Бувають випадки, коли військовослужбовці стикаються з такою проблемою: повертаючись з відпустки, вони не встигають вчасно прибути до військової частини. Виникає питання: чи вважається це самовільним залишенням військової частини та що робити в цьому разі?
Розповідають експерти Юридичного Гончаренко центру.
У рапорті про надання відпустки військовослужбовцям необхідно вказувати кількість днів, необхідних для проїзду, однак не більше двох днів в один кінець. Ці дні не враховуються до тривалості відпустки, а на підтвердження достатньо надати копію квитка на потяг чи автобус.
"Якщо ж дні на дорогу не погоджувалися, а військовослужбовець прибуває до військової частини із запізненням, то йому може загрожувати відповідальність СЗЧ. У цьому разі найкраще поговорити з командиром, надавши пояснення, домовитись про час прибуття, надати для підтвердження копії квитків. Якщо з відпустки відкликали незаплановано, то варто відразу попередити про час прибуття, зберігати скриншот телефонного дзвінка або повідомлення, копії квитків, які підтверджують неможливість приїхати раніше", — коментують у Юридичному Гончаренко центрі.
Самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу командира. У разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу законодавством України передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
Адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до 10 діб для військовослужбовців (крім строкової служби) встановлена статтею 172-11 КУПАП "Самовільне залишення військової частини або місця служби". Таке порушення тягне за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.
Кримінальна відповідальність військовослужбовців за СЗЧ на час дії воєнного стану чи в бойових умовах передбачена частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України:
"Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці — караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років".
Варто зазначити, що нез'явлення вчасно на службу само по собі не утворює складу злочину — порушенням це вважається лише за відсутності поважних причин нез'явлення вчасно на службу або затримки із відпустки, серед яких:
- хвороба військовослужбовця, що перешкоджає пересуванню;
- стихійне лихо та інші надзвичайні обставини, якщо причини затримки підтверджені відповідними документами;
- непередбачені перешкоди у сполученні;
- пожежа або стихійне лихо, що трапилися в сім’ї військовослужбовця;
- смерть або тяжка хвороба членів його сім’ї або осіб, на вихованні яких він перебував.
За наявності поважних причин та відповідних доказів військовослужбовець може оскаржити наказ командування або припинити досудове розслідування та поновитись на посаді.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому Telegram-каналі та Facebook!
