Весілля за $6 мільйонів без копійки в бюджет, "плівки Міндіча" з іменами топ-чиновників, самозведені поверхи в центрі Києва, "реабілітація" депутата в Маямі з дружиною та мільярдний тендер на дрони, від якого переможець сам відмовився — ось шість історій одного тижня, які об'єднує одне: гроші є, але не там, де мали б бути.
Детальніше — у сюжеті "Новини корупції" Галини Капустинської.
"Авіатор" летить у Канни. Без посадки в українській скарбниці
Співзасновник компанії Spribe Ніко Ломія одружився у Каннах. Подія сама по собі приватна — якби не масштаб і не контекст. За даними журналістів, бюджет святкування перевищив 6 мільйонів доларів. Оренда вілли на одну ніч коштувала 650 тисяч євро. На сцені виступав Максим Галкін — артист, котрий після повномасштабного вторгнення живе за кордоном і вочевидь не відмовляє собі у виборі замовників.
Все це відбувалось під час війни. І все це — на тлі показників київської материнської структури бізнесу, ТОВ "СПРАЙБ", які вражають своєю лаконічністю: за три останні звітні роки компанія сплатила до українського бюджету податку на прибуток рівно нуль гривень. Статутний капітал — 100 гривень. Реальні ж гроші осідали в балтійській юрисдикції: за даними естонських фінансових реєстрів та звітів за 2026 рік, сумарний оборот фірми там перевищив 74 мільйони євро.
Схема читається без зусиль: київська адреса для іміджу і відчуття "ми підтримуємо Україну", естонський рахунок для реальних надходжень, Канни — для фотографій. Кругообіг грошей у природі, але з повним обходом українського бюджету.
Окрема деталь, яка не вписується в жоден наратив про "патріотичний бізнес": гра "Авіатор" від Spribe спокійно функціонувала на російських гемблінг-майданчиках. Тобто продукт з київською реєстрацією заробляв на громадянах країни, яка щодня завдає ракетних ударів по Україні. Ці кошти також не пішли на закупівлю дронів чи фінансування ЗСУ. Вони, судячи з усього, пішли на гонорар Галкіну.
Плівки Міндіча: мовчання обійшлось би дешевше
НАБУ і САП прослуховували квартиру Тимура Міндіча — людини з близького оточення президента і співзасновника медіагрупи "Квартал-95". На записи потрапили розмови топ-чиновників, присутність яких у матеріалах кримінального провадження, мабуть, здивувала навіть тих, хто встановлював мікрофони. Операцію НАБУ назвали "Мідас" — і назва виявилась пророчою: до чого б не торкнулись фігуранти, все перетворювалось на кримінальне провадження.
Серед тих, чиї імена фігурують у справі, — колишній міністр енергетики Герман Галущенко, у справах якого вже проведено серію слідчих дій.
Чому записи раптом почали з'являтись у публічному просторі — окреме питання. НАБУ і САП направили до Ізраїлю понад 10 томів матеріалів для забезпечення екстрадиції Міндіча та його партнера Цукермана. Коло осіб, які мали доступ до цих документів, виявилось досить широким — і окремі фрагменти почали "витікати" в мережу. Причому, за оцінкою слідчих, не випадково: мета витоків — дискредитація тих, хто здійснював прослуховування, а не оприлюднення змісту записів. Класична тактика: не можеш заперечити зміст — атакуй джерело.
У перехопленій розмові один із співрозмовників ділиться враженнями від ситуації: "Все кошмарять, а що пишуть? Це пиздець якийсь. Мені друг сказав: офіційно ні, але якщо що — я неофіційно допоможу".
Два поверхи, яких не було в документах
У центрі Києва, в районі станції метро "Арсенальна", зводять торговельно-офісний центр. За дозвільною документацією об'єкт мав налічувати від 6 до 8 поверхів. У реальності будівля вже досягла близько 10 — і впевнено домінує над сусідніми спорудами, зокрема над історичною Микільською брамою. Пам'ятка архітектури тепер виглядає як прибудова до торгового центру, а не навпаки.
Жодних офіційних повідомлень про зміни в проєктній документації чи погодження збільшення поверховості в публічний доступ не надходило. Два поверхи просто з'явились.
Серед бенефіціарів проєкту — бізнесмен Василь Хмельницький і Степан Черновецький, син колишнього мера Києва Леоніда Черновецького. Як саме будівля переросла затверджені параметри і чому це не стало предметом реакції контролюючих органів — питання, відповідь на яке поки що не прозвучала.
Реабілітація в Маямі. З дружиною. За програмою, якої не існує
Радник мера Житомира і депутат міської ради Олександр Черняхович повернувся з відрядження. З Маямі. З дружиною. За бюджетні кошти. Під час воєнного стану.
Офіційне обґрунтування міськради: поїздка відбулась у рамках програми реабілітації для військовослужбовців ЗСУ. Звучить благородно. Але коли місцевий активіст Андрій Федірко спробував перевірити цю версію, виявилось, що жодна міська лікарня — ні перша, ні друга, ні військовий госпіталь — про таку програму ніколи не чула.
"Я поспілкувався з лікарями першої і другої лікарень, військового госпіталю — ніхто не знав нічого про цю програму", — заявив активіст публічно.
Натомість в кулуарах міськради обговорюють іншу версію: депутат нібито літав купувати нерухомість. Маямі — не найочевидніше місце для "реабілітації", але цілком логічне для непомітного інвестування.
На сесії міськради Федірко попросив депутата прозвітувати публічно. Секретарка порадила подати офіційний письмовий запит. Черняхович дивився крізь залу і не відповів. Мовчання, власне, і є відповідь.
Мільярди на дрони: тендер виграли, підписувати відмовились
Агенція оборонних закупівель оголосила тендер на FPV-дрони: 11 лотів, загальна сума — понад 2 мільярди гривень. Більшість лотів виграла компанія "Вирій Індастрі", запропонувавши найнижчу ціну. Учасники ринку одразу охарактеризували цю цінову пропозицію як демпінг.
Передчуття виявилось слушним: за кілька днів після перемоги в тендері компанія відмовилась підписувати сім із одинадцяти контрактів. Офіційне пояснення — "значна завантаженість виробництва". Тобто компанія, яка не могла виконати замовлення, спочатку виграла тендер з найнижчою ціною, а потім від нього відмовилась. Дрони потрібні фронту зараз. Новий тендер — це тижні процедур.
Журналісти направили запити до всіх причетних органів з проханням розпочати службове розслідування за фактом порушення умов державного контракту між Агенцією оборонних закупівель та "Вирій Індастрі". Згодом надійшла відповідь: після звернення редакції відповідний підрозділ СБУ розпочав перевірку.
З офіційної відповіді: "У зв'язку із викладеним, Вашу заяву щодо можливого порушення кримінального законодавства з боку вказаних осіб направлено у відповідний підрозділ ГУСБУ у м. Києві та Київській області для додаткової перевірки згідно компетенції".
Рахункова палата окремої перевірки не проводила, проте пообіцяла включити питання до плану аудиту на 2026 рік. Тайм-менеджмент бездоганний.
Окремо: керівника "Вирію" Бабенка пов'язують з відрядженнями Агенції оборонних закупівель. Міноборони підтвердило, що офіційно він у відомстві не значиться — але факту його присутності під час відряджень не спростувало. Різниця між "не наш" і "його там не було" — невелика. Але красномовна.
Південна Корея: за Chanel дають чотири роки
Поки в Україні за схожі історії зазвичай отримують запит на роз'яснення, апеляційний суд Південної Кореї вирішив, що колишній першій леді Кім Кон Хі варто додати до вироку. Якщо раніше їй призначили 20 місяців, то тепер — чотири роки.
Інкримінований перелік вражає своєю конкретністю: діамантове намисто Graff, сумки Chanel і маніпуляції з акціями BMW-дилера загальною сумою на 810 мільйонів вон. Схема проста — церква об'єднання надавала подарунки, перша леді надавала послуги. Класичний бартер, який суд кваліфікував як хабарництво.
Позиція суду була чіткою: "Широка громадськість вимагає від дружини президента не менше доброчесності та моралі, ніж від президента. Але підсудна використала цю позицію, щоб прийняти хабарі за посередництво, і зрадила очікування людей".
Сторона обвинувачення просила 15 років. Дали чотири. Захист обіцяє нову апеляцію. Намисто конфіскували.
Мораль проста: у Південній Кореї Chanel коштує чотири роки волі. В Україні поки що — офіційний запит.
Корупція сучасного зразка рідко виглядає як конверт із готівкою. Вона виглядає як нуль гривень у декларації і 74 мільйони євро в балтійському реєстрі. Як програма реабілітації, про яку не знає жодна лікарня. Як два поверхи, яких не було в документах. Питання не лише в тому, хто це зробив — а в тому, чи змінюється щось після того, як це стає публічним.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram, і TikTok!