Розслідування почалося з перевірки умов утримання тварин в Одеському зоопарку, але поступово вийшло на значно ширшу тему — ймовірні багаторічні схеми вилову дельфінів у Чорному морі, їх легалізації через дельфінарії та використання наукових і реабілітаційних програм як прикриття комерційної діяльності.
Коли друзі із зоосфери наприкінці лютого цього року попросили мене перевірити, чи дійсно замерзають тварини у КУ "Одеський зоопарк", я навіть не могла собі уявити, до чого призведе наше розслідування. Ця стаття – лише початок циклу статей про незаконне розведення диких тварин, легалізацію їх через Одесу та вилов із Чорного моря тварин усіх типів. Тож почнемо з дельфінів.
Про теорії розслідування, початок всієї діяльності по вилову дельфінів у Тузлівських лиманах (чому саме там – читай у статті про фейкові екоциди в Одесі) почався ще у 90-х роках, але схема почала потребувати змін у 1999 році. Юридична активація CITES в Україні відбулася 14 травня 1999 року, коли держава офіційно приєдналася до Конвенції та взяла на себе міжнародні зобов’язання.
CITES — це міжнародна конвенція, яка регулює торгівлю дикими тваринами та рослинами, щоб не допустити їх зникнення. Вона встановлює правила експорту та імпорту живих тварин, їх частин або продуктів з них (наприклад, шкіри, кісток, органів). З цього моменту Україна зобов’язана регулювати міжнародну торгівлю дикими видами, видавати дозволи на їх імпорт та експорт, перевіряти законність походження тварин і забезпечувати державний контроль за їх переміщенням через кордон. У Конвенції CITES є лазівка: тварин з Додатка 1 (заборонених до комерції) можна перевозити для "наукових цілей".
Цікаво те, що, оскільки фактично вилов дельфінів був заборонений ще у СРСР у 1968 році, тож коли Україна отримала незалежність, не було створено наглядового органу чи інституції протидії вилову дельфінів, оскільки його "не існувало". Єдиним місцем, де залишились інструкції з часів СССР по вилову дельфінів і ідеальні для цього умови, — це Тузлівські лимани. І еколог, який офіційно вивчає той регіон і лимани, — це Іван Русев.
Хоча адміністрація НПП "Тузлівські лимани" (зокрема Іван Русев) неодноразово публічно заявляла, що під виглядом "наукової співпраці" та "порятунку дельфінів" фонд намагався легалізувати незаконний вилов диких афалін для поповнення комерційних басейнів мережі "Немо". Але у той самий час, у період 2010–2020 рр. Благодійний фонд “Медичний центр "Надія, добро і добробут"", яким повністю керує родина Кисловських та афілійовані з ним структури "Немо" (ТОВ "Нерум") намагалися просувати проєкти "реабілітації" та "наукових досліджень" морських ссавців на території Тузлівських лиманів.
Також в архівах Міндовкілля та переписці НПП зафіксовано спроби отримання дозволів на "науковий вилов" дельфінів у акваторії заповідника, які блокувалися екологами через невідповідність Конвенції CITES.
Отже, "бізнес" потребував змін. Тож в якості прикриття для незаконної діяльності було вирішено створювати мережу дельфінаріїв, що давало можливість і "відмивати" походження тварин, і заробляти ще й на розвагах з ними. Треба ще окремо зазначити, що ціна дельфіна з легальним походженням — 50–100 тис. доларів; ціна дресированої дорослої особини може сягати 300 тис. доларів.
Історія появи бізнесу на дельфінах в родинах Кисловські-Кучук
Ще наприкінці 1990-х років міжнародні дослідники задокументували схему, яка сьогодні виглядає до болю знайомою. У звіті міжнародної організації Whale and Dolphin Conservation Society під назвою "The Dolphin Traders: An Investigation into the World-wide Trade and Export of Black Sea bottlenose dolphins (1990–1997)" (укр. "Торговці дельфінами: розслідування світової торгівлі та експорту чорноморських афалін (1990–1997)", 1998) зафіксовано експорт чорноморських дельфінів із України, Росії та Грузії до іноземних дельфінаріїв у період 1990–1997 років. За даними дослідження, щонайменше 43 дельфіни (Tursiops truncatus) були вивезені з регіону Чорного моря до комерційних закладів в Аргентині, на Кіпрі, в Угорщині, в Ізраїлі, на Мальті та в Туреччині.
На початку 2000-х ПП "Біологічна станція" (засновник — Сергій Келюшок) володіло дельфінами та базою в Одесі. У 2005 році ПП "Біологічна станція" фактично створило дельфінарій (дослідити зараз походження там дельфінів нам можливим не вбачається): надало землю, обладнання, а також дельфінів і морських котиків в оренду компанії ТОВ "Нерум". Йшлося про повний комплекс від тварин до технологій і програм роботи. Ключовий перелом у цій історії стався у 2008 році, коли завершився строк оренди, однак орендар не повернув ані тварин, ані передане майно. Паралельно накопичилася значна заборгованість, що лише загострила конфлікт між сторонами та фактично заблокувала можливість мирного врегулювання ситуації.
У 2008 році відбулося силове захоплення бази. Тварин ПП "Біологічна станція" було заблоковано в дельфінарії "Немо". Господарський суд Одеської області розглядав Справу № 16/160-08-3729, де ПП "Біологічна станція" намагалося витребувати своє майно (дельфінів та морських котиків) з незаконного володіння ТОВ "Нерум". Попри наявність документів на тварин, "Нерум" через корумповані зв’язки у судах та мерії (де працював Михайло Кучук) зумів затягнути процес. Згодом тварини були "легалізовані" через ветеринарні акти про "народження в неволі" або "смерть та заміну", що зробило фізичне повернення неможливим. Цей конфлікт став фундаментом для створення мережі "Немо". Саме тоді Кисловські зрозуміли, що "паперова легалізація" (сфера відповідальності Олександри Швець, про яку я вже писала, важливіша за фізичне походження тварини.
У період 2005–2014 років Україна залишалася одним із ключових постачальників живих дельфінів для індустрії дельфінаріїв у Східній Європі та за її межами. Зокрема, у 2013 році було публічно підтверджено, що Україна продовжує експорт цих тварин. Серед країн-імпортерів прямо називалися Білорусь, Вірменія, Туреччина, Єгипет, а також планувалися поставки до Чехії. Того ж року, за повідомленням медіа ForUm, із посиланням на екологів, щонайменше двоє дельфінів, включно з вагітною самкою, загинули під час транспортування до Єгипту, ще на митниці.
Група "Нерум" якось навіть пропонувала створити "центр реабілітації дельфінів" на базі Тузлівських лиманів. Науковці заповідника довели, що проєкт передбачав будівництво капітальних споруд у заповідній зоні та мав на меті створення "перевалочного пункту" для дельфінів, виловлених у Чорному морі (браконьєрство), перед їхнім продажем за кордон. Але в цих документах чому не фігурував Іван Русев. Офіційні звіти НПП (керівник — Ірина Вихристюк) підтверджують, що "Нерум" намагався використовувати "наукові обґрунтування" підконтрольних науковців для маніпуляції громадською думкою.
Математика та міжнародні розслідування
Перші "дзвоники" про зменшення популяції дельфінів у Чорному морі виявили ще у 2017–2018 роках. Незважаючи на АТО, в Україні та Росії дельфінарії відкриваються постійно. І, можливо, з точки зору бізнесу це і добре, але є ще "наукова" математика. Середньостатистичний дельфінарій може вмістити до 10 особин, найчастіше це 6–8.
Дельфіни народжують живих дитинчат і розмножуються повільно, що робить їх особливо вразливими до будь-яких екологічних змін. Самка дельфіна, як правило, народжує одне дитинча раз на два-три роки. Вагітність триває близько року, після чого ще тривалий час мати вигодовує маля і навчає його виживанню в морі. Така повільна репродукція означає, що популяції дельфінів відновлюються дуже повільно навіть за нормальних умов. В умовах неволі, зокрема у дельфінаріях, розмноження іноді відбувається частіше завдяки контрольованому середовищу. Проте об’єктивної та прозорої статистики щодо народжуваності та виживання дельфінів у неволі практично немає, що викликає питання серед науковців і зоозахисників.
Продовження – вже завтра.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!