"Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя — ви й не уявляєте. Сьогодні 13-те. Пам'ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче…", - писав в передсмертній записці український поет та публіцист Микола Хвильовий.
13 травня 1933 року він на 40-му році життя застрелився у власному кабінеті.
Напередодні разом з письменником Аркадієм Любченком побував на Полтавщині, де на власні очі бачив трагедію Голодомору. З цієї подорожі повернувся фізично й морально розбитим.
В ніч на 13 травня у сусідньому під'їзді заарештували друга і однодумця Хвильового - Михайла Ялового, звинувачуючи у шпигунстві. Щоб обговорити цю ситуацію, зранку до Хвильового, який мешкав у будинку "Слово" в Харкові, прийшли сусіди Олесь Досвітній та Микола Куліш.
Оскільки письменники знали, що їх прослуховують, то зібрались іти в парк, щоб поговорити. Увагу відволікали побутовими темами. Микола Григорович запропонував прочитати уривки з нового роману "Коммольці".
"Я вам зараз покажу, брати, як треба писати", - сказав.
Пішов до кабінету. Пролунав постріл.
Справжнє прізвище Миколи Хвильового – Фітільов. Є одним з основоположників пореволюційної української прози. У 1920-ті роки повністю підтримував і впроваджував у життя політику "українізації", виступав проти русифікаційного і "просвітянського" векторів розвитку української радянської культури. Йому належать гасла "Геть від Москви!", "До психологічної Європи", "Азіатський ренесанс". У грудні 1927 — березні 1928 року Хвильовий перебував у Берліні та Відні на лікуванні й активно знайомився з досягненнями європейської культури, працював у плані популяризації української літератури за межами України.
Джерело: Gazeta.ua
