Будь-яка подія, яка трапляється в житті людини, стає сторінкою її біографії, частиною особистого літопису. Щоправда, для когось це може залишитися звичайною констатацією факту, а для когось - незабутнім фактом, який накладає відбиток, чинить відлік і ділить карту життя на «до» і «після». Чорнобильська катастрофа стала таким відліком і у житті полковника міліції у відставці Юрія Григоровича Поліковського, який у 1986 році пройшов через її горнило.
Біографія ліквідатора аварії складалась, як і у більшості його ровесників. Народився він на Кодимщині Одеської області. Після армії, починаючи з 1986 року, служив на посаді інспектора Державного пожежного нагляду Кодимського РВ. Коли вибухнув Чорнобиль, потрапив у складі Одеського зведеного загону протипожежної безпеки на ЧАЕС. Серед своїх колег, на той час лейтенант внутрішньої служби, Юрій Григорович був наймолодшим серед ліквідаторів, які вже мали сім’ї та виховували дітей.
За словами Юрія Поліковского, загін прибув на місце Чорнобильської катастрофи 3 жовтня 1986 року. На атомній станції працювало небагато людей, оскільки сторонні туди потрапити не могли, а залучені до ліквідації - лише за спеціальними пропусками. У функції загону, до якого увійшов Юрій Григорович, входила пожежна профілактика безпосередньо на самій ЧАЕС, чим в основному займався офіцерський склад. Це були чергування та гасіння пожеж безпосередньо на самій атомній станції.
У перший день на місці події офіцери Одеського загону брали участь у гасінні кабельних тунелів. За виконання такої складної операції всі вони в подальшому були нагороджені державними нагородами.
Згадуючи ті часи, полковник Поліковский відзначає, що незмінним атрибутом форми були два дозиметри - на грудях та в кишені. Вони визначали кількість рентгенів і подальшу можливість перебування під впливом радіації. Тривале ураження могло коштувати життя. Тому частіше люди працювали змінами по вісім годин. Одяг складався зі спеціальних декількох костюмів білого кольору, головного убору, бахіл на ногах та масок на обличчі.
У зв’язку з великою кількістю технічних та робочих кабінетів, коридорів, поверхів та інших приміщень самостійний рух без гіда на станції був заборонений. Без інформації про місцевість можна було отримати смертельну дозу радіації. Дні, проведені на ЧАЕС, стали незабутніми для ліквідатора. «Окрім самої аварії і приборкування її наслідків, вражали розміри станції, її велич і силенна кількість техніки, яка ховалась у могильниках, обсяги руйнації та жахи вибуху», - згадує Юрій Григорович.
У перші дні роботи на станції оперативний підрозділ Одеського загону займався ліквідацією пожежі, яка виникла в результаті падіння гвинтокрила на блок. Після цієї операції деяких співробітників було відправлено до Одеси через отриману критичну дозу радіації. І сам Юрій Григорович Поліковский за невеликий термін перебування у зоні аварії отримав високий рівень опромінення - 19,9 рентген.
З 39 днів ліквідації у 30-кілометровій зоні він 12 діб перебував у першій зоні небезпеки і 27 діб – у третій. Через 39 днів загін повернувся додому і Юрій Григорович занурився у звичне життя. Однак свою сторінку біографії під назвою «Чорнобиль» він не забуває ніколи.
За участь у ліквідації аварії Юрій Поліковський отримав чимало відзнак, серед них: «Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС», «20 років Чорнобильської катастрофи», «За сприяння органам внутрішніх справ», «25 років Героїчного Подвигу», «За безпеку народу».
Кодимське відділення поліції в Одеській області