Промислова територія у Дніпровському районі Києва зовні виглядає буденно — цехи, паркани, прохідна. Але саме тут десятиліттями виготовляли деталі для космічної галузі, зокрема стикувальні вузли "Курс", які у 2011 році забезпечили стикування кораблів "Прогрес" і "Союз" із Міжнародною космічною станцією. Журналісти-розслідувачі поставили просте запитання — кому сьогодні насправді належить цей майданчик, — і відповідь привела їх не до Києва, а до Брюсселя 1998 року.
Детальніше – у сюжеті Галини Капустинської для "Стоп Корупції ТБ".
Бельгійська контора з капіталом у 62 тисячі євро
6 червня 2002 року в Бельгійському державному віснику з'явилося оголошення № 20020606-21: приватне товариство з обмеженою відповідальністю "ALCOR SECURITY", зареєстроване ще 1998 року, перетворювалося на акціонерне товариство зі статутним капіталом 62 тисячі євро та тисячею акцій. Єдиним власником усіх акцій стала компанія HANOVER INDUSTRIES LTD, а до складу ради директорів увійшла ще одна юрособа — ENNISMORE VENTURES LTD.
Ключова деталь тут не в сумах, а в самій конструкції: директорами компанії виступають не фізичні особи, а інші компанії. Коли керівництво юрособи — це не конкретна людина з паспортом, а безлика структура, слід реального контролю обривається на кожному наступному кроці корпоративного ланцюжка.
Лондонський конструктор: одна адреса на чотирьох
Подальші пошуки привели до Лондона. За однією адресою — 5th Floor, Walmar House, 288 Regent Street — одночасно зареєстровані відразу чотири компанії: HANOVER INDUSTRIES LTD, ENNISMORE VENTURES LTD, GARRATT INVESTMENTS LIMITED і HARECOURT SERVICES LIMITED. Секретарем в усіх чотирьох виступає компанія LANDES LIMITED, а директором — компанія OVERSTONE LIMITED.
Це не випадковий збіг чотирьох підприємців, які орендують один офіс, а фактично одна мережа, що сама себе адмініструє: саме через Overstone Limited і Landes Limited, судячи з усього, і здійснювався реальний контроль над структурою, навіть коли номінальні директори змінювались.
Далі в документах з'являються перші прізвища живих людей. За інформацією, наданою Міністерством юстиції, станом на 15 листопада 2017 року понад 75% акцій GARRATT INVESTMENTS LIMITED було задекларовано за громадянином рф Валерієм Лук'яновим.
А станом на 6 квітня 2016-го контролером HARECOURT SERVICES LIMITED зафіксовано громадянина рф Вадима Гінера — за наявною інформацією, сина Євгена Леннаровича Гінера.
Адвокат Данило Снісаренко, який досліджував ланцюжок у публічних, насамперед бельгійських, реєстрах, пояснює логіку побудови схеми:
Він розповідає, що засновником Alcor Securities з бельгійського боку 1998 року стала британська Hanover Industries, разом з якою до ради директорів увійшла Ennismore Ventures. Дослідивши обидві компанії в британських реєстрах, розслідувачі встановили, що вони пов'язані через спільного секретаря й директора-послугу — Overstone Limited та Landes Limited. А відстеживши ще дві пов'язані структури, Harecourt Services і Garratt Investments, з'ясували, що ще у 2009 році кінцевим бенефіціарним власником Harecourt Services було визначено Вадима Гінера — сина Євгена Леннаровича Гінера, громадянина рф, щодо якого зараз у Вищому антикорупційному суді (ВАКС) розглядається справа про застосування санкцій до активів, придбаних в Україні.
Люксембурзька ланка і президент ЦСКА
Ланцюжок веде далі — у Велике Герцогство Люксембург. Власником акцій ENNISMORE VENTURES LTD і GARRATT INVESTMENTS LIMITED значиться компанія FINANCIERE EGINE HOLDING S.C.A., чиїм засновником і кінцевим бенефіціаром, за інформацією, наданою Міністерством юстиції суду, є Євген Леннарович Гінер — президент московського футбольного клубу ЦСКА, людина з великими зв'язками в росії.
Це вже не припущення журналістів. З 29 червня 2023 року на розгляді ВАКС перебуває адміністративна справа № 991/5746/23 — позов Міністерства юстиції України до Євгена Гінера, а також Олександра Бабакова та Михайла Воєводіна про застосування санкції у вигляді стягнення активів у дохід держави. Серед третіх осіб і учасників провадження — "Financiere Egine Holding S.C.A." і "Financiere Egine S.C.A.", обидві зареєстровані за однією адресою в Люксембурзі: 142-144, Rue Albert Unden. У переліку відповідачів і третіх осіб — понад сто позицій, десятки офшорів з Кіпру, Люксембургу, Британських Віргінських островів, Белізу та Сейшел, і серед них — ті самі назви, що фігурують і в лондонських документах Alcor.
Снісаренко уточнює: власником Garratt Investments, як і власником Landes Limited, є та сама Financiere Egine — учасник провадження у справі, яку сьогодні розглядає ВАКС за позовом Мін'юсту. За даними міністерства, тривалий час керівником Financiere Egine був Вадим Гінер. Тобто обидві первинні юрособи в раді директорів Alcor Securities ще з 1998 року — Hanover Industries і Ennismore Ventures — пов'язані через Landes Limited і Financiere Egine, і обидві структури, за британськими реєстрами та даними Мін'юсту, контролюються Вадимом Гінером.
Адвокат формулює обережно, і має на це підстави. Але факти складаються в чітку картину: батько — фігурант санкційного позову, син — зафіксований контролер двох ключових ланок лондонсько-люксембурзького ланцюга Alcor.
"Русский дом" і дев'ять обленерго
Завод на Бориспільській, за словами Снісаренко, може бути навіть не головним українським активом цієї мережі. На початку 2000-х Гінер, за версією адвоката, створив в Україні юридичну особу "Русский дом", яка об'єднувала багатьох політиків, і завдяки цим зв'язкам структура почувалася в країні "майже як вдома", скуповуючи великі активи — приблизно дев'ять обленерго, промислові підприємства, заводи, готелі. Після втечі Віктора Януковича почалися ускладнення, і, як зазначає Мін'юст у своєму позові, активи почали переоформлювати на номінальних власників, які, за версією міністерства, лише приховують реального бенефіціара. Бабаков — бізнес-партнер Гінера, нині віцеспікер Держдуми рф; Воєводін — теж його партнер по бізнесу.
Чому ж справа про санкції проти власника такого масштабу досі не завершена? Снісаренко пояснює це як об'єктивною складністю провадження, так і, за його словами, свідомим затягуванням:
За його словами, попри наявність доказів контролю Гінера над активами, придбаними ще у 1990-х, розгляд у ВАКС ускладнюють позачасові фактори — за інформацією від колег-адвокатів, дехто щомісяця переказує кошти з Москви, аби процес тривав якомога довше. При цьому сам суд, на його оцінку, розглядає справу настільки швидко, наскільки це можливо: дев'ять відповідачів, понад сто третіх осіб і орієнтовно 240 томів матеріалів станом на літо цього року. Численні відводи суду й перекладачів, клопотання про роз'яснення рішень і виклик свідків — усе це розтягує процес у часі.
Хто керує заводом сьогодні
На сьогодні директорами ALCOR SECURITIES є громадяни рф Дмитро Ткаченко та Михайло Євсєєв, громадянин України В.В. Васильєв і громадянин Бельгії José Hulshof.
Постать Євсєєва заслуговує на окрему увагу. З початку 2000-х, продовжуючи офіційно значитися найманим працівником у рф, він виконував функції номінального власника низки українських активів в інтересах Гінера. Сьогодні Євсєєв — голова наглядової ради АТ "Космічні системи", член наглядової ради АТ "Елміз", "Систем Солюшнс" та "Інституту паперу". Ткаченко після початку повномасштабної війни вийшов зі складу наглядових рад через постійне проживання на території рф, але посаду директора ALCOR SECURITIES зберіг.
Снісаренко наводить деталі про обох:
За його словами, Євсєєв і Ткаченко приїхали в Україну ще у дев'яностих і скуповували активи, які згодом перейшли під контроль Alcor Securities. Розслідувачі підтвердили їхнє російське громадянство і виявили, що в базах паспортних даних навпроти прізвищ цих осіб стоять позначки, які обмежують вільний перегляд інформації, — за наявними даними, обидва є позаштатними співробітниками ФСБ. Ще у 2012 році, коли кінцевий бенефіціар мережі був невідомий, встановили, що підконтрольний Alcor Securities "Елміз" офіційно виробляв продукцію для космічної галузі та співпрацював з російською корпорацією "Рособщемаш", яка й досі обслуговує ракетні комплекси на території росії, зокрема ті, що можуть застосовуватися в ядерній програмі.
Показові й особисті фінансові інтереси нинішнього керівництва: станом на січень 2026 року громадянин рф Дмитро Ткаченко володіє акціями "Роснефти", громадянин рф Михайло Євсєєв — акціями АТ "Ангстрем", а його дружина Анна Євсєєва — акціями московського науково-виробничого об'єднання "Ліанозовський електромеханічний завод". Люди, які офіційно керують стратегічними українськими підприємствами, паралельно тримають портфель у російському ВПК і нафтогазовому секторі — і питання, чиї інтереси вони насправді представляють у Києві, виглядає риторичним.
Що саме контролює Alcor: від "Космічних систем" до єдиного постачальника електрики
Через ланцюжок ПрАТ "Акціонерна фінансова компанія "Система" ALCOR SECURITIES SA прямо чи опосередковано контролює:
- 100% ПрАТ "Космічні системи" — з нерухомістю в Донецьку та понад 13 тисячами квадратних метрів на Бориспільській;
- 99% НВК "Курс", якому належить 76,9% АТ "ПіСіБі-Радіозавод";
- 70% АТ "Елміз" — підприємства, що до 2014 року офіційно постачало продукцію космічного призначення "Роскосмосу", причому, за наявною інформацією, співпраця тривала і в 2014–2022 роках;
- 67% АТ "Інститут паперу" разом із земельною ділянкою на вулиці Кутузова;
- 99% АТ "Крокус";
- через "Співдружність-Прогрес" — 50% АТ "Київський радіозавод", у власності якого одинадцять об'єктів нерухомості на Бориспільській;
- 75% "Систем Солюшнс" — компанії, що надає послуги супутникового позиціонування з сантиметровою точністю;
- 12,2471% плюс 25,0001% ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик".
Останній пункт — принципово важливий. За наявними даними, "Енергетик" є єдиною юридичною особою, яка забезпечує електроенергією весь промисловий майданчик на Бориспільській. Тобто структура, у зв'язках з якою фігурують громадяни рф під санкційним позовом, впливає на енергопостачання цілого промислового кварталу столиці — під час повномасштабної війни.
До цього переліку додається й міжнародна лінія: ALCOR SECURITIES володіє 51% італійської Kurs Orbital, яка у березні 2024 року залучила транш фінансування у 4 мільйони доларів на технологію обслуговування супутників за участю фондів Credo Ventures, Galaxia, In-Q-Tel та Inovo. In-Q-Tel — той самий венчурний фонд, пов'язаний із розвідувальним співтовариством США; наскільки там обізнані з характером кінцевого власника партнерської структури — питання не до українських журналістів.
"Бюро інвестиційних технологій": одна поштова скринька на всіх
Окремий сюжет — ТОВ "Бюро інвестиційних технологій" (БІТ). З 2004-го по 2010 рік його єдиним засновником був Михайло Євсєєв. Сьогодні власниками значаться Т.М. Ганюк, О.О. Рацидло (донька судді Господарського суду Києва Ю.В. Рацидло), С.В. Семенюк (дружина номінального директора ALCOR Васильєва В.В.), О.М. Крушинська та В.Ф. Синельниченко.
За даними реєстрів, ТОВ "БІТ" використовує ту саму адресу електронної пошти, що й КУА "Стратегія", і той самий телефон, що й АФК "Система" та "Співдружність-Прогрес". Навіть після формального переоформлення майнових прав Євсєєвим на підконтрольних осіб офіційна електронна адреса лишилася незмінною: компанії змінюють вивіски, поштова скринька — ні.
Саме "БІТ" є зберігачем акцій цілої низки активів, включно з 22,4945% ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" (через кіпрську Deripon Commercial Ltd) та АТ "Ямпільський приладобудівний завод", власниками якого значаться троє мешканців Самарської області рф. На своєму сайті БІТ розміщує повідомлення для акціонерів "Центренерго", "Полтаваобленерго", "Донбасенерго", Дніпровського металургійного комбінату та Житомиробленерго — тобто структура, вбудована в мережу Гінера, продовжує працювати зі списком підприємств, які прямо чи опосередковано фігурують у санкційній справі № 991/5746/23.
Ніч на 17 червня 2025-го і дивний збіг власників
У ніч з 16 на 17 червня 2025 року Росія завдала одного з наймасштабніших комбінованих ударів по Києву за час повномасштабної війни. За офіційними даними, того дня в українській столиці загинуло 28 людей, понад 140 отримали поранення; за даними авторів розслідування — 30 людей. Серед пошкоджених об'єктів опинилися промисловий майданчик "Київського радіозаводу" та завод "Меридіан" імені С.П. Корольова.
На перший погляд — два окремі підприємства за різними адресами. Але власники "Меридіана" виглядають так: держконцерн "Укроборонпром" — 50%, ТОВ "Меридіан Союз" — 40,07%, а сам "Меридіан Союз" на 64,71% належить ТОВ "Ю. ДІ. АЙ", стовідсотковим власником якого є ТОВ "ІК ТЕКТ", засноване Вадимом Валентиновичем Грибом.
З відкритих джерел відомо, що Р.В. Гриб у 1991–1995 роках був членом консультативної ради при президентові рф з цінних паперів, куди, за повідомленнями ЗМІ, потрапив через російського підприємця Бориса Березовського, а згодом переїхав в Україну. В.В. Гриб активно співпрацював із громадянином рф Сергієм Максимовим, який до 2011 року контролював "Всеукраїнський акціонерний банк" — і саме через того самого Євсєєва та ТОВ "БІТ" з цією групою, за наявними даними, взаємодіяв і Гінер.
Судова частина цього збігу виглядає так. У вересні 2024 року кредитор Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" — приватне підприємство "Ексито" — подало позов до ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" (того самого, на 37% пов'язаного з Alcor) про витребування майнового комплексу як незаконно отриманого. У листопаді 2025 року, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, відбулося відчуження майнових прав у ПП "Ексито" — власником став Роман Гриб, син Вадима Гриба. А в січні 2026 року "Ексито" подало заяву про відмову від касаційної скарги — фактично відмовившись від спроби повернути майновий комплекс "Енергетика", і суд цю заяву задовольнив.
Снісаренко наголошує, що жодних тверджень про змову журналісти не роблять, але поясняє, звідки взагалі виникла ця версія:
За його словами, коли він уперше отримав інформацію про обстріл і знав, що велика частка активів на Бориспільській належить структурі Гінера, версія про його причетність спершу здавалася нелогічною — навіщо власнику знищувати власні активи. Утім, ще у 2012 році розслідувачі встановили зв'язок Alcor Securities з Гінером — тоді лише за громадянством номінальних керівників Євсєєва і Ткаченка, — а пізніше, після встановлення кінцевого бенефіціара, пов'язали цей факт із тим, що одна з українських юросіб у ланцюжку Alcor пов'язана саме з Грибом — колишнім радником президента рф до 1991 року, який згодом переїхав в Україну і зайнявся бізнесом, здебільшого пов'язаним із корпоративними конфліктами й банкрутствами.
На запитання, чому підприємець такого масштабу, як Гінер, який усе життя купував прибуткові активи, тримається за збитковий космічний завод, Снісаренко відповідає, що логічного економічного пояснення тут немає — якщо тільки актив не утримується в чиїхось інтересах з огляду на зв'язки власника в рф. Коли на майданчику Київського радіозаводу зосередилася значна кількість підприємств, що виробляють зброю, дрони та ракетні компоненти, на його думку, не виключено, що Гінер тим чи іншим чином вплинув на вибір саме цих цілей для удару. Юридично два об'єкти — Alcor і завод "Меридіан" — ніде не перетинаються, але фактичний зв'язок, за його словами, простежується саме через справу, де перетинаються Гриб і Гінер.
Що відповіли державні органи
Автори розслідування не обмежилися реєстрами й судовими ухвалами й надіслали офіційні запити до Верховного Суду та Фонду державного майна України. Відповіді підтвердили кілька важливих деталей.
Фонд держмайна підтвердив, що приватизація АТ "Елміз" відбулася протягом 1999–2003 років, "Енергетика" — протягом 2000–2002-го, і в обох випадках сьогодні реалізовано 100% акцій. НВК "Курс" і "Гарантспецсервіс" так само приватизовані повністю ще у 1998–2003 роках; свого часу обидва мали статус підприємств стратегічного значення для економіки та безпеки держави, встановлений постановами Кабміну від 21 серпня 1997 р. № 911 та від 29 серпня 2000 р. № 1346, які згодом втратили чинність. Сьогодні ці товариства не входять до чинного переліку об'єктів державної власності стратегічного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 4 березня 2015 р. № 83.
Інша ситуація з "Київським радіозаводом" — тим самим, по якому завдали удару 17 червня 2025 року. У Реєстрі корпоративних прав держави досі обліковується державний пакет акцій розміром 50% статутного капіталу, а органом, уповноваженим управляти цими корпоративними правами, є Державне космічне агентство України. Тобто держава в особі власного космічного відомства формально є співвласником підприємства, іншу половину якого контролює структура, пов'язана з громадянами рф, які фігурують у санкційному позові, — і, судячи з усього, цей паритет 50 на 50 не заважав жодній зі сторін ні керувати заводом, ні втрачати його активи під ворожими обстрілами.
Ще одна деталь із відповіді Фонду держмайна стосується сусіднього об'єкта — Державного підприємства "Науковий центр точного машинобудування", стовідсотково державного майна за тією ж адресою. Фонд намагався продати його на електронних аукціонах у червні та липні 2025 року, однак обидва аукціони, призначені на 27 червня та 7 липня 2025 року, не відбулися через відсутність учасників. Охочих придбати державний завод по сусідству з майданчиком, третину якого контролює мережа під санкційним позовом, не знайшлося.
Висновки розслідування
Питання, з якого починалося це розслідування, — кому насправді належить завод, що колись стикував кораблі з МКС, — сьогодні має розгорнуту відповідь: ланцюжок офшорних скриньок веде через Брюссель, Лондон і Люксембург до людини, чиє ім'я добре відоме в росії, — Євгена Гінера.
Директори компанії, яка є єдиним постачальником електрики цілому промисловому кварталу української столиці, продовжують офіційно проживати в рф. Судові процеси, які теоретично могли б повернути державі контроль над активами, гальмуються — зокрема, руками синів тих самих людей, чиї батьки фігурують у санкційних списках. Держава тим часом уже понад два десятиліття залишається офіційним співвласником одного із заводів рівно навпіл зі структурою, яку сама ж підозрює у зв'язках з громадянином рф під санкціями. А сусідній державний завод, за даними Фонду держмайна, навіть продати нікому не вдається.
Скільки ще стратегічних об'єктів в Україні фактично керуються з-за кордону людьми, чиї імена ніхто не знає, доки хтось не сяде і не порахує компанії одну за одною? У цьому конкретному випадку рахунок уже підбито. Черга — за тими, хто має повноваження щось із цим зробити.
Нагадаємо, ми писали хто стоїть за дронами "Вирій": стрімке зростання, мільярдні контракти та ймовірний зв'язок з Порошенком.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!