Ще рік тому сюди приїжджали родини з дітьми. Сьогодні в Святогірську чути передусім генератори та дрони. Журналіст і волонтер Роман Бочкала побував у місті й зняв про нього фільм у форматі IMAX. У ньому видно логістику, будні місцевих, роботу волонтерів і головне питання: чи можливо Святогірськ відбудувати.
Дорога під конвоєм
Потрапити до Святогірська зараз вкрай складно. Поїздку треба погодити з військовими, а військову адміністрацію міста мають попередити заздалегідь. Заїжджають лише разом із військовими, під конвоєм і з технічним прикриттям.
Їдуть на швидкості 150–170 км/год. Ворожі дрони прошивають захисні сітки наскрізь, тож машина, яка зупинилася, шансів не має. Кілзону, за словами супровідників, облаштували вздовж берега річки, хоча зараз лінія, кажуть, уже зсунулася.
"Бродвей" з оголошенням "Куплю дрони"
Центральна туристична вулиця Святогірська колись була місцем, де бував кожен відпочивальник: пив каву, гуляв, купував сувеніри. Бочкала називає її святогірським Бродвеєм. Тепер на ній висить оголошення "Куплю дрони", і це красномовна деталь прифронтового побуту.
Автор бував у місті багато разів, востаннє рік тому. Контраст, каже він, разючий: тоді життя ще вирувало, а нині дітей на вулицях немає зовсім. Місто фактично зруйноване. Понад столітня українська школа не пережила російського "звільнення".
Одна з місцевих мешканок згадує, що Святогірськ був багатим курортом, куди з'їжджалися відпочивати весь Донбас і вся Україна. Тепер людей лишилося дуже мало. На питання, як вони зимуватимуть без вікон, люди відповідають просто: є ліхтарики і свічки. Ті, хто лишився, свій вибір зробили: залишатися, а далі буде як буде.
Звук генератора і цукерки на полицях
Як і по всій лінії фронту, життя в Святогірську звучить як генератор: де він працює, там є тепло, кава і світло. Магазин тримається, хоча асортимент скромний. Найбільше беруть цукор і цукерки, ковбасу розкупили. Продавчиня колись працювала на "Новій пошті", переїхала сюди й лишилася. Каже, що радіє кожному покупцю. Бочкала у відповідь наголошує, що від таких людей залежить дуже багато в житті громади.
Лиман: 15% від міста
Сусідньому Лиману набагато важче. Місцеві розповідають, що росіяни руйнували там дев'ятиповерхівки триметровими авіабомбами: будинок, у який влучає така бомба, просто складається.
Співрозмовники Бочкали говорять, що операція "Вівальді" дала змогу розблокувати Лиман. Протягом місяця звідти виходило приблизно 70–80 людей, а до того вони вісім місяців були відрізані. Від міста, за оцінкою мешканця північної частини, лишилося близько 15%. Вийти надвір неможливо навіть уночі, не можна запалити навіть сигарету. Людей, що помирають, ховають просто у дворах. Одна з таких історій про 75-річну жінку, яку поховали біля будинку. Підсумок мешканця короткий: "Дронів більше, ніж птахів".
"Святокорськ" від Кремля
Окремий епізод фільму стосується російської пропаганди. Пару місяців тому російська сторона заявила, що місто, яке в їхніх новинах фігурувало як "Святокорськ", нібито з 1 вересня під контролем рф, і Бочкала згадує заяву путіна, що Святогірськ "їхній". Відповідь була наочною. Начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін вийшов на вулицю Івана Мазепи в центрі міста і 2 вересня 2026 року записав відео: над ним українське небо, по місту висять українські прапори.
За словами Рибалкіна, це вкотре показує, як сильно росіяни хочуть захопити Святогірськ. У розмові згадують і показовий факт: у всій Росії дві лаври, а в Україні три (Святогірська, Києво-Печерська і Почаївська).
Лавра, старша за хрещення Русі
Саме Святогірська лавра, діючий чоловічий монастир і одна з головних святинь православного світу, робить місто унікальним. В історії обителі вже були періоди, коли вона фактично припиняла існування. Насельник монастиря згадує часи імператриці Катерини, яка прийшла в православ'я з лютеранства і не розуміла сенсу чернецтва. Тоді секуляризували монастирські землі, а багато обителей закрили.
Крейдяні печери лаври, за даними істориків і археологів, викопали ще в IX столітті, тобто понад тисячу років тому, до хрещення Русі. У монастирі вважають цілком імовірним, що тут бували Кирило і Мефодій: вони проповідували в Хазарії, а неподалік археологи розкопали одне з хазарських міст.
Нині протяжність печер становить близько 900 метрів, хоча колись вони були значно довшими. Частину гори зрізали під час будівництва Успенського собору, кілька разів траплялися обвали. Храм святителя Миколая на скелі раніше теж був печерним. У монастирі пам'ятають і давню традицію хресного ходу на човнах: в окремі роки на воду виходило понад сотню суден.
Сотня собак і чотири відра каші
Навіть у такому місті хтось дбає про безпритульних тварин. Місцева опікунка доглядає близько сотні собак. Взимку вона годує їх переважно кашею, і щодня на це йде чотири відра.
Роман Бочкала закликає всіх, хто хоче допомогти святогірцям, приїжджати, але не з порожніми руками, бо волонтери з порожніми руками не їздять.
Чи реально відбудувати?
Як зазначає автор, відбудувати Святогірськ можна дуже швидко. Тут збереглися дороги і комунікації, а головне — збереглися люди. Це святогірці, які навіть сьогодні живуть у своєму місті, вірять у себе, у Збройні сили, в Україну і в те, що Святогірськ стоїть.
Читати також: "Без цього будь-яка реабілітаційна програма будується навмання", — Роман Бочкала про дослідження потреб ветеранів у системі пробації.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!
