Дисбаланс між офіційними зарплатами чиновників та їхньою нерухомістю вражає. Звідки такі кошти? Сьогодні поговоримо докладніше про декларації й статки можновладців від медицини.
Порівняймо доходи посадовців за період пандемії з доходами лікарів. Як ми можемо їх оцінити, не вникаючи особливо в майновий стан? Можемо, звісно, перевірити декларації, але я впевнений, що туди чиновники високого рівня та й ті ж головлікарі вносять не все.
Однак я орієнтуюся в тому, що за 2020 рік відбулося щонайменше близько тисячі затримань. І значна частина з них – у медичній галузі. Лідери за масштабністю скандалів – Львівщина, Миколаївщина, Харківщина та Київщина.
За які послуги можуть собі дозволити таке незаконне збагачення посадовці в медичній галузі?
По-перше, якщо ми говоримо про головних лікарів та тих, хто має відношення до тендерів, то звичайно, це незаконні оборудки й махінації з тендерною документацією. Закупівлі обладнання у певних постачальників або закупівлі за завищеною вартістю.
Іноді вартість медичного обладнання вища, ніж у звичайній інтернет-крамниці. Такі випадки трапляються в усіх куточках України. Але чомусь не дуже цікаві правоохоронним органам. Часом я думаю, що правоохоронці самі мають певний економічний інтерес і тому не дуже цим цікавляться. А іноді корупціонерів просто досить довго розробляють: мають відбутися певні етапи фіксації епізодів. Хоча в такому випадку на правоохоронців можуть вийти представники цих «чорних» тендерів і настійливо порекомендують нікого не чіпати. Можливо, за певну подяку.
Саме законодавство у цій сфері – недосконале. І скільки б не казали про систему «Прозорро», замовник може виписати тендер таким чином, щоб умови були чітко підібрані під ту компанію, яку він захоче завести для закупівлі. А та компанія віддасть йому 20-30 відсотків «відкату». А платить за це хто? Правильно, або громада, або державний бюджет.
По-друге, також можуть бути «відкати» за те, щоб встановити «правильний» діагноз або надати довідку для військкомату, аби «відмазати» людину від строкової служби.
По-третє, не слід забувати про те, що це шикарне місце для влаштування на роботу. Працівники медичної галузі просяться на роботу для отримання стажу. І тут йдеться не тільки про головних лікарів, а й про керівників медичних департаментів облдержадміністрацій тощо, які «рекомендують» певних працівників узяти на роботу. Попит на такі «послуги» нікуди не подівся.
При цьому найбільше можливе покарання за недостовірне декларування – обмеження волі й позбавлення права обіймати певні посади. Чи працює це? Мабуть, суспільство й самі чиновники до цього поки не готові. Але, я думаю, ми до цього прийдемо. І обов’язково держслужбовці будуть відповідати згідно з нормами чинного законодавства.
Однак наразі законодавчі обмеження занадто слабкі. І тому факти корупції частішають. Якщо взяти приклад Сингапуру, ми побачимо: ця країна прирівнювала корупційні злочини до найганебніших і найнепристойніших. І навіть коли наближена до президента людина вчинила корупційний злочин, її також засудили.
Ми до цього поки не готові. Допоки ми не зможемо працювати над превентивними заходами щодо корупції – підвищенням відповідальності, карності, визнання цього явища ганебним і суспільно небезпечним, ми не зможемо перетнути цю межу. І до того часу чиновники й службовці намагатимуться зловживати.
Стосовно самого декларування, ми питали в НАЗК, і це питання активно обговорювалось із самим паном Мангулом – екскерівником НАЗК. Говорили про те, що необхідно розмежувати низку понять у контексті родинного зв’язку – такі, як «кум», «кума», «дядько», які чітко не прописані в законодавстві та які вказують на можливі зв’язки потенційних корупціонерів. Але ця інформація поки не знайшла свого місця, і ми спостерігаємо кумівство, що просто-таки квітне. Ми бачимо певні фідуціарні відносини: ти мені даєш можливість брати хабарі, а я дам тобі.
Зуміємо це подолати – зможемо зробити ще один крок, піднятися на ще один щабель до демократичного антикорупційного суспільства.
