ПоддержатьУкраїнська

Гарячий тур в єгипетську в'язницю: за що українця Едварда Чікоша ув'язнили на 19 років

StopCor
StopCor

StopCor

Гарячий тур в єгипетську в'язницю: за що українця Едварда Чікоша ув'язнили на 19 років

Для мільйонів наших співвітчизників Єгипет - країна безтурботного і довгоочікуваного відпочинку. Для героя цієї публікації весь Єгипет стиснувся до розмірів камери у в'язниці Лиман Тора.

Цій історії вже п'ять років, і на тлі світових катаклізмів і воєн вона здається несерйозною і негідною уваги. Адже коли в гарячковому і хворобливому стані знаходиться половина світу, доля однієї людини сприймається навіть не як пазлик в загальній картині буття, а всього лише як дріб'язок, атом, пилом. І вже далеким, ледь чутним відлунням згадуються слова з Талмуда про цінність порятунку одного життя, яке прирівнюється до порятунку цілого світу. Але ж людське життя, як таке - цінність не тільки в єврейській мудрості, а й основа християнської ... Втім, не про протиставлення релігійних догматів піде мова, а саме про давно забуту цінності - життя ... поза політичними переговорами, поза бізнесовими інтересіами. Поза віяннями і тенденціями ... Уже шостий рік проводить в ув'язненні українець Едвард Чікош.

Він - уродженець Ужгорода, який очолював протягом п'яти років представництво в Африці і на Середньому Сході однієї з найбільших туристичних компаній. У країні пірамід і фараонів під його керівництвом будувалися готелі, а десятки екскурсійних автобусів перевозили з Єгипту охочих ступити на святу землю сучасних пілігримів. У березні 2011 року Чікош планував розширення підприємства, думав відкрити ще кілька 5-зіркових готелів в Єгипті. А це означало не просто зростання добробут компанії, але і таке важливе для самих єгиптян збільшення кількості робочих місць ... Адже і час для країни був не простим - ісламським світом простували арабська весна, яка зачепила, причому досить відчутно, і Єгипет. Нестабільна політична ситуація, що увінчалася відставкою президента Хосні Мубарака, могла вплинути і на бажання туристів насолодитися золотими пісками країни на берегах Нілу. І все-таки туристичний бізнес Єгипту навіть в цей складний кризовий час зміг втриматися на плаву і приносити інвесторам і службовцям - дохід, а користувачам - задоволення.

З цілком абсурдному збігом обставин, біда прийшла тоді, коли її ніхто зовсім не очікував ... Кількома місяцями після того як Чікош обговорив свої плани з пресою, при проходженні ізраїльсько-єгипетського кордону в місті Таба, був затриманий громадянин Ізраїлю, Моаді Захалка. У нього в багажі було виявлено дерев'яну конструкцію у вигляді хреста. Хрест був порожній, і передбачав місце для зберігання. На контрольно-пропускному пункті з'ясувалося, що всередині хреста знаходиться зброя - АК-47 і 59 патронів до нього. Захалка заявив, що хрест призначений для офіційного представника турфірми, яку представляв Едвард Чікош. Що знаходиться всередині хреста сам Захалка, нібито, не знав. Подарунок для Чікоша йому передав водій ізраїльського автобуса Алі Атраш. У той же день був зроблений дзвінок Едварду Чікошу. По телефону його запитали, чи не чекає він подарунка? Чікош, як повідомляє його близький друг і соратник по бізнесу Сергій Буртин, дійсно чекав подарунок у вигляді дерев'яного хреста, тому відповів ствердно. Через кілька днів Чікоша заарештували як представника турфірми, юзер якої несанкціоновано перевозив зброю ... Ситуація ускладнювалася тим, що в Єгипті напередодні відбулася революція, і представники влади також користувалися зброєю марки АК-47. "Основний акцент поліція робила на те, що зброю, знайдену у контрабандиста, дуже схоже на те, яке використовує єгипетська армія. Ось Чікоша і звинуватили в тому, що нібито він з угрупованням (затриманим контрабандистом і ще кимось в Ізраїлі) вирішив влаштувати в Єгипті хаос і безладдя від імені єгипетської армії. Можливо, навіть вчинити терористичний акт ", - розповідав в інтерв'ю газеті" Факти "майже п'ятирічної давності колега Чікоша, Віктор Ємільянов.

Справа набула широкого резонансу. В очах розбурханої єгипетської громадськості обвинувачений справді з'явився як злісний правопорушник і терорист, і формування саме цієї думки, звичайно ж, посприяла преса.

В результаті Чікоша судили за законами воєнного часу. І засудили до 25 років позбавлення волі. Пом'якшувала ситуацію лише те, що обчислення слід за місячним календарем, де рік дорівнює 9 місяців, а це означає, що йому належить провести в ув'язненні майже 19 років.

Роман Бочкала, журналіст, який займається справою Едварда вже не перший рік, пише у соціальній мережі Фейсбук про те, як проходило судове засідання:

"Судилище, організоване військовим трибуналом, спиралося не так на докази, як на бажання все забрати і поділити. Революційний дух того часу відповідав затії. Пригадую, як виносився вирок. Прокурор, зачитуючи обвинувальний висновок, цитував ... Коран, а не кримінальний кодекс. А суддя просто потім повторив мантру-прокляття. Слово в слово. Оскільки в той час в Єгипті було зовсім неспокійно, то діяв Революційний суд. Його рішення оскарженню не підлягають. Так Едвард опинився за ґратами без права апеляції. Воно є навіть у ґвалтівників, але не у нашого співвітчизника, який відразу став "ворогом держави".

На даний момент Едвард Чікош сидить в єгипетській в'язниці Лиман Тора вже шостий рік. В Україну його не екстрадували. Незважаючи на те, що дійсною є екстрадиція громадян інших країн, яких судили і за більш тяжкі злочини - наприклад, громадянина Індії, засудженого за вбивство, передали індійській владі в знак дружби між двома державами.

"У листопаді 2014 року Конституційний Суд Єгипту визнав всі судові рішення після революції 2011 року, де не застосовувалася стаття про пом'якшуючих обставин у справах по зброї (як і в моєму випадку) - незаконними. Я ж, як і раніше тут без просвіту", - пише в листі ув'язнений.

Під час роботи над матеріалом вдалося зв'язатися також з дочкою Едварда, Ніколь, яка уважно стежить за всім, що відбувається в справі її батька. Однак і вона говорить про те ж, що прогнози неоднозначні: "Указ про незаконність суду і перерозгляд всіх справ вийшов ще 2 роки тому, але, на жаль, нічого так і не відбулося. Основна проблема в даний момент – це необхідність зв'язати президентів двох країн. Мого тата може звільнити одне лише лист-прохання від президента. МЗС України в даний момент стежить за його змістом в умовах більш і менш наближених до людських. Юрисдикції у них на території АРЄ немає. Я зв'язувалася з Міжнародною Амністією, але і вони не в силах будь-яким чином допомогти. Всі інші інстанції на листи не відповідали".

Виникає справедливе запитання, чому настільки жорстко судили Едварда, офіційно зареєстрованого інвестора, людину, яка створила тисячі робочих місць в країні, яка не входить в десятку найбагатших, і при тому судили не за законами Кримінального Кодексу, а акцентуючи увагу саме на тому, що він іновірець? Ще одне питання, не менше животрепетне - навіщо заможній людині провозити через кордон один АК-47? Питання третє, яке сміливо випливає з другого - як міг не знати Едвард, який займається не перший рік перевезенням туристів через кордон, що при скануванні багажу АК навряд чи перетвориться в кришталеву туфельку, і ще малоймовірно - випарується зовсім. Однак ж ці питання залишилися поза увагою суддів і здорового глузду громадян Єгипту, для яких Чікош в медійній картині постав як пропащий терорист, який зазіхнув на світ в країні. Едвард перебуває, як він сам каже, у ВІП в'язниці, продовжуючи спілкуватися із зовнішнім світом за допомогою листування. Однак ж його здоров'я залишає бажати кращого. Піски, задуха і вогкість тюремних камер навряд чи сприяють поліпшенню стану хворого на астму ув'язненого:

"У свій час Едвард жив в камері розміром в 50 квадратів. У ній було 40 ув'язнених. Особистий простір обмежувалося розмірами власного тіла. Сон впритул один до одного, в туалет - в кульок. Вода - з річки. Старші колеги зі знанням справи розповідали через який час почнуть випадати зуби. Потім начебто стало краще. З'явилося навіть відро. Правда, в ньому ж приносили їжу. Але страшне пекло почався влітку. Нестерпна спека забирала життя. За літо з хрипами і виттям померли вісім співкамерників. ТАК вмирати не хотілося. Хотілося зійти з розуму. Заснути і не прокинутися. Але за хорошу поведінку перевели в Тору. Тут умови виявилися краще. Камера на декілька чоловік і у кожного свій кут ", - пише у соціальній мережі Фейсбук Роман Бочкала, який володіє листами від Едварда.

П'ять років тому вітчизняна громадськість була схвильована питанням несправедливого вироку. Про абсурдність і незаконність судилища говорив і посол України в Єгипті в 2011-2014 рр, Євген Кириленко:

"Ми вважаємо, що це сфальсифікована справа. Його мета довести "корисність" служби безпеки для держави, - зауважував пан Кириленко, акцентуючи увагу на списку подій за день, коли судили Едварда, - Крадіжка, крадіжка, крадіжка, пограбування ... Ви бачите тут сотню злочинів. і разом з тим нічого не робиться поліцією. Її взагалі не видно ... з тими бандитами, з ними ж воювати треба і можна кулю в лоб отримати. А з цими цивільними - що вже тут? "

Однак і в Україні з тих пір змінилося чимало - Революція і війна на Сході просто переважила шальки терезів. І ось про людину далеко не бідну і зовсім не дурну раптом забули, замінивши медійних страждальців кремлівськими політв'язнями. В одному з послань на Батьківщину Чікош пише, що йому дуже боляче за Україну, і що Путін зробив з нього патріота такого, яким він не був ніколи до цього, що в камері у нього висять українські прапори і що вітчизняний гімн вся в'язниця знає напам'ять ... Однак же, в умовах формування такого феномена як сучасний патріотизм згадується уривок з роману "12 стільців" Ільфа і Петрова, де головний герой, великий комбінатор Бендер, малював на агітпароплаві "Скрябін" сіяча, що розкидає облігації держпозики ... Негарно у нього вийшло, чого гріха таїти. Навіть собака завила. Ось, приблизно так само виглядає і наша дійсність ...

І думаєш собі, що все якось негарно у нас виходить. Патріотизм - однобокий і нудний, якщо вже й зовсім не штучний, а громадська думка лежить приблизно в тій же площині, що і патріотизм. І гине в цьому фарсі чомусь все прекрасне, і перетворюється в малюнок Бендера на агітпароплаві. Ось і виходить, що для отримання звання патріота і політв'язня потрібно неодмінно бути опонентом Кремля. Адже такому не присвоїш - "зрада". А ти у вишиванці. І якось ніяково тоді.

Виникає четверте, не менш актуальне питання - скільки ж ще у світових тюрмах є таких, як Едвард, громадян України? Людей, про яких чи то навмисно забули, чи то до них просто нікому немає діла. Кому ж було вигідно тюремне ув'язнення самого Едварда - питання з розряду риторичних. Втім, не буває безвихідних ситуацій, є рятівна нитка Аріадни і в справі Чікоша.

Президент Єгипту, пан Ас-Сісі, може помилувати нашого співвітчизника. Однак виключно за умови, що укладений визнає свою провину. І другий варіант - це знайти спосіб зв'язати президентів Єгипту і України для того, щоб домовитися про екстрадицію Чікоша. На перший погляд - нехитра справа. Адже між Україною і Єгиптом немає ні воєн, ні інших яких-небудь конфліктів, як в разі, наприклад, зі звільненою полонянкою Надією Савченко. В її випадку питання про екстрадицію ускладнювався веденням бойових дій в зоні АТО. Тут же навпаки - імпорт, експорт, туристи.

Достовірно відомо також, що і міністр закордонних справ України, Павло Клімкін, в курсі склав ситуації. Олена Ващенко, заступник директора департаменту політики та комунікацій, начальник управління зв'язків із засобами масової інформації Міністерства закордонних справ України, позначала в своїй відповіді на запит представників одного з українських телеканалів ще в лютому цього року, що Павло Клімкін неодноразово з того часу зустрічався з міністром закордонних справ Єгипту , і на зустрічах піднімалося питання Чікоша. Та тільки віз і нині там, а рік, взагалі-то, вже закінчується. Під час написання даного матеріалу в МЗС також був висланий запит на коментарі, які могли б пролити світло на цю жахливу ситуацію. Однак відповіді не послідувало ... Писав міністру Клімкіну ще в березні цього року і сам ув'язнений:

"Пане міністре! - Пише Едвард Чікош, - я благаю вас звернутися з моїм проханням до президента України, направити мого листа президенту Єгипту або підняти моє запитання в телефонній розмові. Я впевнений, що президент України, розуміючи, що це єдиний шлях не залишиться байдужим до долі громадянина України, який за 4,5 року свого незаконного утримання випробував разом з посольством України всі можливі шляхи."

П'ять років життя втрачено, а питання як було відкритим, так і залишається. У світовій історії було чимало випадків, коли справедливість тріумфувала над випадковістю. Однак відбувалося і навпаки. В історії Едварда дуже хочеться сподіватися на те, що його благання про допомогу не залишиться без уваги, що телефонна розмова все ж відбудеться. І хоч втрачений безповоротно час і, що найголовніше, здоров'я - не повернути, але з огляду на те, що на кону чесне ім'я, свобода, а найголовніше - життя людини, невже так ніхто і не згадає про те, що рятуючи одного, рятуєш цілий світ?

Джерело: Обозреватель

Автор: Ася Глуцька

Другие новости