Підтримка й увага – тим, хто їх особливо потребує: напередодні дня Святого Миколая та новорічних свят представники громадської організації «Стоп корупції» завітали до столичного соціально-реабілітаційного центру «Родина», аби привітати дітей зі святами.
Соціально-реабілітаційний центр «Родина» – це співтовариство сімей, які підтримують та допомагають один одному. Свою діяльність розпочали ще у 2001 році. Членами «Родини» стали батьки «особливих» дітей, яких у «звичайному» світі звикли називати інвалідами. У деяких вихованців «Родини» батьків немає взагалі.
Фактично це чи не єдиний у столиці центр, де батьки самотужки розв'язують проблему, яка склалася на державному рівні із закладами подібного типу. І все це через брак кваліфікованих спеціалістів, що мали б надавати відповідний догляд та навчання дітям з інвалідністю.
Наразі більшість дітей з важкими комбінованими формами інвалідності змушені перебувати вдома під цілодобовим наглядом одного з батьків.
Людина в таких обставинах не має шансів на працевлаштування або навіть на відпочинок чи особистий час для себе, оскільки змушена постійно доглядати за дитиною (особою) з інвалідністю.
Все, що ви бачите на наших світлинах, створено титанічною працею засновників центру, зокрема Маріанни Онуфрик.
"При нашій організації батьками створено центр надання соціальних послуг. Зокрема, ми надаємо дві послуги: це денний догляд для дітей з інвалідністю і соціальна адаптація для молоді з інвалідністю. Відповідно, така послуга є дороговартісною, вона потребує дуже багато різноманітних ресурсів: і кадрових, і фінансових, і матеріальних. Послуга денного догляду є базовою, і відповідальність за її забезпечення лягає на органи місцевого самоврядування, але, на жаль, у місті Києві не розроблені механізми для того, щоб дійсно забезпечити цю послугу. Ми її надаємо. Для того, щоб співпрацювати з містом, є потреба у розвитку соціального замовлення або потрібні публічні закупівлі", – зазначає пані Маріанна.
Забезпечення функціонування такого соціального центру, зокрема, його фінансування лягає на плечі цієї жінки. А це – оренда й утримання приміщення, заробітні плати для педагогів, вихователів тощо.
Мами-героїні разом з татами борються за існування центру, стукаючи у двері державних органів, що залишаються, на жаль, переважно осторонь такої проблеми, а отже – байдужими до особливих дітей.
Тож просимо всіх, кого турбує доля дітей, долучитися до підтримки центру та його вихованців! Згадати про те, що чужих дітей – не буває.
Не залишайся байдужим і ти, приєднуйся та допоможи дітям!