Два роки тому навесні 2017 року управління українськими підприємствами на окупованих територіях бойовики передали ЗАТ "Внешторгсервіс". З цього часу українське вугілля повністю стало здобиччю ворога. Заробітки російських бізнесменів і українських втікачів потроїлись.
Як донецьке вугілля потрапляє в Європу або повертається до Україні під виглядом імпортного? Хто такі Руслан Ростовцев, брати Мельничуки, Валерій Донсков та інші , які поряд з Курченком, Клименком і навіть Януковичем мають зиск з кривавого українського вугілля?
Ми дослідили це з відкритих джерел. Прикро, але Інтернет переповнений інформацією про незаконну експлуатацію не тільки вугільних шахт, а й підприємств металообробної та хімічної промисловості, а також енергетичних компаній. Тобто пограбування української власності фактично відбувається на очах усього світу.
Хто керує вкраденими шахтами?
В ОРДЛО все, що пов'язано з видобутком і торгівлею вугіллям, прирівнюється до військової таємниці. За зайві питання допитливу людину чекає спілкування зі співробітниками місцевого МГБ. Невідомо навіть точне число працюючих шахт. До 2014 року їх було понад 40, але на даний час діє менше половини - за різними оцінками від 14 до 18.
Велика частина шахт належала групі СКМ Ріната Ахметова. На початку 2017 року група оголосила про повну втрату контролю над над 11 підприємствами, розташованими на території так званих ДНР і ЛНР.
Йдеться про "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу", "Моспінське ВПП", "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", "ДТЕК Східенерго" (ВП "Зуївська ТЕС"), "ДТЕК Донецькобленерго", ТОВ "Техремпоставка", "ДТЕК Свердловантрацит", "ДТЕК Ровенькиантрацит","Електроналадка "," ДТЕК Високовольтні мережі" та " ДТЕК Сервіс".
"Метінвест" в свою чергу повідомив про втрату контролю над вісьмома підприємствами: "Єнакіївським металургійним заводом" (включаючи його макіївську філію), "Єнакіївським коксохімпромом", "Харцизьким трубним заводом", "Комсомольським рудоуправлінням", "Краснодонвугіллям", "Донецьккоксом" і спільним українсько-швейцарським підприємством "Метален".
З квітня 2017 року управління українськими підприємствами на окупованих територіях перейшло до рук ЗАТ "Внешторгсервіс", зареєстрованого в невизнаній республіці Південна Осетія. ЗМІ пов'язуть цю компанію з Сергієм Курченком. Під її управлінням, зокрема, опинилися найбільші виробники антрациту на Донбасі - компанії "Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит", що належать ДТЕКу.
"Внешторгсервіс" займається між іншим вивозом антрациту з окупованих територій, про що свідчать оперативні дані ФМС. Цікаво, що всі торгові операції "Внешторгсервіса" на території так званих ДНР і ЛНР повністю звільнені від будь-яких податків і зборів. Тобто в бюджет самопроголошених республік від торгівлі вугіллям не надходить жодної копійки.
Гендиректором зареєстрованого в Південній Осетії "Внешторгсервіса" є Володимир Пашков, який раніше обіймав посаду віце-губернатора Іркутської області. При цьому оперативний контроль компанією, за словами джерел, здійснюється Сергієм Курченком (див. Персоналії: хто конкретно заробляє на торгівлі "кривавим вугіллям".).
Що стосується фінансових операцій, то наразі єдиною можливістю для безпосереднього переказу грошей у Центральний банк так званої ДНР є "благодійні фонди" з використанням банківських установ Росії і Південної Осетії.
Це виглядає приблизно так: сировину і кінцеві продукти (вугілля, кокс, метал) транспортують на спеціалізовані заводи, розташовані в Російській Федерації, де замінюється сертифікат походження товару.
Як тільки продукти продані (наприклад, вугілля), гроші переводяться на рахунки легальних російських підприємств, від яких було видано сертифікати; а потім відправляються в російські благодійні фонди, що пропонують допомогу "уряду ДНР" на безоплатній основі. В результаті кореспондентський рахунок ЦБ так званої ДНР отримує мільярди рублів в безготівковій формі. Ця схема докладно описана журналістами The Washington Post.
Як вивозять наше вугілля через Росію?
Звичайне вугілля, видобуте на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей збагачується на ГЗФ "Космонавтів", що належить Сергію Мельничуку (див. Персоналії: хто конкретно заробляє на торгівлі "кривавим вугіллям".). Далі вугілля нелегально поставляється до Росії і переоформляється на зареєстровані там компанії. Надалі повертається в Україну в режимі "транзит" або поставляється на експорт в Європу через українські морські порти.
"Криваве вугілля" неодноразово відловлювали на кордоні. Один з таких прикладів взято з матеріалів розслідування Управління СБУ в Одеській області: видобуте на шахті "Должанська Капітальна" (Луганська область) вугілля спочатку було вивезене в Ростовську область. Там продукцію оформили на російського трейдера ТОВ "Альфа-Партнер" (Шахти, Ростовська область).
Але найчастіше, коли вугілля приходить до Росії, там складаються фіктивні договори через нижегородське ТОВ "Компанія "Газ Альянс". Офіційно її власником є наш втікач, колишній український "младоолігарх" Сергій Курченко. Але реальні бенефіціари знаходяться у Кремлі і на Старій площі.
Перевезення здійснює дочка державного монополіста ВАТ "Российские железные дороги" (або скорочено -- "РЖД") - державна АТ "РЖД Логістика" та вкрай обмежене коло власників вагонів. Вагони надоходять до станції "Успенська" в Ростовській області. Там вони офіційно зупиняються. Насправді -- затягуються через кордон в темний час доби російськими тепловозами.
Ніяких паперів на виході з "республік" не підписується взагалі. Все тільки на рівні особистих домовленостей. Так само працюють ще два залізничні пункти пропуску: "Червона Могила - Гуково" і "Іловайськ - Матвєєв Курган". Все це бачила місія ОБСЄ та описувала у своєму звіті ще 2015 року.
Через пункт пропуску "Матвєєв Курган" також постійно надходять вантажівки з вугіллям з окупованої території Донецької області. Діючих прикордонних пунктів на цьому маршруті шість: "Ізварине - Донецьк", "Червонопартизанськ - Гуково", "Довжанський - Новошахтинськ", "Мар'їнка - Куйбишево", "Успенка - Матвєєв Курган", "Новоазовськ — Весело-Вознесенка".
Вугілля вивозиться автотранспортом також через Нєсвєтаєвский митний пост міста Новошахтинська Ростовської області. Обсяги — близько 30 тонн в кожний вантажівці. За добу - 50 навантажених вугіллям машин. Оформлення однієї відбувається всього за 20 хвилин. Після розвантаження автомобілі повертаються назад на територію так званої ЛНР.
Альтернативні маршрути: абхазький і білоруський
9 лютого 2018 р. опублікував інформацію щодо планів російського уряду почати експорт вугілля з районів, контрольованих сепаратистами на сході України, через Росію і відколотий від Грузії регіон Абхазія в Туреччину.
Доповідь про потенційну схему експорту вугілля з Донбасу до Абхазії підтверджується джерелом IHS Markit, який вказує, що на даний час неназване турецьке підприємство шукає міжнародне фінансування для розширення портової інфраструктури в Очамчирі з метою збільшення експорту вугілля до Туреччини через Абхазію.
Експорт вугілля через Абхазію дає можливість неправильно маркувати його як таке. Що видобувається з регіону Ткварчели. Але відомо, що запаси вугілля там давно виснажені. І поза сумнівом розширення інфраструктури порту розраховане на оптові поставки з ОРДЛО.
Супутникові фотографії порту Очамчира, які супроводжують звіт InformNapalm, показують велику зону навантаження вугілля та вантажні судна, завантажені вугіллям, пришвартовані у порту. Цілком ймовірно, що вугілля з так званої ЛНР транспортується залізницею в порт Очамчира через Росію, оскільки ЛНР, Росія і Абхазія з'єднані залізницями.
Білоруський експорт вугілля до України в минулому році значно зріс, незважаючи на практично повну відсутність природних вугільних родовищ в країні. За даними Національного статистичного комітету Білорусі, експорт бурого вугілля у 2018 році склав 588,5 тис.т., що більш ніж у 980 разів перевищує обсяг експорту в Україну у 2017 році.
Такий безпрецедентний ріст, як вважають фахівці, пов'язаний з реекспортом вугілля з ОРДЛО. У 2018 році частина білоруської преси висловила припущення, що вугілля експортується з Донбасу не тільки до Україні, але й до Європи, при цьому основним імпортером є Польща.
Як донецьке вугілля потрапляє до Європи та в інші країни?
Ланцюжок вивезення вугілля з окупованих районів у Росію замикається в основному на двох пов'язаних між собою офшорних компаніях. Це британська Coal Trade Antrahcit LLP (Лондон) і Grecol Limited (Гонконг). Гонконгська офшорка, за даними британського реєстру, є єдиним власником лондонської.
На адресу цих двох структур з російських портів в 2016 році було відвантажено 588 тис.т. вугілля українського походження, тобто 73% експорту всього донбаського антрациту з Росії.
Частина вугілля вантажиться у порту Таганрога на морські суда і йде до Румунії, Туреччини і навіть у Північну Корею. В Кореї його постачають замовникам невеликими партіями по 50 тис. т. Проте через міжнародне ембарго, мало хто ризикує мати справу з цим товаром.
Трохи вугілля відправляють до Криму. Йдеться про сортовий антрацит. Якщо Крим споживає в основному антрацит-горіх, то Молдова - дрібніший, марки АС - антрацит-насіння. До Польщі йдуть обидва сорти, але найчастіше це луганське вугілля, що поставляється ТД "Антрацит".
Переважно через Білорусь донбаське вугілля потрапляє у Польщу . Це у жовтні 2017 року український міністр енергетики Ігор Насалик підтвердив. Тоді ж його польський колега Кшиштоф Тхужевскі заявив, що Польща дійсно отримувала вугілля з так званих ДНР і ЛНР, але у відносно невеликих кількостях.
"За нашою інформацією, з жовтня 2017 року по липень 2018 року Польща прийняла 282 тис. т. донбаського антрациту, - стверджує журналіст польського видання Dziennik Gazeta Prawna Міхал Потоцькі. - Польща - номер чотири в списку держав, які нкупують вугілля з зайнятих сепаратистами шахт. На першому місці Туреччина, на другому - Румунія, на третьому - Бельгія. І з того, що ми знаємо на сьогодні, практично 100% донбаського антрациту потрапляє до Польщі транзитом через Білорусь" .
Компанія ДТЕК виявила своє вугілля навіть у Іспанії. Представник компанії "ДТЕК Енерго" повідомив, що його компанія намагається боротися з експортом, нібито вкраденого у них вугілля, який керівництво республік продає за кордон. Причому його покупцями є не тільки Росія або Туреччина, яка забирає основні обсяги, але навіть Іспанія, якій продають донецьке вугілля з великими знижками (30-40-50%) і російськими сертифікатами. Відвантаження відбувається через порт Ростов, звідки відправляють маленькі суду по 15-20 тис. тонн.
Як донецьке вугілля повертається до України під виглядом імпортного?
"РЖД-Логістика" примудряється продавати донбаське вугілля назад в Україну через компанію Cortex (яка, на думку ЗМІ, може належати куму Путіна Віктору Медведчуку), але на митниці це вугілля оформляють як південноафриканське, тим самим легалізуючи його. Надалі вугілля може піти залізницею до Ізмаїльського морського торгівельного порту в режимі "транзит" для подальшого продажу на експорт.
Про цю схему стало відомо після того, як 7 січня 2019 року зазнало лиха вантажне судно "Волго-Балт 214" під прапором Панами, яке знаходилося у 148 км (92 милях) від чорноморської провінції Самсун (Туреччина). Через погодні умови судно затонуло. З 13 членів екіпажу 11 були громадянами України. Кілька людей загинуло. Власник - турецька компанія Orbital Ship Management - раптово виявилася на стадії банкрутства.
Незалежне розслідування показало, що судно було завантажене вугіллям, швидше за все, вивезеним Росією з Донбасу. І брало участь у стандартній "операції з підміни": судно під прапором іноземної держави заходить в російський порт, його завантажують краденим донбаським вугіллям, воно відпливає у нейтральні води, де перевантажує вугілля на інше судно. На ньому вугілля допливає до Одеси, де продається під виглядом "африканського".
Очільник Міністерства закордонних справ України Павло Клімкін підтвердив, що МЗС перевіряє цю інформацію. "Ми знаємо про російських спробах змішувати вугілля з окупованих територій і російський, і вивозити його. Ми працюємо з нашими партнерами, щоб провести відповідне розслідування ", - заявив він.
Персоналії: хто конкретно заробляє на торгівлі "кривавим вугіллям"?
Сергій Курченко
Контролює половину нелегального вивезення вугілля з ОРДЛО.
В середньому — 1 680 000 тонн на рік.
Напередодні Майдану наймолодший з українських олігархів, більше відомий як "гаманець родини Януковича", втік до Росії. У 2014 році він відкрив у Донецьку свій офіс і відправив команду емісарів, щоб займатися переділом власності і встановлювати в регіоні нову систему економічних і політичних відносин. На сьогодні Курченко є основним постачальником палива на окуповані территорії. Також він контролює менежмент вищезгаданого ЗАТ "Внешторгсервіс", яке здійснює управління фактично конфіскованими українськими підприємствами.
Що стосується вивезення вугілля, то, за даними групи "Інформаційний опір", у власності Сергія Курченко знаходяться підприємства "Газ-Альянс" і "Петролеум капітал". Їх єдиний формальний засновник - росіянин Олександр Артем'єв.
Починаючи з другої половини 2016 року компанія стала найбільшим постачальником донбаського вугілля в Росію. Через неї вугіллям забезпечувалося дочірнє підприємство "Газпрому" Новочеркаська ГРЕС.
Крім вивезення вугілля з Донбасу "Петролеум капітал" капітал самостійно експортує антрацит в треті країни. За даним Федеральної митної служби, офіційно експортером виступає компанія РЖД "Логістика". При оформленні експорту виробником вугілля в специфікації товару вказується "Петролеум капітал".
Експорт здійснюється через британські компанії Supreme Business Group LP, Merkato (UK) ltd і Nredos Holding inc з Сейшельських островів. Merkato (UK) ltd має українське коріння, її власник - громадянин України В'ячеслав Горожанин.
ТОВ "Компанія "Газ-Альянс" також "перетворює" українське вугілля в російське і постачає його російським і закордонним споживачам. Наприклад, тільки по одному такому контракту з польською компанією "Dolomit-oil Sp.z o.o." з вересня до кінця цього року буде поставлено 10 тисяч тонн українського антрациту марки АКО.
За іншими контрактами налагоджені поставки українського антрациту марки АМ морським шляхом (через порти Азовського моря) до Румунії, а марок АС і АКО - у Туреччину.
Руслан Ростовцев
Контролює понад третину нелегального вивезення вугілля з ОРДЛО. В середньому близько 700 000 тонн на рік
Російський вугільний магнат, раніше працював в урядах Москви і Сочі, займався будівництвом і продажем сировини. Був головою вугільної холдингової компанії "УК "Талдинске". Отримував прибуток від швейцарської компанії Kaproben Handels. Став відомим після публікації переліку посадових осіб з різних відомств, що їмовірно отримували від нього хабарі. Серед них - "РЖД", МВС РФ тощо.
Вугілля з так званої ДНР компанії Ростовцева проводять як видобуте на шахті "Талдинска-Киргизська", хоча марки вугілля відрізняються. Шахти, що входять в "Талдинську гірську компанію" Ростовцева, добувають переважно вугілля марок Г і ГЖ (газовий і газово-жирний), але в інвойсах, які пройшли через Kaproben Handels AG, присутнє більш дороге вугілля марки А (антрацит), який не видобувається на шахтах Кузбаса, контрольованих бізнесменом.
Через ряд компаній, зареєстрованих на території Британських Віргінських Островів, на Кіпрі і в Португалії, швейцарська фірма Kaproben Handels AG здійснює розрахунки за продаж вугілля.
Ростовцеву так само належать такі офшорні компанії як Grandwood Systems, Enim Consultants, Talis Investments, Oraccle Holding, Snowood Holding, Nabeo Services, Libur Trading, Kannon Investments, Kobat Enterprises.
Відвантаження всього обсягу вугілля, найчастіше вище квот, компанії Ростовцева здійснювали через порт Усть-Луга "Ростерміналвугілля", що входить в "Керуючу портову компанію".
Важливо відзначити, що Руслан Ростовцев виступає партнером російського олігарха Андрія Бокарєва. Поставки ведуться через Karbopen. Звідти гроші йдуть від компанії Besemer, чиї рахунки знаходяться в Banque Cantonale de Vadoise (BDV). Там же Ростовцев тримає і особисті гроші. З ВDV платежі вже отримує Бокарєв.
Фінансуванню поставок вугілля сприяє той факт, що компанії Ростовцева були частиною незаконної схеми, через яку з Молдови вивели $400 млн. Це призвело до народних протестів і "Кишинівського Майдану". Зокрема, в схемі були задіяні компанії Ростовцева, які через
рахунок в Trasta Kommercbanka пропустили більше $50 млн.
Брати Олександр і Сергій Мельничуки, Валерій Донсков
ТОВ "Вугільні технології". Експорт 370 000-500 000 тонн на рік, переважно, до Італії, Туреччини, Іспанії, Греції, Болгарії.
Як ми вже повідомляли вище, вугілля, видобуте на неконтрольованих територіях Донецької та Луганської областей, збагачується на ГЗФ "Космонавтів", що належить Сергію Мельничуку. Він і його брат Олександр Мельничук, який займав посаду заступника міністра вугільної промисловості так званої ЛНР, уроженці міста Ровеньки.
Фірма ТОВ "Вугільні технології", заснована в 2016 році, стала однією з найбільших у вивезення вугілля з непідконтрольного Україні Донбасу і постачанні його на експорт через посередників. У 2016-2017 роках році компанія вивезла до Росії 500 000 тонн антрациту. Антрацит через підконтрольну компанію фірму Doncoaltrade поставляється до Туреччини і Польщі.
Останнім часом вплив братів послабився. У січні 2018 року співвласниками ТОВ "Вугільні технології" стали мешканці Ростова В'ячеслав Дрюченко і Валерій Донсков. Останнього пов"язують то з Курченком, то з Юрієм Іванющенком, то з урядовими російскими структурами.
Основним покупцем товару ТОВ "Вугільні технології" є гонконгська Grecol ltd. За однією адресою з нею (HONG KONG, RM. 709 WELLBORNE COMMERCIAL CENTRE, 8 JAVA ROAD) зареєстрований ще один офшор - Chinese Russian Refractory Company Limited, який в 2015 році поставив в Україну кілька тисяч тонн дизельного палива. Крім Grecol ltd, вугілля купував відомий трейдер Unicoal SPA, що входить в найбільший італійський енергетичний холдинг ENI, а також британська прокладка Coal Trade Antrahcit LLP (Лондон).
Ця діяльність не залишилася непоміченою: минулого року Міністерство фінансів США внесло ТОВ "Вугільні технології" до санкційного списку як таку, що надавала
матеріальну, фінансову і технологічну підтримку так званих ДНР та ЛНР.
У повідомленні американського відомства говориться, що майно і рахунки компанії, що знаходяться в юрисдикції США, повинні бути заморожені. Будь-які операції громадян США з вказаною компанією заборонені.
ВАТ "РЖД" Логістика". Засновник - уряд РФ.
Експорт: 87 000 тонн. Поставки йдуть до України, Білорусі, Польщі.
РЖД "Логістика" є лише формальним постачальником донецького вугілля. Із загального обсягу експортних поставок ржд в Україні (через Харківську область) повернулося 75 000 тон вугілля (за даними ржд) або 40 000 тон (за даними ФМС).
Єдиним кінцевим покупцем цього антрациту в Україні була державна "Центренерго". За фінансову сторону угоди відповідали три компанії: "Роснафтавидобування" (Москва), Cortex Sales Limited (Гонконг) і державна "Укрінтеренерго".
Перші дві фірми неодноразово згадувалися у ЗМІ: нібито бенефіціаром поставок вугілля через ці компанії є Віктор Медведчук. Сам Медведчук цю інформацію заперечив.
Крім України "РЖД "Логістика" поставила близько 10 000 тонн вугілля у Польщу для компанії UBEX POLSKA SP. Z O.O. Український антрацит експортувався транзитом через Білорусь.
Фінансові операції за цими угодами проводилися через британську Fossil Recources Incorporation Ltd.Єдиним акціонером цієї компанії є Gevers Invest Ltd. За даними журналістів з програми "Схеми" (Радіо Свобода), дана компанія контролюється колишнім главою СБУ Валентином Наливайченком. Хоча її власником значиться британська компані - Smile Assistance Limited. Gevers. Наливайченко неодноразово спростовував інформацію, що контролює цю компанію.
Віктор Янукович, Юрій Іванющенко, Іван Аврамов, Олександр Клименко.
"Донбасхолдинг", "Промтермінал", "Донуглересурси" і ін. Обсяги - невідомі. Працюють як локальні постачальники.
Колишній президент-втікач Віктор Янукович, за оцінками спостерігачів, може досі контролювати дві збагачувальні фабрики, які знаходяться в окупованій Горлівці: "Узловська" і "Калінінська". А так же шахту "Червона Зірка", яка розташована в окупованому Торезі.
Його "сірий кардинал" Юрій Іванющенко разом зі своїм молодшим партнером Іваном Аврамовим, швидше за все, є реальними власниками компаній "Донбасхолдинг", ЗНВКІФ "Нові технології" та мати частку у ТОВ "Вугільні технології" (братів Мельничуків та Валерія Донскова).
Олексій Близнюк
"Схід-Вугілля АГ". Вивезення 31 000 тонн антрациту
Зареєстрована у Свердловську (на непідконтрольною території Луганської області) вуглевидобувна фірма вважається близькою до сина екс-губернатору Донецької області Анатолія Близнюка Олексія. Олексій Близнюк так само виступає співзасновником компанії Темп ЛТД-А (місто Старобільськ). В середині 2015 року, за даними порталу з держзакупівель, вона підписала контракт на поставку 165 000 тон антрациту для державної української "Центренерго". Наразі структури Близнюка можуть контролювати декілька видобувних активів та вивозять за межі ОРДЛО близько 31 тис тонн вугілля щорічно.
Володимир Давідич
ТОВ "Антарес-ЮА". Вивезення 20 000 тонн вугілля.
Мешканець Торезу Володимир Давідич кілька разів потрапляв у поле зору правоохоронців. Як повідомляли "Наші гроші", ще у 2015 році за клопотанням слідчого суд арештував вугілля ТОВ "Антарес-ЮА" за підозрою у фінансуванні тероризму на станції Красноармійськ ДП "Донецька залізниця".
Наразі практично всі обсяги компанії йдуть через Ростов. Вугілля купували відомі трейдери c українським корінням -- Bremer Intarnational ltd та Avandix Limited. Частина вугілля, що вивозиться "Антарес-ЮА" з окупованих територій, можливо, досі повертається до України або експортується до Європи.
Олександр Денисов
ТОВ "Біном Д". Експорт: 68 000 тонн (Туреччина, Румунія).
Власником компанії "Біном Д" є російський підприємець Олександр Денисов. Свого часу він був співвласником Таганрозького порту і великого агрохолдингу "Коровай Плюс". "Біном Д" оформлювала угоди з експорту українського вугілля через австрійську Lakadie Holding GMBH і британську Systemex LLP. Кінцевий покупець палива - турецька Icdas Celik Energi Tersane Ve Ulasim Sanayi a.s.
Олексій Колесников і Сергій Очкасов
ТОВ "Ростовська паливна компанія". Експорт: 45 000 тонн. Поставки - Польща, Італія, Болгарія, Туреччина, Греція.
"Ростовська паливна компанія" створена в жовтні 2014 року двома вищезгаданими жителями Ростова. Ймовірно - підставними особами. Практично всі обсяги вугілля для експорту закуповувалися у ТОВ "Шахтарськ-Антрацит". Компанія постачала антрацит на адресу польських TD Anthracite SP. Z O.O, Brikson Group SP. Z O.O., а також болгарської Avtoman LTD. Є інформація, що одну партію вугілля об'ємом близько 5 400 тонн відвантажили в Ростовському порту на адресу американської Coal Energy Investment LLC (штат Делавер) для реекспорту в Італію.
Олексій Савченко
ТОВ "Екосталь". Експорт: 15 000 тонн до Румунії та Греції.
"Екосталь" експортувала вугілля на замовлення британських компаній, власником яких є Gevers Invest Ltd. Більш докладної інформації про неї немає.
Куратори
Вугільну тему в непідконтрольних районах Донбасу курує заступник голови уряду РФ Дмитро Козак - через Міжвідомчу комісію (МВК) з надання гуманітарної підтримки постраждалим територіям південно-східних районів Донецької та Луганської областей України.
Однією з ключових фігур у створенні схеми розграбування Донбасу є заступник міністра економіки РФ Сергій Назаров — безпосередній начальник згаданої МВК. Саме під керівництвом Назарова була створена "банківська система" ОРДЛО, пов'язана з Південною Осетією з виходом на рахунок у "Банку Москви".
Як збагатилася Росія на українському вугіллі?
За приблизними оцінками, минулого року на території ОРДЛО було видобуто 7 472 607 тонн вугілля. Це на 21,7% більше, ніж 2017 року. Таким чином з моменту встановлення протиправного контролю над українською власністю через так зване зовнішнє управління підприємствами (ЗАТ "Внешторгсервіс"), Росія викрала з України понад 15 млн тонн вугілля.
Продавати донбаське вугілля виявилося дуже вигідним бізнесом. Навіть якщо припустити, що до Росії воно потрапляє не безкоштовно, його вартість у будь-якому випадку значно нижча ринкової через нелегальні форми угод.
Зареєструвавшись на профільних майданчиках з торгівлі вугіллям, можна знайти оголошення про продаж антрациту по ціні $20-30 в російському Гуково на кордоні з Україною. Для порівняння: офіційно імпортоване до України російське вугілля коштує державній компанії "Центренерго" $65-67 за тонну, антрацит з ПАР (що цілком може бути "підміною з ОРДЛО") - $77-80.
Згідно даних ФМС РФ, різниця між купівлею вугілля на кордоні Росія / Україна (Гуково, Шахти, Новошахтинськ та інші) і ціною для покупця у російських портах або інших пунктах постачання (Брест, Таганрог, порти Туреччини) останніми роками склала від $20 до $55 за тонну.
Таким чином перепродаж лише 1 000 тонн нелегального вугілля дозволяє заробити $50 000. На одному танкері з вугіллям (80 000 тон) можна збагатитися на $4 млн.
У той же час ціни на світових ринках минулого рок зросли. І за даними BMI Research вони будуть зростати і надалі - до 2020 року: на коксівне вугілля до $180 за тонну, на металургійне — понад $200 за тонну, що вище від попереднього прогнозу майже на 30%.
Виходячи з перспективи зростання цін на вугілля на світових ринках, а також можливості заробітку за допомогою різних схем поставок вугілля з окупованих територій, Росія продовжить субсидувати територію ОРДЛО та всіляко відтерміновуватиме повернення загарблених територій та майна. Зокрема — вугільних підприємств. Насамперед, шляхом зумисного затягування мінського процесу та перешкоджанням введенню миротворчих сил.
Також виникає ряд запитаннь і до українських можновладців та правоохоронних органів. Чи відомі їм факти підміни сертифікатів походження і митних декларацій на вугілля, яке імпортується до України? Якщо так, то чому викрадене Росією українське вугілля знов потрапляє до України за світовими цінами?
Чи докладає українська влада достатньо зусиль аби виявляти факти незаконного експорту викраденого українського вугілля до іншіх країн? Чи застосовує усі важелі впливу, щоб створити передумови для введення проти Російської Федерації та бізнесменів, що заробляють шалені гроші на українському вугіллі, нових міжнародних санкцій, включаючи тих, які зачеплять фінансовий сектор країни-агресора?
