Поки викладачі УДУ імені М. Драгоманова змушені працювати у корпусах без опалення та обговорювати "відпустки за власний рахунок", родина ректора Віктора Андрущенка, який очолює заклад понад 20 років, реєструє маєток на 1 269 м², 10 земельних ділянок та нові Toyota 2023 року випуску. На тлі такого збагачення адміністрація провокує скандали встановленням пам’ятника прихильнику політики рф Чингізу Айтматову. Ситуацію загострює постать проректора з господарських питань Ростислава Драпушка: за його плечима — судимість за порушення трудового законодавства, а в поточному бізнесі його родини простежуються зв’язки з оточенням підсанкційного пропагандиста Василя Вакарова. СтопКор зацікавився, як багаторічне управління ректора та господарська діяльність проректора вплинули на фінансовий і репутаційний стан державного закладу.
В Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова привернули увагу дві події, що викликали публічні запитання до керівництва закладу. Йдеться про встановлення на території університету пам’ятника Чингізу Айтматову та ситуацію із затримками виплат заробітної плати викладачам.
Журналісти СтопКор раніше вже писали про встановлення на території університету погруддя Чингіза Айтматова — письменника, який у своїх публічних заявах схвально висловлювався про політику росії та критикував Помаранчеву революцію в Україні. Мало того, погруддя розміщене біля історичного факультету — в корпусі, який фактично не використовується через відсутність опалення.
Проте коли журналісти СтопКору повторно відвідали університет, щоб з’ясувати, хто ухвалив рішення про встановлення пам’ятника та на яких підставах воно було погоджене під час повномасштабної війни, то почули трохи дивну відповідь: "А чому ми мали відмовити?"
Одночасно в університеті виникла ще одна резонансна ситуація — фінансова. На початку листопада викладачі публічно заявили про затримки виплат і можливість відправлення педагогічного колективу у відпустки без збереження заробітної плати.
Про це повідомила кандидатка наук, викладачка англійської мови Світлана Задорожна на своїй сторінці у фейсбуці.
За її словами, за жовтень працівникам університету виплатили лише 65% заробітної плати, у навчальних корпусах відсутнє опалення, а адміністрація обговорювала можливість відправлення викладачів у місячну відпустку за власний рахунок — у період активного навчального процесу, за який студенти-контрактники вже сплатили кошти. Також Задорожна зазначила, що загальна заборгованість держави перед освітянами становить 3,7 млрд грн, з яких близько 25 млн грн припадає саме на університет Драгоманова.
Адміністрація університету у відповідь заявила, що рішення про неоплачувані відпустки не ухвалювалися. Проректор Григорій Торбін в інтерв'ю "Вечірньому Києву" пояснив, що йшлося лише про попередні обговорення можливих антикризових заходів.
"Жодних управлінських рішень щодо відправки викладачів у неоплачувану відпустку в університеті не було. Відповідне обговорення відбулося на засіданні профспілкового комітету 5 листопада 2025 року, і про нього були проінформовані всі факультети через своїх представників у профкомі. Заходи щодо покращення фінансової ситуації справді обговорюються з профспілковою організацією університету, але це не означає, що вони вже ухвалені", — зазначив Торбін.
Водночас сам факт таких обговорень у поєднанні з частковими виплатами зарплат викликав додаткові запитання з боку викладацького колективу.
Двадцять років ректорства Віктора Андрущенка: фінансова ситуація і публічні питання університету Драгоманова
Історія з появою на території Українського державного університету імені Михайла Драгоманова пам’ятника Чингізу Айтматову та паралельна фінансова криза у виші не є випадковим збігом обставин. Обидві події розгортаються в межах однієї управлінської реальності, яка сформувалася за понад двадцять років керівництва університетом його незмінного ректора — Віктора Андрущенка.
Пан Андрущенко очолює університет із 2003 року, тобто понад два десятиліття залишається головною фігурою в управлінні державним закладом вищої освіти. Саме в цей період формувалися фінансові показники університету, ухвалювалися рішення щодо розподілу бюджетних коштів і визначалися управлінські пріоритети. Тому аналіз задекларованих доходів і майнового стану самого ректора необхідний для розуміння того, як фінансове становище керівництва співвідноситься з економічним станом очолюваного ним університету. А скандал навколо пам’ятника Чингізу Айтматову, що майже збігся у часі з фінансовою кризою, затримками зарплат і відсутністю опалення в корпусах, має не надто привабливий вигляд, якщо подивитись на статки самого ректора.
Відповідно до декларації про доходи, Віктор Андрущенко володіє двома квартирами в Києві. Перша — 174,5 м², придбана у 2002 році за 500 тис. грн. Друга — 57,1 м², придбана у 2007 році за 959,5 тис. грн. Окремо задекларована квартира дружини площею 34,2 м², оформлена ще у 1996 році за 8 720 грн.
Ще масштабніший актив — житловий будинок площею 1 269 м² у Київській області, який у деклараціях досі значиться як "незавершене будівництво". Про цю будову уже писали в "Слідство.інфо". З вигляду це не просто будинок, а цілий маєток.
Тоді журналістів зацікавило просте питання: невже усе це на прибутки від викладацької роботи? Чи, можливо, хтось в родині веде бізнес? А ні. Як виявилось, уся родина на державних посадах. Громадський активіст Ілля Кротенко розповів, що вся родина Андрущенка – чиновницько-освітянська: "Донька викладає, дружина викладає. Зять… А от зять на державній службі. Це голова Національного агентства з питань державної служби Костянтин Ващенко. Хоча він також викладає в університеті".
У декларації самого Костянтина Ващенка та викладачки, а заразом і доньки ректора Тетяни Андрущенко, – Toyota RAV-4 та Toyota CAMRY 2023 року випуску, цього ж року придбані, а ще Chrysler Pacifica, 5 квартир у Києві, дві земельні ділянки, один недобуд і один маєток на 300 квадратних метрів. І це при тому, що у 2024 році пан Костянтин працював на державній посаді в Міністерстві оборони.
А от знову у самого ректора та його дружини у власності 10 земельних ділянок загальною площею близько 1,32 га, переважно в Київській області, а також гараж у Києві. Навіть без детальної оцінки кожної ділянки йдеться про десятки тисяч доларів сукупної вартості землі.
Автопарк ректора і його родини складається з Toyota Avalon 2012 року та Suzuki SX-4 2012 року. В деклараціях вони зазначені за цінами 300 тис. грн і 197 тис. грн відповідно.
Грошові активи також суттєві: 500 тис. грн готівкою, 25 тис. доларів США, 15 тис. євро, а також кошти на банківських рахунках. Сукупний задекларований дохід ректора за 2024 рік — 1,99 млн грн (зарплата ректора 522,7 тис. грн, пенсія 251,2 тис. грн, довічні виплати та інші доходи). Для порівняння, викладачі університету публічно заявляють про ставки близько 10 тис. грн на місяць і регулярні затримки виплат.
Та й репутаційні скандали супроводжують ректора не перший рік. У 2018 році медіа писали, що Національне агентство з питань запобігання корупції склало протокол щодо Андрущенка за неповідомлення про реальний конфлікт інтересів після того, як він нагородив власну дружину медаллю "Драгоманівська родина" в період, коли вона працювала завідувачкою кафедри в університеті. Хоча суд не визнав ректора винним, сам факт протоколу НАЗК є офіційно зафіксованим і залишається частиною публічної біографії керівника вишу.
Окрему увагу привертають і зв’язки Андрущенка з низкою громадських та освітніх організацій, зокрема структурами Товариства сприяння обороні України. Через ланцюги засновників ці організації були інтегровані в міжнародні об’єднання СНД із центром у Москві, керівником яких був колишній заступник міністра оборони рф. Засновником Об'єднання громадян "Великобурлуцький РУСТЦ ТСОУ" , яким керує Андрущенко, є ГО Харківська обласна організація товариства сприяння обороні України, засновником якої є ГО "ТСО УКРАЇНИ" . Своєю чергою ГО "ТСО УКРАЇНИ" було засновником "Международный союз общественных объединений "союз добровольных обществ содействия армии, авиации и флоту содружества независимых государств" ОГРН з офісом у м. Москва. Керівник союзу – колишній заступник міністра оборони рф.
Формально такі зв’язки не є кримінальним порушенням, однак у контексті повномасштабної війни вони набувають особливої чутливості, тим паче що зять Віктора Андрущенка нині працює державним секретарем у Міністерстві оборони України, що забезпечує родині ректора прямий вихід на один із ключових органів сектору безпеки і оборони держави.
Ще у 2017 році, напередодні чергового переобрання Андрущенка на посаду ректора,
Тарас Марусик опублікував велику статтю на Радіо Свобода. У ній ішлося, зокрема, про мовну позицію керівника університету. Журналіст зазначав, що Віктор Андрущенко підтримував закон "Про засади державної мовної політики", більш відомий як закон Колесніченка-Ківалова. Під експертним висновком Національного педагогічного університету імені Драгоманова від 7 жовтня 2011 року на підтримку цього закону стоїть підпис тодішнього ректора Андрущенка.
Окремий блок публікації був присвячений викладачам із відверто антиукраїнськими або проросійськими поглядами, які працювали у виші за його керівництва. За словами Марусика, скандал із викладачкою Євгенією Більченко — не перший подібний випадок в історії університету. Ще у 2016 році на факультеті іноземних мов працювали сестри Інна та Ірина Ковальчук, яких публічно підозрювали в сепаратизмі та антиукраїнській діяльності. За наведеними журналістом даними, вони публічно вихваляли бойовиків на Донбасі та закликали російську армію "звільнити" Київ від української влади.
Крім того, за часів ректорства Андрущенка на той самий факультет була прийнята Ірина Зайцева. У своїй науковій діяльності Зайцева, бувши також завідувачкою кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Луганського університету культури і мистецтв, перевела викладання дисциплін "Історія України", "Історія української культури" з української на російську мову. Ба більше, вона запропонувала філологам викладати українську мову російською, залишивши по-українськи тільки приклади. Щоправда, після гучного скандалу вона звільнилася з університету та виїхала до білоруського Вітебська.
Господарський менеджмент і репутаційні маркери: що відомо про проректора Ростислава Драпушка
Посаду проректора з адміністративно-господарської діяльності в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова з грудня 2022 року обіймає Ростислав Драпушко. Саме цей напрям у структурі вишу відповідає за утримання майна, комунальні платежі, ремонти, опалення корпусів, господарські договори та фактичні умови роботи викладачів.
До приходу в університет Драпушко не мав академічної кар’єри як основної. Його бекграунд — це державні підприємства, міністерства та об’єкти Державного управління справами. У різні роки він був заступником і першим заступником міністра у справах сім’ї, молоді та спорту, очолював готель "Дніпро", санаторний комплекс "Пуща-Озерна", а з 2017 по 2021 рік — директором ДП "Завод порошкової металургії". Тобто майже вся його кар’єра пов’язана саме з господарським і фінансовим управлінням державними активами.
Цей досвід відбився і на його майновому стані. Згідно з декларацією за 2024 рік, родина Драпушка володіє будинком у Гостомелі площею 321,8 м², придбаним ще у 2006 році, а також кількома земельними ділянками в Київській та Закарпатській областях.
Окрему увагу привертає житло дітей: у червні 2024 року донька Надія придбала квартиру площею 47,4 м² у київському ЖК "Квартет" за 2,1 млн грн, тоді як аналогічні квартири на ринку сьогодні продаються приблизно за 95 тис. доларів.
Сам Драпушко зареєстрований у квартирі іншої доньки, але це місце проживання не відображене в декларації.
Транспортне питання також оформлене нетипово: проректор користується Mercedes-Benz GLE 250D 2016 року, який формально належить його матері.
У 2024 році мати задекларувала грошовий подарунок синові у 800 тис. грн. Таким чином, значна частина активів і ресурсів родини зосереджена не безпосередньо на посадовцеві, а на близьких родичах.
Родинний фактор простежується і в університеті. Дружина проректора, Наталія Драпушко, працює в тому ж виші. Поряд з тим вона веде бізнес в галузі нерухомості та будівництва (ТОВ "ІБК „НІА-УКРАЇНА"") разом із партнерами, серед яких фігурує особа, пов’язана з родиною Василя Вакарова — фігуранта санкційного списку РНБО за проросійську діяльність.
Серед власників компанії також Рашковський Геннадій Семенович, який надав позику Ростиславу Драпушку. А також Вакарова Аліна Миколаївна, яка є і директором фірми. Вона зареєстрована за тією ж адресою що і Вакаров Василь Дмитрович, який у своїй декларації вказує пані Аліну як дружину.
Ім’я Ростислава Драпушка фігурує у низці судових проваджень, пов’язаних насамперед із порушенням трудового законодавства під час керівництва державними підприємствами. Ключовими є справи щодо невиплати заробітної плати.
Найбільш показовим є період, коли він очолював державне підприємство "Завод порошкової металургії". Працюючи його директором, він став фігурантом справи №361/7724/17, яку Броварський міськрайонний суд Київської області розглянув 3 січня 2018 року. Суд встановив, що у 2015–2017 роках на підприємстві мала місце системна заборгованість із виплати заробітної плати перед працівниками, та визнав Драпушка винним у порушенні трудового законодавства за ч. 1 ст. 41 КУпАП, наклавши адміністративний штраф і судовий збір.
Отже, сукупність фактів — від встановлення пам’ятника автору з проросійською позицією та роботи у виші викладачів із антиукраїнським бекграундом до задекларованих статків керівництва й зафіксованих проблем із фінансуванням і умовами праці — свідчить, що ці епізоди не є поодинокими. Усі вони відбуваються в межах одного управлінського періоду в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова і формують цілісну картину стану справ у закладі.
У межах підготовки матеріалу команда СтопКору направила офіційні інформаційні запити до Міністерства освіти і науки України,
Національне агентство з питань запобігання корупції
та Український державний університет імені Михайла Драгоманова
з метою з’ясування обставин, викладених у публікації.
Нагадаємо, що команда СтопКору писала про те, як "Укроп." відкрив "Енергоатому" шлях до оборонного статусу, та про автопарки КАМАЗів, люксову нерухомість та валютні засіки Юрія Кісєля і Олександра Сови.
