Автор — воєнний експерт, журналіст ЮРІЙ КОЛЕСНИКОВ.
Дуже дивні події трапились на будівельному ринку Київщини. З лютого до середини квітня 2019 року при досить малих обсягах реалізації ціна на річковий пісок не перевищувала 70 гривень за тонну. На початку травня вона дивовижним чином стрибнула та сягнула рівня 140-150 гривень за тонну. Зі слів будівельників, все це сталось на тлі того ж млявого збуту. Тобто ціна збільшилася у два рази.
Цьому не сприяло підвищення обсягів продажу або падіння видобутку. Частина споживачів навіть вирішила перечекати це «непорозуміння». Безпідставний ціновий стрибок на будівельному ринку змушує ретельно проаналізувати видобуток піску на Київщині. Ця історія потребує прискіпливого вивчення особливостей торгівлі піском.
Окрім механізмів раптового ціноутворення, цікавлять ще персони, приховані за цією «раптовістю». Не менш цікавий і спосіб утримання контролю за ринком в умовах штучного зростання ціни на таку собі «дрібничку».
Почнімо з передумов
По-перше, слід зауважити, що зростання цін на будівельні послуги раптово почалось на тлі стагнації будівельної галузі Київщини. І само собою, мені це здалось дуже дивним бізнесовим рішенням!
По-друге, таке сипуче ралі сталось наприкінці весни, коли ціни на фоні досить малих обсягів реалізації – помірні, так би мовити, завмерли в очікуванні «високого сезону».
По-третє, зростання ціни саме на пісок відбулось без попереднього зростання цін на електроенергію та пальне. На валютному ринку маємо т.зв. «боковичок» — валюти потрохи сповзали донизу, а гривня посилювала свої позиції. Облікова ставка НБУ також мала бажання до покращення умов кредитування. Операційні витрати підприємств, що видобувають пісок, взагалі лишилися без змін. Навіть відбулося сезонне зниження витрат.
Ціна на пісок, нагадаю, зросла саме на Київщині, у всіх інших регіонах України все без змін. Цікаво відзначити, що до цього цінового кульбіту не були готові не лише будівельники чи бетонні заводи. Постачальники піску теж були «не в захваті». При
цьому логічного пояснення вони не надають, а розповідати правду явно не бажають. Це в умовах, коли аналітики вже прогнозують на середину-кінець 2019 року стрімке зростання витрат на будівництво. Відповідно, вартість первинного житла має здорожчати мінімум на третину.
Силовий протекціонізм як спосіб адміністрування
Спираючись на інформацію від будівельників, обсяги продажу піску на Київському будівельному ринку ми знаємо:
На початок цього року, відповідні до минулорічних, навіть дещо нижчі;
За 2018 рік у Київській області було продано приблизно 10 млн тонн піску.
Це обсяг продажів за всіма «чорними», «білими» та «сірими» схемами. Множимо 10 мільйонів тонн на 70 гривень (стара ціна) і уявіть, які величезні гроші там обертаються. Та ось що цікаво: у 2018 році з усього загального обсягу реалізації 6 млн тонн припадає на продаж лише одним підприємством, є такий собі монополіст — ТОВ «СОБІ». І саме це підприємство першим підняло ціну на сипучий. Обсяги
реалізації в інших гравців піщаного ринку дещо скромніші, не тягнуть на вплив на ціни по Києву.
З різних джерел нам стало відомо, що саме це ТОВ «СОБІ» по Київському регіону має найбільш розгалужену мережу «білих» та «сірих» майданчиків торгівлі піском. Саме тому це підприємство має такий суттєвий вплив на ринок. Піднявши ціну, «СОБІ» спонукало решту учасників ринку слідувати цьому прикладу.
Цікавим є той факт, що гравці, які опирались підвищенню цін, піддавались різним формам впливу. Когось тероризували сумнівні екологи та скандальні антикорупціонери. Інші зіштовхнулися з прямим і досить потужним адміністративним примусом. Наприклад, почастішали «аргументи» у вигляді кримінальних справ. Або раптові візити силовиків, які паралізували роботу підприємств. При цьому одночасно перекривали вивезення продукції силовими акціями або пікетами активістів.
Проглядаючи історію ринку київського піску, дізнаємось про ще кілька цікавих фактів. Наприклад, про те, що до підняття цін на пісок постачальників почали примушувати ще у 2017 році. Цей пресинг тоді доручили так званим «громадським екологам». Так, на хабарі затримали голову екологічної громадської організації. До речі, якісь покровителі подбали, щоб до цих добродіїв не застосовували усієї могутності закону. Тому, використавши їх у своїх корисливих намірах, відпустили на усі чотири сторони, і фігуранти кримінальних справ по здирництву десь сховались від правосуддя.
На мою думку, це була продумана кампанія примусу дрібних операторів ринку до сплати корупційного податку. Вона супроводжувалася витоками у ЗМІ історій про нібито нелегальний видобуток деякими постачальниками та тривалим їхнім протистоянням із правоохоронними органами та громадськими організаціями.
Що стосується ТОВ «СОБІ», у ЄРДР є кримінальне провадження №
12018110000000468 від 11.08.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239-2, ч.5 ст. 191 КК України (незаконний видобуток піску). Видобуток відбувався у межах адміністративного кордону Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Уважніший аналіз інформації із доступних джерел підтвердив, що саме ТОВ «СОБІ» відзначилась досить скандальними історіями, пов’язаними з нелегальним видобутком пісків на Київщині. Саме до фірмачів від ТОВ «СОБІ» була прикута увага природоохоронних, фіскальних та різноманітних силових державних органів. Весь цей час силовики намагалися взяти під контроль головного постачальника на ринку піску.
9 листопада 2018 року про черговий штурм ТОВ «СОБІ» в Інтернеті розповіли так: «Маски-шоу» на Київщині: як «трусять» приватні компанії з видобутку піску (ВІДЕО). Візит з обшуком до ТОВ «СОБІ» має підґрунтям кримінальне провадження №» 42017100000000935 от 25.07.2017 року, за наступними статтями: ст. 239-1, ч. 1, ст. 239-2, ч. 3, ст. 239-2, ч. 5, ст. 191, ч. 3, ст. 212, ч. 2, ст. 364, ч. 2, ст. 206 КК України. Причиною його став спільний із «Мостобудом» незаконний видобуток піску, легалізований як розчищення Канівського водосховища. Одним з наслідків обшуку стала Постанова Святошинського районного суду міста Києва № 78011133, від 16.11.2018. Нею скасували оренду земельних ділянок, де видобувався пісок.
З коментарів у мережі Фейсбук стало відомо, що на початку 2019 року в оточенні власників «СОБІ» з‘явився брат одного з районних прокурорів Київської області. Це нікого не дивує — бізнес завжди намагається розв'язувати свої питання у запропонованих умовах. А от далі відбувається щось цікаве і неочікуване. Окрім припинення проваджень та виправдальних вироків, ТОВ «СОБІ» починає працювати арештованим майном на ділянках, де скасована оренда. І майже одразу подвоює ціну на свою продукцію, не втрачаючи левову частку ринку продажу піску. А всіх тих, хто не підняв ціну, починають адміністративно «жахати» поліція та прокуратура!
Тому виникають логічні запитання:
Якщо відбувається явна (штучна) монополізація ринку, то чому цього не бачить Антимонопольний комітет України?
Українська асоціація видобувачів піску (УАВП) зверталася до антимонопольних або судових органів? Чи вже відбувається корупційно-картельна змова?
Як змінилися податкові відрахування від підвищення ціни? Чи тут ми маємо справу із тіньовим обігом коштів, який свідомо «не помічають» фіскальні органи?
Чому саме зараз замовкли природоохоронні органи та громадські активісти, хто оцінюватиме екологічний безлад, наприклад, при незаконному видобутку у річках Дніпро та Десна?
Як саме вдається працювати комерційній структурі, що має за собою
кримінальні справи й арештовані активи, та ще й передані в управління «Національній агенції України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»?
