Офіс Генерального прокурора вважає за необхідне відреагувати на непрофесійну риторику, яку собі дозволили окремі співробітники НАБУ щодо ролі Офісу Генпрокурора у питанні розслідування так званої справи про надання хабара керівництву НАБУ і САП, в якому підозрюється колишній Міністр екології.
Сьогодні в ЗМІ з'явилася новина про те, що Офіс Генпрокурора намагаєть захистити ексміністра екології часів Януковича. Хочемо застерегти авторів цієї фантастичної замітки - введення суспільства в оману і свідомо спланована фальсифікація фактів не робить честі офіцерам правоохоронних органів України. Професіонал своєї справи доводить свою придатність вчинками, а не написанням недостовірних повідомлень.
Офіс Генпрокурора пропонує своїм партнерам в особі керівництва НАБУ перейти від практики спілкування на сторінках Інтернету до живої ділової дискусії, припинити розповсюджувати неправдиву інформацію та ділитися службовими даними зі сторонніми особами з метою поширення їх у ЗМІ - все це не робить сильнішими ні вас, ні громадян України.
У відповідь на такі непродумані слова на адресу Офісу Генпрокурора, нижче ми хочемо надати сухі факти з хроніки реакції Офісу Генерального прокурора на ті чи інші рішення українських судів або інші процесуальні рішення в рамках цього кримінального провадження.
01.10.2020 суддя Печерського районного суду м. Києва І. Литвинова задовольнила скаргу адвоката П.Бойко, що представляє інтереси ексміністра екології, в результаті зобов'язавши Генерального прокурора І.Венедіктову скасувати постанову детектива НАБУ В.Крютченка від 12.08.20 про відновлення розслідування кримінального провадження №420140000001590 від 17.11. 2014. В даному випадку мова йде саме про те кримінальне провадження, за закриття якого, на думку слідства, і передавалася неправомірна вигода в розмірі 5 млн дол США.
Таке рішення, звичайно, було оскаржене Офісом Генпрокурора, як в апеляційному, так і в касаційному порядку. Відзначимо, що Офіс Генпрокурора ставиться з великою увагою і повагою, як до діяльності наших партнерів з НАБУ і колег з САП, так і до букви і духу закону, яким ми всі керуємося при прийнятті процесуальних рішень. В рамках апеляційного та касаційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Генпрокурор І.Венедіктова наполягала на тому, що суддя Печерського районного суду м. Києва не повинна була відкривати провадження, а передати його для прийняття рішення в ВАКС, так як сама справа розслідується детективами НАБУ, а процесуальне керівництво здійснюють прокурори САП. Не погодившись з доводами Генпрокурора, суддя апеляційного суду і судді кримінального касаційного суду в складі Верховного Суду, відмовили у відкритті провадження і, тим самим, залишили в силі ухвалу судді районного рівня.
Більше того, 23.10.2020 Генпрокурор І.Венедіктова звернулася до ВРП з дисциплінарною скаргою на дії судді І.Литвинової у справі №757 / 40859/20-к. Вхідний номер скарги - 10129/0 / 8-20. ВРП 25.11.2020 відмовила у відкритті дисциплінарної справи за скаргою Генпрокурора І.Венедіктової.
Таким чином, розмірковуючи на мові права, а не емоцій і самопіару, на сьогодні, відсутні будь-які підстави стверджувати, що суддя Печерського районного суду Києва І.Литвинова діяла з порушенням закону при винесенні ухвали.
Також просимо не маніпулювати фактами, оскільки громадяни не в змозі швидко розібратися в юридичних тонкощах розслідування таких складних кримінальних проваджень і оскарженнях тих чи інших процесуальних рішень в національних судах України. Просимо звернути увагу на ту обставину, що часто адвокати осіб з процесуальним статусом звертаються саме до Печерського районного суду м.Києва виключно з тієї причини, що предметом їх скарг є діяльність Генерального прокурора, а не прокурора САП, дії якого, справедливості заради, об'єктивно повинні і завжди оскаржуються в ВАКС. На думку Верховного Суду, такі скарги підсудні виключно Печерському районному суду м.Києва. Дана правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 12.10.2020 р у справі №757 / 12540/20-к.
Керівництво Офісу Генпрокурора завжди і за будь-яких обставин намагається всіляко підтримати своїх партнерів з НАБУ і колег з САП, але змушені рекомендувати переглянути підходи в питаннях комунікації між відомствами і націлитися на конструктив.
Також вважаємо, що прийшов час взяти до уваги судову практику, яка налічує достатню кількість обов'язкових висновків суддів Верховного Суду на тему визначення підслідності та підсудності. Таким прикладом може служити рішення ВС від 25.08.2020, яким відмовлено в задоволенні подання Київського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження за апеляційною скаргою адвоката Е.Ненова на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.08.2020, винесену за результатами розгляду скарги на бездіяльність Офісу Генпрокурора, з Київського апеляційного суду в ВАКС в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Дійсно, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Т.Ільєвої від 24.12.2020 у справі №757 / 50347/20-к, скарга адвоката в інтересах підозрюваного на бездіяльність Генпрокурора І.Венедіктової в справі №52020000000000362 від 03.06.2020 про вирішення спору про підслідність, була задоволена. У своїй ухвалі суддя Т.Ільєва постановила змінити підслідність в зазначеному кримінальному провадженні та доручити розслідування іншому органу досудового розслідування. Така ухвала слідчого судді Печерського районного суду м.Києва була оскаржена Офісом Генпрокурора в апеляційному порядку.
Станом на 31.12.2020 ні Генпрокурором І.Венедіктовою, ні будь-ким іншим з числа керівництва Офісу Генерального прокурора не приймалося рішення про зміну підслідності в кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020. Будь-яка інформація, яка прямо або опосередковано підтверджує це твердження - брехня.
