Три роки війни на Донбасі, понад 9 000 жертв та 24 000 поранених серед військових і мирного населення. Та війна точиться не лише там, на Сході, тут, на мирній частині України, йде інша, але не менш запекла боротьба – за інформаційний простір.
Дезорієнтація і дезінформація, пропаганда та популізм – на цій війні не гребують жодними засобами.
Які технології й методи інформаційної боротьби використовують сьогодні та які небезпеки в собі несе це явище, як вживити в свідомість громадян "зручні" ідеї та погляди, з'ясовували журналісти "Стоп корупції".
Сьогодні маніпулювати суспільною думкою зовсім не важко. Адже більшість має доступ до всесвітньої мережі. Разом із закриттям в українському інформаційному просторі російських Вконтакте, Одноклассники та Мой мир "тролі" переселилися у Фейсбук. І тепер вже на теренах прозахідної мережі зручно розмістилась так звана диванна армія.
Об'єктом такої атаки може стати кожен – і політик, і підприємець і звичайний користувач. Як, наприклад, було з Леонідом Остальцевим, ветераном АТО і власником мережі "Ветерано Піца".
Саме сюди на презентацію книги "14 друзів хунти" завітав президент України. Після кількох годин неформальної бесіди з ветеранами та пересічними відвідувачами Петро Порошенко сфотографувався з учасниками заходу.
А сам власник виклав це фото на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук.
Палітра звинувачень, які посипались на заклад і його керівництво, була напрочуд строкатою. Від звинувачення в тому, що АТОвці, вони, мовляв, не справжні, до того, що потиснувши руку сьогодні Порошенку, завтра потиснеш її Путіну. Утім Леонід не вважає цю атаку збитковою для себе.
Отже, з-поміж характерних рис інформаційних атак на соцмережі можемо виокремити: перше – нагнітання. Йдеться і про кризові очікування, і про страхи, і про масової депресії. Друге – підміна понять. Доволі розповсюджене явище, коли спочатку людина "проковтує" помилкове визначення, потім до нього звикає, потім руйнується її власна "картина світу". Ну й останнє – створення фантому "масового невдоволення".
Брехня має бути жахливою для того, аби в неї повірили – казала людина, яку можна вважати чи не гуру пропагадизму. Насправді ж пропаганда – це сукупність інформації, яка поширюється задля формування суспільної думки з метою просування певної ідеології. Ну а популізм – це своєрідна гра на страхах і надіях народних мас. Далі ми покажемо на конкретному прикладі, як це працює.
Якщо ми говоримо про пропагандистські схеми – їх десятки. Є схеми інформаційних війн, схеми дезінформації, є схеми розповсюдження чуток, є схеми інформаційних кампаній.
У розпал вступної компанії в мережі з'явились сумнівні публікації щодо корупційної діяльності керівництва університету Шевченка. Всі матеріали мали спільні риси – там був повністю відсутній фактаж.
Київський Національний університет імені Тараса Шевченка традиційно посідає найвищі сходинки у рейтингу ВНЗ України. Станом на цей рік саме сюди подали найбільшу кількість вступних заяв. Його випускники успішно співпрацюють з найвпливовішими науковцями світу, формуючи позитивний імідж України за кордоном.
Значущість цього навчального закладу в стратегічному плані переоцінити важко, а особливо під час бойових дій. Та крім того десятки тисяч його студентів є потенційним електоратом. А, отже, контроль цього ВНЗ може бути цікавим як політичним силам, що знаходяться всередині країни, так і поза її межами.
- Я помітив, що поширювалось повідомлення на основі статті за таким саме принципом, за яким поширюється багато інших новин, за які платили. Тобто видно було, що це не окремий випадок, а ціла кампанія, – зауважує керівник центру контент-аналізу Артем Захарченко.
А тепер перейдемо до найцікавішого – "Стоп корупції" вдалось поспілкуватися з колишнім зятем самого ректора університету, паном Антоном, і те, що він розповів, просто шокує.
- За декілька днів до виходу публікації мені телефонували невідомі, представились журналістами, і пропонували дати негативний коментар щодо діяльності ректора. Не без грошової винагороди, – розповідає політтехнолог Антон Степанов.
З-поміж основних закидів опонентів в псевдожурналістському розслідуванні – невірність заповнення декларації ректором та хабарництво в університеті. Утім при уважному розгляді – декларація заповнена адекватно і подана вчасно, а про корупцію у виші випускниця Юля, наприклад, за 6 років навчання в Шевченка не чула нічого.
А тепер головне запитання, яке поки лишається відритим: кому і навіщо було потрібно виливати бруд на один з найпрестижніших університетів країни?
- Можна подивитись, чиїми вустами відбувалися ці провокації, люди, які випали з обойми, які не є популярними, які критикують навколо усе, тому що інших конструктивних пропозицій я не бачу. Вони намагаються повернути свій рейтинг та здобути авторитет суспільства, – зауважує Антон Степанов.
А ось про повернення 50 гектарів земельних активів, ведення всіх закупівель за допомогою системи "Прозорро", проведення комплексної антикорупційної політики та створення англомовних програм в публікації чомусь нічого не кажуть.
Експерт з аналізу журналістських текстів, Артем Захарченко, про ведення інформаційних атак знає не з чуток.
- Є дуже багато різних механізмів, починаючи від того, як запустити атаку, через кого, яких спікерів залучити. Власне, сама побудова статті, використання певних речей в заголовку, на всіх етапах є свої прийоми, – зазначає Артем Захарченко.
Від перекручування фактів і виривання фраз з контексту до відвертої брехні – пропаганда безжально нівелює поняття об'єктивної журналістики.
Крім того, важливо звернути увагу і на час публікації, адже не може з десяток медіа одночасно розповсюдити одну й ту саме новину, а отже – її хтось замовив. Про технології маніпуляції розглянемо на прикладі резонансно-проросійського видання Вести.
Нещодавно команда "Стоп корупції" провела резонансні розслідування щодо фінансування цього видання. Його редакція займає три поверхи одного з найдорожчих бізнес-центрів у Києві. А саму газету роздають пачками. Безкоштовно. Тож задля чого витрачаються шалені гроші?
- 300 тисяч – це тираж примірника газети Вєсті, в Києві це доволі солідний тираж, ми розуміємо, що абсолютно ніякої самоокупаємості ця газета не матиме. Що це просто прямі вливання з-за кордону, скажемо так, з країни північного нашого сусіда для того, щоб дестабілізувати ситуацію, – розповідає громадський активіст Олег Слабоспицький.
Рупор Кремля в Україні, газета Весті виходить з 2013 року. За цей час видання зарекомендувало себе відверто сепаратистським, у чому ще у 2015 році Вєсті звинуватила Служба безпеки. Того ж 2015 року Комітет ВР з питань національної безпеки збагнув рівень загрози, що несе видання. Не оминула вона й око експерта.
Не гребує редакція газети й ще одним механізмом – розмістити на початку публікації саме "потрібні" коментарі та надати їм найбільш емоційного забарвлення, натомість думку іншої сторони подати в'яло, одним реченням, десь ближче до кінця тексту. Адже вірогідність того, що читач повністю прочитає початок, є значно більшою.
На сьогодні ряд експертів визнав публікації про університет ім. Шевченка інформаційною атакою задля дискредитації Леоніда Губерського. Мета атаки – заволодіти стратегічним об'єктом, а за медіахолдингом Вєсті веде спостереження прокуратура. Але, тим не менш, газета видається, провокації про університет можуть з'явитись будь якої миті, а інтернет-спільнота і досі потерпає від "диванних" посіпак.
Скільки ще таких не чистих на руку видань в Україні? Чи можна якось боротися з інформаційними атаками і як захистити себе від їх впливу? Питань безліч. Однак відповіді на них криються зовсім не на поверхні, це стосується, мабуть, більше сакрального поняття – совісті самого журналіста.
Детальніше – дивіться у новому сюжеті "СтопКору".
https://youtu.be/yWy_1W7ParU
