Молодший сержант Сергій Давидов, який через документальну помилку, таку собі "гру цифр", понад 9 місяців часу не отримує і без статусу перебуває на території військової частини. Інструктор не зупиняється у боротьбі за те, щоб офіційно стати в стрій, – і за допомогою звернувся до керівника Львівського осередку "Стоп корупції" Віктора Паласа. Ситуація поповнилась, схоже, сфальсифікованим СЗЧ та ймовірним кіберзлочином…
"Натяки на оформлення СЗЧ"?
У відповідь на звернення Сергія Давидова на гарячу лінію Міністерства Оборони України, начальник відділення військчастини А4723 запросив військовослужбовця прибути на терени ОК "Північ" задля проведення службового розслідування конфлікту, який трапився.
Цю, до речі, відповідь надали наступного ж дня після нашої комунікації з лейтенанткою 355-го навчального механізованого полку, де Сергій Давидов ніс службу більш ніж 8 місяців, будучи поза штатом, але в ролі інструктора.
Тоді ж військовослужбовець натрапив на витяг, де його чомусь зафіксували як курсанта.
"Вони мене хочуть загнати в кут тим, що з моменту як я цей лист отримав, протягом трьох діб я повинен з’явитися в частині – якщо я не з’явлюсь, вони будуть лупити мене в СЗЧ", – трактує цей лист військовослужбовець, апелюючи до того, що з ним не зв’язувались, коли він прибув не в ту в/ч з повним пакетом документів.
Сергій Давидов стверджує, що від ОК "Північ" уже надходили пропозиції на повернення в частину під перекриттям таким як тимчасове СЗЧ:
"Ще в грудні казали: "Приїдь до нас – ми тебе оголосимо в СЗЧ, одразу розслідування закриємо і переведемо тебе в іншу частину". Я кажу: "Ні, я не згоден через СЗЧ йти, тому що це відмітка в справі, яка мені не потрібна. Ну я ніколи не був дезертиром.
Тобто всіляко намагаються свої проблеми вирішувати за рахунок того, щоб, так би мовити, мене ще глибше втопити".
8 місяців в А3211 "за похвалу"
Задля вивчення питання Сергія Давидова, який із кінця липня 2025 року безоплатно виконував функції інструктора 355-го навчального механізованого полку, юристи ВГО "Стоп корупції" надіслали відповідний запит до військової частини А3211.
Попри вказану відсутність вказаного повного пакета документів Сергій Давидов маємо ряд доказів, що свідчать суперечне відмовкам військчастини – а це видана перепустка № 4562, чинний військовий квиток без жодних сумнівних поміток, наявність ключів від полігону, присутність у чатах, де фігурують персональні дані та інформація про переміщення, а також взаємодія з іноземними – зокрема, британськими – інструкторами. Також Сергій Давидов розповідає, що, за результатами анонімних анкет, 80% курсантів вважають його найкращим інструктором.
"Ми впроваджували методики з британцями і вони працюють. Це показало, що воно працює. Люди з фронту пишуть, дзвонять до цього часу і кажуть, що ми дуже вдячні за те, що нам трапились ви", – розповідає інструктор.
Тим часом з повідомленням про свою проблему військовослужбовець-привид звернувся й до начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. А радше не встиг зайти – тільки представився і пояснив ціль свого візиту на КП – як буквально через 5 хвилин після дзвінка ад’ютанта Сергію зателефонував начальник 355-го навчального механізованого полку з таким собі, схоже, наїздом, – мовляв, чому той поїхав скаржитись.
"А хто вам сказав, що ви нам цікаві як інструктор?", – надав нового забарвлення розмові пан начальник – і на аргументи Сергія завершив розмову словами: "В понеділок до мене зранку!". Через годину опісля інструктор отримав новий дзвінок – із наказом прибути на полігон у негайному порядку.
"Я приїжджаю – сидить, ось, командир школи, командир курсу, хлопці. Вони кажуть: "Та ти для нас золота людина! У тебе стільки досвіду, у тебе такі організаторські здібності – ти нам тут всіх оживив, всіх пробудив"", – розповів нам про цю зустріч Сергій Давидов.
З огляду на це, військовослужбовець обґрунтовує своє обурення тим, що на тлі всіх похвал, наявності ключів та перепустки тощо, він досі перебуває в такому собі "підвішеному" стані поза штатом.
"Дивує що, поки ловлять недосвідчених, мені не дають служити", – висловлюється в контексті ситуації Сергій.
На адвокатські запити військова частина А3211 стверджує, мовляв Сергій Давидов у них службу не проходив, лейтенантка 355-го полку розповідає, як йому регулярно повторювали те, що він має прибути до 242-го центру. Тоді яким чином йому забезпечили допуск до полігону й конфіденційної інформації в межах в/ч А3211 – з того, що нам відомо, – питання риторичне.
А чи знають про це в тій самій в/ч 3321?
"Я Вам пишу, що військовослужбовця Давидова зі званням "молодший сержант" у нас у частині немає у списках", – відповів на наше запитання діловод 242-го полку, перевіривши за ідентифікаційним кодом.
Бив у всі дзвони і втрапив у кіберпастку
Попри численні перипетії Сергій Давидом аж ніяк не зупиняється у боротьбі за свої права на матеріальне забезпечення й офіційний статус.
Для цього військовослужбовець звертався із заявами, зокрема, до Західного територіального управління Військової служби правопорядку та до Офісу Військового обдусмана.
16 червня Сергій Давидов зателефонував на гарячу лінію Офісу Військового обдусмана, щоб дізнатись про перебіг справи.
"Мені якийсь підполковник відповів, що він зі мною розмовляв два тижні тому. Я йому дзвонив, представився, що я Давидов Сергій Олександрович, і прошу, зняти свою заяву, бо це був жарт. Я кажу, які можуть бути жарти в моєму віці?".
Військовослужбовець поділився з нами своїми підозрами в контексті цієї ситуації, а саме тим, що вважає це фальсифікацією, здійсненою в інтересах структур, які намагаються закрити справу.
На сьогодні адвокати Сергія Давидова готують заяви – зокрема, до Департаменту кіберполіції, щоб зафіксувати, з якого саме номера телефону надійшов цей фейковий дзвінок.
Де ж наразі і в якому статусі перебуває військовослужбовець?
За розповідями Сергія Давидова, колишній його побратим, дізнавшись про ситуацію інструктора, не зміг залишитись у ролі слухача:
"І він не полінувався, будучи комбатом окремого батальйону, підключив начальника штабу, і вони, були тоді на нараді в Рівному, вони приїхали у Львів, попередньо подзвонили, спитали, чи я на місці. Вони приїхали до мене для того, щоб мене вговорити перейти до них".
Йому запропонували оформити СЗЧ і вже з цього статусу перевести у військову частину. 2 тижні ж перед цим Сергій провів на білоруському кордоні, виконуючи обов’язки начальника розвідки.
Коли ж військовослужбовець перевівся знову ж таки на територію ОК "Північ", відразу отримав від тамтешніх попередження:
"Кажуть: "Ну, ти їм сильно насолив своїми рухами", – тобто я ще й винуватий. Тому, кажуть, "не розраховуй, що ти сильно швидко переведешся в частину"".
Тоді ж адвокатка військового направила на військову частину А4723 черговий запит:
Сергій Давидов не покидаючи військчастини виконував свої обов’язки, поставав на всіх шикуваннях і ходив на триразове харчування. У той же час, а саме – 16 червня, відкривши мобільний застосунок Армія+, побачив фіксацію, начебто перебуває в статусі СЗЧ.
"На мою думку, це бажання посадових осіб уникнути відповідальності і у такий спосіб зробити винним Сергія особисто як військовослужбовця у всіх порушеннях, що вчинили вони проти нього. А в такий спосіб хочуть уникнути відповідальності.
Сергій каже, що не збирається визнавати свою вину, а буде добиватися справедливості, навіть якщо прийдеться позиватися до суду або звертатися в відповідні військові структури для поновлення свого порушеного права. Право, нагадаю, захищати Україну в законний спосіб", – коментує ситуацію львівський стопкорівець Віктор Палас, який став на допомогу військовослужбовцю.
На тлі подій, що відбуваються в цій історії, ми поцікавились у Сергія Давидова, чи здійснив би він СЗЧ, версію чого він категорично заперечив:
"Ні, якби я так думав, я б уже пішов".
Зі свого боку, з метою повноцінного всебічного висвітлення, будемо продовжувати спостерігати за ситуацією.
Раніше ж писали, що заснованому Віктором Паласом музейному хабу, що на території місцевого ВЦ "Захистимо Україну Разом" свою дипломну роботу присвятила студентка Львівської національної академії мистецтв Вікторія Картавцева, чий батько стоїть на захисті України. Авторка дослідження разом із завідувачкою кафедри наголосили на цінності збереження пам’яті про війну та волонтерський рух у музейному форматі.