Батьки і свекор, чоловік і син – три покоління в родині Неллі Зенкіної присвятили своє життя захисту громадян і протидії злочинності. Довгі роки жінка зберігала дорогі для неї пам’ятні речі, а зараз вирішила поділитися ними, щоб майбутнє покоління пам’ятало історію і тих, хто щодня боровся за спокій та безпеку свого народу. Відтепер пам'ять про правоохоронців зберігатиметься у музеї Волноваського відділу поліції.
Ще в довоєнні роки батько та майбутній свекор Неллі Володимирівни Зенкіної працювали в правоохоронних органах. Коли в 1941-му прийшла війна, вони вирушили на фронт. З війни повернувся тільки свекор, Зенкін Дмитро Єфимович, який продовжив працювати дільничним в селі Максимівка (нині с. Бугас Волноваського району), а в 1946 році загинув під час виконання службових обов’язків.
Батько Неллі Володимирівни, Романченко Володимир Федорович, довгий час вважався безвісно зниклим, а згодом з’ясувалося, що він був важко поранений та помер у воєнному шпиталі. Його поховано в братській могилі у Волгограді, а його ім’я викарбовано на пам’ятному обеліску загиблим Героям Сталінградської битви.
У післявоєнні роки мати Неллі Володимирівни, Романченко Марія Яківна, як і її покійний чоловік, почала працювати в міліції, віддавши службі 22 роки. А справу Зенкіна Дмитра Єфимовича продовжив його син, Зенкін Святослав, тоді - майбутній чоловік Неллі Володимирівни.
Святослав Зенкін починав працювати молодим оперативником у Волноваському відділку. За сумлінну працю та досягнення у 1967 році його призначають начальником слідчого відділу у м.Докучаєвськ, а згодом він стає керівником докучаєвської міліції. По його стопах пішов і син Дмитро, який розпочав свою службу у 1983 році. На жаль, його життя обірвала хвороба. Пропрацювавши в органах внутрішніх справ 15 років, капітан міліції пішов з життя.
Окрім цього, службі в міліції майже 30 років присвятив і вітчим Нелі Володимирівни – Василь Писаренко. Навіть після того, як вийшов на пенсію, чоловік все одно продовжував служити своєму народові ще 4 роки.
Неллі Володимирівна згадує про ті часи з теплом: «Мене все життя оточували правоохоронці. Інколи здавалося, що я і сама працюю в міліції, – сміється жінка. – Ми були як одна родина. Від спогадів і радісно, і сумно водночас, бо багатьох вже немає, але є що згадати».
Щороку вдова ветерана ОВС разом з іншими офіцерами у відставці приходить до Волноваського відділу поліції вшанувати пам’ять загиблих правоохоронців та поділитися спогадами.
Жінка усе життя зберігала пам'ять про рідних, які віддано працювали заради безпеки громадян. А зараз передала газети тих часів, світлини, грамоти та нагороди до музею органів внутрішніх справ, який наразі створюється у Волноваському відділі поліції за підтримки військово-цивільної адміністрації м. Волновахи.
