Після затвердження Кабінетом Міністрів нового списку “офшорів” півроку тому, український експорт до цих країн виріс на 20%, а імпорт ‒ на 40%.
Такі дані оприлюднила аналітична система YouControl, яка займається формуванням досьє на кожну компанію України, базуючись на відкритій інформації з-понад 50-ти джерел, відстежує зміни в держреєстрах та візуалізує зв’язки між афілійованими особами.
Відповідно до досліджень міжнародних компаній, у “офшорах” приховується понад 10-13% світового ВВП, а це більше ніж 10 трлн доларів. Україна теж не пасе задніх, тож щороку в “податкових гаванях” осідає від 100 до 300 млрд гривень.
На відміну від своїх “колег” із розвинених держав, котрі ухиляються від податків, бізнесмени з пострадянських країн змушені придумувати схеми для виводу коштів. Одним із таких способів виступає міжнародна торгівля.
Ще у грудні 2017 року Кабмін затвердив новий список “офшорів”. Туди потрапили держави, які відповідали таким умовам:
- ставка податку на прибуток підприємств на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні (тобто менше 13%);
- з ними Україна не укладала міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією;
- їхні компетентні органи не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією на запити ДФС.
Спочатку перелік містив 85 пунктів, але у січні з нього вилучили Грузію, Угорщину, Мальту, Латвію та Естонію, а в квітні ‒ Болгарію. Тобто наразі в ньому 79 найменувань.
Варто зазначити, що ці держави правильніше за все назвати “низькоподатковими непрозорими юрисдикціями” про заборону торгівлі чи інвестування з якими в українському законодавстві не йдеться. Наразі, з 79-ти країн, зазначених в списку Кабміну, Україна має торгові відносини з 32-ма.
Фінансовий аналітик на конкретному прикладі пояснив як працює схема - співпрацюючи з “офшорами”, українська компанія може продати товари за заниженою ціною, щоб приховати прибутки й сплатити менше податків до бюджету України. Як наслідок ‒ основні прибутки від подальшого продажу продукції реальним покупцям акумулюються на балансі офшорної компанії, де піддаються меншому податковому тиску і менш відкриті для органів фінансового моніторингу.
Найактивніше Україна експортувала товари в “офшори”, а також імпортувала їх звідти протягом 2011-2012 років. Тобто це сталося наступного року після приходу до влади нового Президента. Потім тенденція пішла на спад, а 2017 року торгівля з “офшорами” почала знову набирати обертів. Варто також акцентувати на тому, що експорт в “податкові гавані” всі роки в рази перевищував показник імпорту. В першу чергу так відбувається через явище реекспорту, коли товар продається компанії в “офшорі”, а вже вона реалізує його в інші країни. І тут “схемна” частика операцій перевищує реальну частину торговельного обороту.
Плюс до списку “офшорів” = збільшення товарообігу?
Якщо розмірковувати логічно, то після додавання країни до списку “офшорів” торгівля з нею мала би йти на спад у зв’язку з певними ризиками та пересторогами. Однак у нашій державі все відбулось навпаки. Зокрема, обсяг експорту в країни, що фігурують у переліку, сумарно виріс майже на 20% у I півріччі 2018 року порівняно з аналогічним періодом 2017 року. Тобто за 6 місяців поточного року він практично досягнув 2 млрд дол., або ж 8,6% від загального експорту за цей період, який склав понад 23 млрд дол. З десятки "офшорних" ТОП-країн, з якими торгує Україна, лише в Іран єкспорт знизився.
Ще більш парадоксально виглядає ситуація з огляду на те, що із ТОП-10 країн п’ятеро були додані до списку саме у грудні 2017 року, у попередній версії переліку (розпорядження КМУ від 16.09.2015 №977-р) їх не було. Тобто визнання держави “податковою гаванню” ніби стали стимулом до посилення співпраці з нею.
Подібна ситуація і з “офшорним” імпортом. Тут також серед ТОП-10 країн п’ятеро “новачків”, аналогічно лише з однієї країни він скоротився (з Гватемали). Загальний показник імпорту у І півріччі 2018 року порівняно з тим же часом за 2017 рік теж збільшився ‒ майже на 40%.
У цілому за 6 місяців 2018 року обсяг імпорту до всіх “офшорів” склав майже 448 млн дол., або 1,73% від загального показника, який був на рівні 25,9 млрд дол. Показово, що це в рази менше, ніж подібні цифри в розрізі експорту.
Чим торгуємо з “офшорами”
У яких саме галузях працюють компанії, котрі найактивніше експортують свої товари до “ошорів”? Виявилося, що за І півріччя 2018 року до “податкових гаваней” частіше всього збували зернові культури, чорні метали та в значно меншій кількості різноманітні жири й олії. Лише на ці три категорії припало 57% “офшорного” експорту.
Реальний чи фіктивний попит різних країн зі списку має свої особливості. Наприклад, до Молдови найбільше експортували чорні метали, електричні машини та паливні матеріали. До Ірану ‒ зернові культури, насіння та плоди олійних рослин і жири, а до ОАЕ ‒ чорні метали, жири та ядерні реактори, котли й машини.
А от серед товарних лідерів за сумами щодо імпорту з країн-“офшорів” опинилися електричні машини, аналогічно до експорту ‒ чорні метали, а також фармпродукція. На ці три категорії припало близько третини від загального імпорту з “податкових гаваней”.
Якщо брати ТОП-3 країни-імпортери зі списку, то найчастіше купували: в Ірландії ‒ фармпродукцію, продукти харчування та оптичні й фотографічні прилади та апарати; у Молдови ‒ чорні метали, алкогольні напої, хімічні сполуки й мінеральні речовини; в Узбекистану ‒ добрива, цинк та бавовну.
Перспективи “деофшоризації”
Торгівля з “офшорами”, якщо мова саме про “схеми”, а не про реальний товарообіг між країнами, має досить негативні економічні наслідки.
“Державний бюджет недоотримує частину доходів, а на валютному ринку посилюються коливання курсу долара і тиск на гривню через штучну затримку і заниження обсягів потоків валютної експортної виручки. Співпраця з офшорами дає змогу власникам не реінвестувати кошти в Україну, а витрачати їх за кордоном. Це гальмує економічний розвиток нашої країни в довгостроковому періоді і посилює “інвестиційний голод”, ‒ пояснює Роман Корнилюк.
Експерт Роман Корнилюк наголошує, що важливим інструментом рішенням цієї проблеми є підвищення ефективності державного регулювання у сфері трансфертного ціноутворення (ТЦУ) і нагляд за транскордонними фінансовими потоками. Проте, за його словами, регулювання ТЦУ без паралельних структурних реформ із поліпшення інвестиційного клімату і формування довіри бізнесу до державних регуляторів матиме обмежений ефект.
Однак деякі зміни в “офшорному” напрямку, схоже, нас таки невдовзі чекають. Зокрема у серпні 2018 року з’явилась інформація, що при Міністерстві фінансів України буде створена робоча група з питань реалізації плану дій BEPS. Цей план був розроблений країнами членами Організації економічного співробітництва і розвитку для протидії стратегіям та практикам розмивання бази оподаткування та виведення прибутків з-під оподаткування. Він складається з 15 кроків, 4 із яких обов’язкові для виконання Україною.
“План BEPS ‒ це єдині правила гри, які допомагають боротись зі спекуляціями, а також створюють рівні умови для всіх гравців. Виконання Плану є позитивним сигналом для інвесторів. Це стимулюватиме міжнародну торгівлю та сприятиме зростанню нашої економіки”, ‒ пояснює заступник Міністра фінансів Сергій Верланов.
НБУ також підтримує та вважає необхідністю виконання пунктів плану BEPS. Зокрема, перший заступник глави відомства Катерина Рожкова наголошує, що опір змінам, що пропонує цей план, ускладнить роботу українського бізнесу за кордоном. Вона вважає, що в України немає іншого шляху, як слідувати йому, інакше ми залишимося на узбіччі.
