На ремонт доріг в Україні торік було виділено понад 45 млрд грн, а державна субвенція на проекти будівництва доріг місцевого значення склала 11,5 млрд. Усього ж, протягом 2018-2022 рр., було заплановано витратити майже 300 мільярдів на ремонт і будівництво автошляхів. Та надворі вже жовтень 2019-го, а кратери на так званих "трасах смерті" й досі на місці. Де ж осідають мільярдні кошти, спрямовані на ліквідацію бездоріжжя? Спробуємо розібратись.
На початку року свій топ-5 найгірших доріг України оприлюднив проєкт "2 Лошадиные Силы": Київ – Кривий Ріг, Кропивницький – Кривий Ріг, Миколаїв – Кривий Ріг, Херсон – Кривий Ріг та Миколаїв – Кропивницький.
Власний антирейтинг шляхів має й "Нова пошта". Як зауважив співзасновник компанії Володимир Поперешнюк, це автошляхи, якими водії поштової служби не користуються взагалі. А саме – дороги національного значення: Решетилівка – Дніпро, Тернопіль – Стрий, Кропивницький – Миколаїв, Кривий Ріг – Миколаїв та інші (на карті позначені червоним).
"Де-факто, їх не існує. Такого занепаду я не пам’ятаю. Ми кожного дня їх об’їжджаємо (дорогами, що на карті зеленим), а це зайві кілометри, години та гроші", – резюмує пан Володимир у публікації на своїй сторінці в Фейсбук.
Нагадаємо, що з 1 січня 2018 р. в Україні запрацював Державний Дорожній фонд, функцією якого є цільове фінансування будівництва, ремонту й утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення. Водночас, у рамках децентралізації дорожнього господарства, місцева мережа автошляхів протяжністю біля 117 тис. км перейшла під управління місцевих органів влади (ОДА), а за "Укравтодор" залишилося близько 52 тис. км державних і міжнародних доріг.
Загалом, за оцінкою експерта у сфері управління та інфраструктури Володимира Шульмейстера, яку він озвучив в ексклюзивному інтерв’ю для "СтопКору", дорожній фонд України на сьогодні становить близько 70 мільярдів гривень на рік.
Досить цікаву інфографіку пропонує "Ініціатива із прозорості інфраструктури" (CoST). Зокрема, на сайті ініціативи у розділі Maps можна наочно побачити історію і плани ремонтів українських автошляхів, та навіть довідатись, які тендерні лоти відповідають тій чи іншій дорозі.
Що ж, заходимо на сайт, і в першу чергу дивимось на так звану "дорогу ярості", як її охрестили у ЗМІ, котра фігурує у всіх антирейтингах: Н-14, Миколаїв – Кропивницький. Той, хто бодай раз намагався дістатись із пункту А до пункту Б цим шляхом, навряд чи зможе цензурно описати свої враження від поїздки.
І що ж ми бачимо? Де-факто – дороги немає як такої. А, згідно з наведеними даними, передбачено лише капремонт ділянки у 1,1 км (!) вартістю 28 161,89 тис. грн – за рахунок кредитних коштів.
Утім, як виявляється, насправді капітально ремонтувати все ж таки збираються більшу ділянку "пекельного шосе" - ще й дорожче. І все ж таки – за бюджетний кошт. На початку вересня 2019-го Служба автомобільних доріг у Миколаївській області провела мільярдний тендер з терміном здачі робіт до 1 липня 2022 року. Та про його результати згадаємо трохи згодом.
А поки, уважно поглянемо на ще одного беззаперечного антилідера – Н-11, Миколаїв – Кривий Ріг. Згідно з даними CoST, у Миколаївській області планується поточний середній ремонт 30 км ділянки вартістю 150 млн грн за рахунок кредитних коштів, у Дніпропетровській – 53 км вартістю майже 250 млн грн з бюджету. З приміткою, що виконання планується "окремими ділянками". Це означає, що замість одного прозорого тендеру, за кожною ділянкою буде проведено окрему закупівлю – можливо, так звану "допорогову".
То де ж тоді осідають мільярди, виділені на ремонт і будівництво автошляхів?
"По дорогах всюди проблеми. Перша – як вони будуються, друга – як вони експлуатуються. Якщо порушувати або перше, або друге, а ще гірше – і перше, і друге, то доріг не буде… Тобто корупція вбиває ось ті гроші – 70 мільярдів на рік. Можна сказати, що всі ці гроші викидаються просто в чорну діру. Кому це цікаво? Тим, хто удає, що будує дороги", – констатує пан Шульмейстер.
Шокуючу статистику наводить Портал моніторингу фінансування будівництва та ремонту доріг BRDO: за даними проекту, ринок будівництва, ремонту й утримання автодоріг у більшості областей є практично монополізованим - частка 1-3 найбільших підрядників складає понад 50%.
Користуючись даними моніторингу витрат на будівництво і ремонт доріг за 2018 рік порталу roads.brdo.com.ua і, виділивши серед 5340 тендерів 812, що стосуються саме ремонту доріг, а не будівництва, проектування чи придбання обладнання, аналітики компанії DC Evolution з’ясували, що найбільше коштів у 2018 році було витрачено на ремонт шляхів на Львівщині – понад 4 млрд грн. А найдорожче ремонт 1 км дороги обійшовся у Закарпатській, Черкаській та Хмельницькій областях.
До речі, саме Хмельниччина "відзначилась" в червні цього року у гучному корупційному скандалі довкола місцевого "Автодору". Мова йде про закупівлю робіт із будівництва обходу міста Дунаївки на ділянці дороги Т-23-08 з очікуваною вартістю понад 192 мільйони гривень, за якою Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області вписала у тендерну вимогу до учасників надати лист-відгук від балансоутримувачів доріг не пізніше тижня до кінцевого терміну подання тендерних пропозицій.
"До будівництва дороги "Автодор" допустить тільки ту компанію, яка принесе видану за останній тиждень довідку від самого "Автодору" чи області, що треба цю компанію допустити… Легше було б одразу вказувати рахунок, куди хабар переводити. Отаке "свій до свого за своїм"", – прокоментував у Facebook тодішній заступник міністра економічного розвитку й торгівлі Максим Нефьодов.
Як зазначила Head of Data Science компанії "DC Evolution" Олександра Глуздовська, з-поміж топ-шістки регіонів за загальною сумою тендерів найбільша волатильність вартості цін ремонту за 1 км дороги відмічена у Київській, Вінницькій та Закарпатській областях. Зокрема, на Вінничині вона становила 5,5-23 млн грн, на Київщині – 3-22 млн грн, а на Закарпатті – 3,7-26,5 млн грн.
Розподіл цін у Київській області є асиметричним – тут переважають низькі ціни, а тендери понад 22 млн грн трапляються досить рідко і значно відхиляються від медіанного значення.
За висновками аналітиків DC Evolution, такий розподіл може свідчити про те, що найчастіше роботи з ремонту доріг в області - низької чи середньої складності, а ті, що мають високу складність, хоч і значно дорожчі, ведуться не дуже часто.
Та причиною високої волатильності у різних регіонах може бути й штучно збільшена кількість закупівель – особливо у випадках, коли дорога розбивається на невеликі окремі ділянки і відбуваються так звані допорогові закупівлі.
До речі, лідером за "допорогами" стала Тернопільська область, де без конкурсу були проведені 423 тендери на загальну суму 64,5 млн грн.
Загалом в Україні зафіксовано шість компаній, що виконали 2018 року ремонт доріг на суму понад 1 млрд грн. Це ТОВ "Автомагістраль-Південь" (3,95 млрд), ПП "Полтавабудцентр" (2,25 млрд), ТОВ "Онур конструкціон інтернешнл" (2,24 млрд), ТОВ "ШБУ-77" (1,32 млрд), ТОВ "Ростдорстрой" (1,27 млрд) та ТОВ "ПБС" (1,06 млрд).
ТОВ "Автомагістраль-Південь" зареєстровано в Одесі. Засновники і кінцеві бенефіціари – Валерій Коротков та Олег Наливанний. Підприємство також має три філії: у Львові, Києві та Дніпрі.
За даними системи YouControl, кількість кримінальних судових справ, пов'язаних з компанією, за останні 3 роки складає 91 (!), кількість судових справ компанії, де вона виступає відповідачем, за останні 3 роки – 4.
Протягом останніх 5 років дохід підприємства від держзакупівель значно перевищує іншу виручку, що вказує на високу залежність від тендерів та ймовірність корупційної складової.
Зауважимо, що саме ТОВ "Автомагістраль-Південь" у 2017 році була переможцем тендеру, оголошеного Службою автомобільних доріг Дніпропетровської області на ремонт траси Н-11 "Дніпро - Кривий Ріг – Миколаїв" (так-так, тієї самої дороги, що входить до всіх антирейтингів якості покриття, і в народі одержала назву "танкодром").
Загальне фінансування ремонтних робіт склало тоді 957 млн 360 тис. грн, тобто майже 11,5 млн за 1 км дороги – за такі гроші було замовлено не капітальний ремонт, а поточний середній на окремих ділянках траси Н-11 до кордону з Миколаївською областю.
Нам вдалось отримати коментар від ТОВ "Автомагістраль-Південь" щодо проведених робіт на Н-11. Там запевняють: виконали ремонт на ділянках, під які було виділено фінансування.
"Ніхто стосовно якості роботи претензій ніколи не висловлював. Вартість робіт була ринковою: ремонт передбачав заміну основи та двох шарів асфальтобетону. Тобто це не "косметичний ремонт", а фактично нова дорога.
"Автомагістраль-Південь" – лідер українського ринку. Проводить всі види ремонту, зокрема капітальний. Ми також будуємо абсолютно нові дороги та навіть злітно-посадкові смуги в аеропортах. Тому заяви про те, що умови нібито були виписані "під тих, хто займається середнім ремонтом", є абсурдом", – стверджують у компанії.
ПП "Полтавабудцентр" зареєстровано у 1997 році зі статутним капіталом в 0 (нуль!) гривень у Полтаві. Керівник та уповноважена особа – Гарник Петросян, засновник і бенефіціар – Славік Асланян.
Пан Петросян – у минулому директор ТОВ "Миколаївбудцентр", керівником якого наразі є Вагінак Амірханян, а засновником – його брат Араік Амірханян. Обидві фірми останні 3 роки активно діють на тендерному полі: загальна сума закупівель за участі ПП "Полтавабудцентр" лише за частину 2019-го року склала понад 663 млн грн, у 2018-му – понад 1,5 мільярди.
Кількість кримінальних судових справ, пов'язаних із компанією, за останні 3 роки – 16, кількість судових справ компанії, де вона виступає відповідачем, за останні 3 роки – 3.
19 червня цього року у приміщенні Антимонопольного комітету працівники СБУ затримали фактичного власника ПП "Полтавабудцентр", засновника групи компаній "Дорлідер" Араіка Амірханяна. За даними миколаївського активіста "Дорожнього контролю" Дениса Борисова, в СБУ пояснили, що компанії Амірханяна не лише йшли на змову під час торгів, але й ухилялись від сплати податків.
Раніше повідомлялось, що Головне слідче управління СБУ вело справу щодо змови вже колишнього в.о. голови "Укравтодору" Олександра Харченка з Амірханяном та групою інших осіб стосовно привласнення бюджетних коштів.
ТОВ "Онур конструкціон інтернешнл" зареєстровано у Києві, власниками є громадяни Туреччини Онур та Ісхан Четінджевіз (99,77%) та львів’янин Олег Фаріон (0,23%). Компанія має широкий перелік зареєстрованих видів діяльності – 15.
Кількість кримінальних судових справ, пов'язаних з компанією, за останні 3 роки – 16, кількість судових справ компанії, де вона виступає відповідачем, за останні 3 роки – 9.
Зокрема, 18.02.2019 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від ТОВ "Бердянськбудтрест" до Служби автомобільних доріг у Запорізькій області про визнання рішення тендерного комітету у процедурі відкритих торгів на закупівлю "Послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Н-30 Василівка – Бердянськ" і визначення переможцем ТОВ "Онур конструкціон інтернешнл" недійсним у зв’язку з дискримінаційними умовами. Утім, пізніше позивач відмовився від позову, і провадження у справі було закрито.
Динаміка виграних компанією держзакупівель вражає: 2015 рік – понад 682 млн грн, 2016 рік – 2,14 млрд грн, 2017 рік – майже 3,9 млрд грн, 2018 рік – понад 5,1 млрд грн.
Зазначимо, що ще у далекому 2013-му "Онур конструкціон інтернешнл" підозрювали у перемозі в тендері з фіктивною конкуренцією. Мова йде про угоду в 64,24 млн грн на реконструкцію проспекту Червоної Калини 13 вересня 2013 р, підписану з управлінням капітального будівництва Львівської міськради.
Наприкінці липня цього року стало відомо, що Служба автодоріг у Полтавській області провела тендер на ремонт автомобільної дороги загального користування М-03 Київ-Харків-Довжанський, переможцем в якому вийшла фірма з турецькими "корінням" "Онур Конструкціон Інтернешнл". Результатом торгів став найбільший контракт цього року на реконструкцію доріг на суму майже 1 млрд грн.
Цікаво, що свою заявку на цей ласий тендер подавало й ТОВ "Ростдорстрой". Наразі фірмою володіють одеські підприємці Євген Коновалов і Юрій Шумахер, які раніше були топменеджерами компанії, а у 2018-му викупили 100%-ву частку у "Сайдлейк Інтренешнл Лімітед" з Британських Віргінських островів. До речі, кінцевими бенефіціарами віргінської фірми є російські бізнесмени Олександр Рацкевич та Олександр Жуков (батько експодруги Романа Абрамовича – Дар’ї Жукової), якого ЗМІ називають "збройно-нафтовим" бароном та пов’язують із ексмером Одеси Русланом Боделаном.
У свою чергу, теперішні власники "Ростдорстрою" Коновалов та Шумахер входять до орбіти впливу чинного одеського міського голови – Геннадія Труханова. Зокрема Юрій Шумахер є депутатом міськради від партії "Довіряй справам", яку очолюють два Геннадія – Труханов і Кернес.
На початку вересня 2019-го Служба автомобільних доріг в Миколаївській області провела перший великий тендер нинішнього року на капітальний ремонт вже неодноразово згаданої вище "пекельної траси" – Н-14 "Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв", на ділянці км 198 + 300 - км 235 + 614. Переможцем мільярдної закупівлі вийшло саме ТОВ "Ростдорстрой" – для одеситів цей тендер став рекордним в історії компанії.
Цікаво, що фаворитом цього конкурсу спочатку вважалось уже знайоме нам ТОВ "Автомагістраль-Південь", утім, тендерний комітет дискваліфікував цю компанію, так само як і ПП "Полтавабудцентр", через претензії до оформлення документації.
ТОВ "ПБС" зареєстровано в Івано-Франківську. Основним власником фірми є Іванна Непик. За інформацією видання "Наші гроші.Львів", Іванна Непик також є бізнес-партнером Віктора Шевченка – рідного брата колишнього гендиректора туристичного комплексу "Буковель" та екснардепа, ексчлена Комітету ВРУ з питань бюджету Олександра Шевченка.
Як стверджують івано-франківські ЗМІ, колишній парламентар сам підтвердив свою причетність до фірми, яку журналісти запідозрили у зв’язках з Шевченком після першого виграного у 2015 році тендеру на ремонт траси Н-09 на ділянках у Львівській області вартістю 245 млн грн.
У 2016 році слідче управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області висловило підозру ТОВ "ПБС" у завищенні вартості ремонту автодороги Н-09 Мукачеве-Львів. За даними слідчих ДФС, службові особи фірми "ПБС" завищили ціни будівельних матеріалів, використаних на ремонт дороги державного значення. Саме на 2016 рік прийшовся пік "розквіту" компанії – тоді вона отримала державних підрядів на понад 4,7 млрд грн.
Загальна кількість кримінальних судових справ, пов'язаних з компанією, за останні 3 роки – 48, станом на сьогодні відносно ТОВ "ПБС" відкриті 3 виконавчі провадження.
Зауважимо, що лише трохи не вистачило, аби потрапити до топ-6 розпилювачів дорожнього фонду компанії ТОВ "УПС", яка теж має в активі завершені тендери на суму понад 1 млн доларів, і, яка неодноразово фігурувала у розслідуваннях "СтопКору".
Зокрема, фірма "УПС" кілька років поспіль вигравала багатомільйонні тендери на ремонт доріг на Дніпропетровщині. Бездоріжжя, яке знімальна група "СтопКору" відчула на власній шкірі, обійшлось мешканцям Дніпропетровської області у 584 мільйони гривень, – у 2016 та 2017 році на ремонт доріг з бюджету було виділено 303 млн та 281 млн гривень відповідно.
Вже після "УПС"-івського ремонту автошлях почав швидко руйнуватись. Комісія з області звинувачує "Укравтодор" та "Укртрансбезпеку". Тож наприкінці вересня 2019-го громадські активісти змушені були звернутись до голови Дніпропетровської області через підозри у неналежному виконанні підряду з боку будкомпанії.
25% відсотків капіталу ТОВ "УПС", згідно із декларацією, належить Бородіну Владиславу Валерійовичу, якого тісно пов’язують із першим заступником голови Дніпропетровської облради Святославом Олійником.
***
А поки дорожні монополісти розігрують між собою мільярдні тендери, українські платники податків втрачають на "трасах смерті" час, гроші, а подекуди й життя.
"СтопКор" в рамках ініціативи "За чесні закупівлі" продовжує відстежувати ситуацію довкола конкурсів у будівельно-ремонтній сфері, нові факти і деталі – у наших наступних публікаціях.
