Про це в рамках вебінару на XIII сесії Кримського дискусійного клубу на тему «Визнання геноциду та протидія дискримінації кримськотатарського народу» сказав міжнародний громадський активіст, член Постійного Форуму ООН з питань корінних народів у 2014-2016 рр Олівер Лооде.
«Найслабша ланка на шляху деокупації Криму - це не стільки недостатня підтримка міжнародної спільноти або підтримка країн західного світу, скільки ситуація в громадянському суспільстві в самій Україні», - вважає Олівер Лооде.
З цієї точки зору, наголосив експерт, для нього цікаві три цифри, які він взяв з результатів опитування українців, проведеного школою політичної аналітики Києво-Могилянської академії.
«Три цифри: 87 відсотків українців логічно вважають, що Крим – це Україна, 46% - майже половина, вважають, що необхідно відновити транспортні зв'язки з окупованим Кримом і лише 15%, тобто кожен 7-й - що статус майбутнього деокупованого Криму має бути кримськотатарська автономія. Це показує мені, що, незважаючи на те, що українське суспільство теоретично підтримує деокупацію Криму, у нього недостатньо понять про політекономії деокупації та розуміння кримськотатарського фактора для повернення Криму в Україну», - сказав Лооде.
На його думку, більша частина українського суспільства не розуміє важливості кримськотатарського фактора на початку окупації Криму - у лютому 2014 року, а також у майбутньому, у процесі деокупації Криму».
«Цей пробіл показує, що протягом минулих шести років на цю тему не було достатньо дискусій всередині українського суспільства», - вважає міжнародний цивільний активіст.
Ця ситуація, зазначив він, «є проблемою для міжнародного громадянського суспільства, для якого незрозуміло – чому інший світ має переживати за майбутнє Криму більше, ніж самі українці, а було б логічніше, щоб українське суспільство мотивувало інший світ, а не навпаки».
Тому, вважає Олівер Лооде, перш ніж говорити про стратегію деокупації Криму, треба подумати про те, як зробити цей процес "загальнонародною справою українців".
У цілому, вважає експерт, роль громадянського суспільства, в тому числі міжнародного, мала ключове значення в таких світових процесах, як, наприклад, боротьба з апартеїдом у Південній Африці та боротьба прибалтійських країн за свою незалежність.
«Причини, за якими США або Велика Британія вводили санкції проти країн, де існував апартеїд, зовсім не пов'язані з тим, що у них була совість. Це було результатом тиску громадянськості, в тому числі міжнародної. Те ж саме відбулося в балтійських країнах, де без громадського руху, Литві, Латвії та Естонії відновити свою незалежність просто у результаті політичного процесу не вдалося б», - підсумував Олівер Лооде.
Джерело: Укрінформ