Боротьба з пандемією чи експерименти над власним народом бюджетним коштом? Наш Кабмін не залишає українських громадян без постійного піклування. Заподіяння турботи має дуже креативний характер, особливо в період поширення вірусної інфекції COVID-19.
Віцепрем'єр Олексій Резніков вже заявив, що Уряд готовий навіть розгорнути гуманітарні табори на адміністративному кордоні з Кримом. Напевно, очікується потік біженців, які, рятуючи своє життя, у величезних кількостях помчаться з півострова пожити взимку в наметах, установлених у полях.
Але для того, щоб потрапити на контрольовану територію, необхідно подолати контрольні пункти на адміністративному кордоні. Журналісти «Стоп корупції» вирішили випробувати на собі всі принади цієї подорожі.
Тож, отримавши завдання від редакції, я попрямував на КПВВ «Чонгар», розташований на кордоні Генічеського і Джанкойського районів. Для візиту я спеціально обрав вихідний день, коли жодна державна структура не працює.
Відразу впала в око практично повна відсутність людей, які б пересувалися через кордон, тому проходження паспортного контролю у мене зайняло кілька хвилин. Далі я пішов до виходу з КПВВ до шлагбаума з боку Криму, розвернувся й попрямував у зворотному напрямку.
Біля шлагбаума привернула увагу молода жінка, яка стояла поруч із КПП. Речей у неї з собою не було, тому я подумав, що вона на когось чекає. Поруч із приміщенням для проходження паспортного контролю перебували кілька людей, які зосереджено займалися своїми гаджетами. Поруч із ними стояв прикордонник.
Коли я спробував пройти до паспортного контролю, прикордонник сказав, що потрібно встановити на смартфон програму «Дій вдома». Удавши, що ця вимога мене здивувала, я показав кнопковий телефон, який спеціально взяв для цього експерименту. Прикордонник, побачивши такий засіб зв'язку, сказав, що мені зараз пройти кордон не дозволять, приїде машина і мене відвезуть на обсервацію.
З розмов мені вдалося дізнатися, що машина забирає людей на обсервацію один раз на добу о 18-ій годині та відвозить за 70 кілометрів до Новотроїцької ЦРЛ. Незабаром підійшов молодий лейтенант, який представився начальником зміни, і на моє запитання, що робити, якби я прийшов після шостої вечора й запізнився на машину в обсервацію, відповів, що треба чекати на наступну.
Тепер мені стало зрозуміло, чому жінка стояла біля шлагбаума. Вона всю ніч простояла перед пропускним пунктом в очікуванні обсервації або удачі. Забігаючи наперед, скажу, що з особистої бесіди мені стало відомо: в Криму у неї розбився смартфон. Її не пропустили через КПВВ, і лише наступного дня їй допоміг випадковий чоловік, який їхав із Криму й дав їй свій другий гаджет для перетину кордону.
Однак повернімося до мого досвіду проходження кордону. Я сидів на лавочці, дивився на всі боки та очікував на реакцію на мене від прикордонників. Але вони зовсім втратили до мене інтерес і не звертали жодної уваги.
Просидівши близько пів години, я підійшов до начальника зміни, показав журналістське посвідчення і пояснив мету візиту. Прикордонник повідомив, що все одно необхідно встановити програму «Дій вдома» для проходження паспортного контролю. Однак мій гаджет не підтримував програмні вимоги й встановити програму не вдалося. Прикордонник відмовився передати мені інший смартфон від товариша, який стояв в п'ятдесяти метрах від нас за межами КПВВ. Довелося чекати на випадкового перехожого й просити його про допомогу.
Дочекавшись нового смартфона, я встановив на нього програму, а код для активації програми отримав на кнопковий. Пред'явив встановлену програму на пропускному пункті та пройшов до виходу.
На виході до мене підійшов молодий чоловік у формі СБУ, відмовився представитися і запропонував мені пройти з ним. Я потягнувся включити диктофон на Apple watch. Помітивши це, співробітник спецслужби попросив мене цього не робити, на що отримав відмову.
На питання, затриманий я чи ні, була відповідь, що ні. Тоді я запитав: чи можу я йти далі? На що отримав так само негативну відповідь, мотивовану тим, що він начебто проводить «фільтраційну бесіду». Після відповіді на декілька найдурніших питань, мені дозволили слідувати далі. Зазначу, що представників поліції на посту не було, а вагончик із написом «поліція» був зачинений і, як видно, вже давно.
Вийшовши за кордон КПВВ, я видалив програму «Дій вдома». На момент написання матеріалу минуло вже понад чотири доби, й ніхто досі не намагався вийти зі мною на зв'язок.
На цьому мої пригоди на КПВВ «Чонгар» закінчилися. Наступного дня я відвідав Генічеську РДА, де мені пояснили, що перевезеннями громадян на обсервацію займається Генічеське АТП-1, яке уклало угоду із Херсонською ОДА.
Директор автоперевізника показав договір і пояснив, що виконує його умови. Обов'язки стежити за дотриманням громадянами карантинних заходів покладено на Головне Управління поліції в АРК і Севастополі. Однак зв'язатися з ними не вдалося. Телефони, зазначені на сайті та сторінці у фейсбуці, або не відповідали, або не обслуговувалися.
Проте без проблем вдалося поспілкуватися з головним лікарем Новотроїцької лікарні. Вона розповіла, що з 19 жовтня, коли її лікарню визначили місцем для обсервації, там пройшли карантинні заходи аж… нуль людей. Якщо не брати до уваги громадянина, який переночував там до ранку.
Які висновки можна зробити з нашого експерименту? Будь-які рамки, які встановлює Уряд для обмеження прав громадян, повинні мати легітимну мету. Тут це – виявлення хворих та недопущення поширення інфекції на здорових. Чи виконують це завдання карантинні заходи на кордоні з Кримом? Відповідь однозначна – ні.
Однак постанова Кабміну про боротьбу з COVID-19 створює величезні проблеми пересічним громадянам, які можна порівняти з тортурами. Уявіть себе після доби просто неба пізньої осені або взимку.
Тому, можливо, треба зобов'язати всіх, хто повертається з Криму або з-за кордону взагалі, протягом 72 годин скласти тест на наявність коронавірусу в обов'язковому порядку? Але тоді буде неможливо пиляти бюджетні гроші на «турботі про громадян», придумуючи все нові й нові експерименти над своїм народом.
