Конституція прошиває феодальні відносини в основах нашої держави. Зараз, у зв'язку з модою, ми їх іменуємо їх "корупційні" – утім, ця назва скоріше приховує суть.
Неофеодальний устрій, звісно, кричуще протирічить формально декларованій демократії. Але усі суперечності між реальним і декларованим ми чомусь описуємо у термінах, у котрих у Європі описують типові злочини своїх чиновників. Різниця у тому, що у Європі – це винятки, у нас – це запрограмоване конституцією і законами правило.
Але ж те, що ми звемо "корупцією", є сутністю монархії! Данина, смотрящі, самоототожнення монарха з державою, в тому числі і майнове, непідвладність монарха закону.
Вітчизняний абсолютизм, інститут васалів нині відрізняється від того, що було 2, 3, 9 століть тому лише двома речами. Перша – це наявністю медіа як інституту влади, друга – наявністю ринкової економіки, котра ще й частково у постіндустріальній фазі.
Насправді конче необхідно називати речі своїми іменами. Відсутність РЕАЛЬНОЇ системи стримувань і противаг (реально незалежного парламенту, реально незалежного суду) – ось проблема. Царі – наслідок, "корупція" царів – наслідок, корупція повсюдно, некомпетентність – наслідок "корупції" монархів.
На жаль, історія нічому нас не вчить, ми читаємо про Англію, про США, в кінці-кінців, про самих себе – але не робимо узагальнень, і безуспішно описуємо суть своїх державних нещасть у термінах південноіталійського бандитизму.
Повстання проти Кучми і Януковича не треба було б піднімати, якби були справжні стримування і противаги. Нинішній владі не треба було б погрожувати повстанням, якби були стримування і противаги.
На жаль, ми у своїх систематичних бунтах ми ще не дійшли до революції – коли на лозунгах буде нова Конституція, коли ідея незалежних гілок влади стане ідеєю, яку відчувають та розуміють маси. На жаль, інформаційне поле забито напівосвіченими політиками-популістами, що активно маскуються під громадянське суспільство, і кричать "корупція". Бо стати "борцем з корупцією" може кожен горлопан, а фаховим юристом-конституціоналістом – треба мати клепку в голові.
Єдиним інструментом вирішення суспільних суперечок на сьогодні є повстання – або мирне, або збройне. На нього сподівається народ.
Від повстання до повстання – так і житимемо, аж поки не знімемо з себе цю облуду феодалів та дилетантів.
Джерело: Українська Правда
Автор: Ігор Луценко