Юристи ГО "Стоп корупції" дослідили всі документи у справі киян, яких іноземний інвестор вирішив залишити без даху над головою, та виявили ряд порушень прав українських громадян. У зв’язку з цим був надісланий ряд інформаційних запитів до відомств, щоб отримати більше інформації та допомогти людям.
Зазначимо, що справи дійшли до суду і їх розглядали 5 суддів Верховного суду. Одні й ті самі судді. Таке не часто буває. І саме вони ухвалили рішення на користь чехів. Ось їхні прізвища: Червинська М. Є., Бурлаков С. Ю., Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В., Курило В. П. Якщо вони вирішили відійти від звичних правил та звичайної суддівської практики – потрібно було передати справу у Верховну палату. Але вони вирішили цього не робити.
Як з’ясували юристи, обґрунтовано не підозрюючи підступу, нові власники квартир зробили в них ремонти, своїми силами і засобами разом з іншими мешканцями довели до ладу будинок в цілому. І тільки після того, як обладнані і придатні для проживання квартири максимально піднялися в ціні на межі закінчення строку позовної давності в 2017 році, шахраї, які стоять за вивіскою «CGM Czech a.s.». вирішили подати позови про визнання договорів купівлі-продажу квартир недійсними. Обґрунтування одне: завірена в Чехії довіреність фіктивна і насправді чеською поштою (аналог нашого нотаріального посвідчення) не посвідчувалася. На підтвердження навіть рішення чеського суду отримали, яким встановлено факт фіктивності цієї довіреності. Охоче віримо цьому факту, тільки ролі він ніякої грати не повинен. Представник компанії CGM Czech a.s. був явно уповноважений на продаж квартир, маючи на руках комплекти правовстановлюючих документів на квартири та окремо (окрім довіреності) письмову згоду на продаж квартир. Сама компанія його дії схвалила, прийнявши виконання зобов'язань від покупців у вигляді грошей на свій рахунок.
Для подібних випадків існує усталена судова практика. Її суть зводиться до того, що в разі вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (так само як і при їх відсутності взагалі) угода може бути визнана недійсною лише в разі, якщо друга сторона угоди знала про обмеження або відсутності повноважень у представника, але діяла недобросовісно чи в змові з представником першої сторони. Причому тягар доказування подібних обставин лежить на позивачі, тобто в нашому випадку на продавцеві компанії CGM Czech a.s.
Не встановивши нічого подібного, Апеляційний суд м. Києва скасував кілька законних і обґрунтованих рішень Голосіївського районного суду м. Києва про відмову в позові, визнав недійсними договори купівлі-продажу та витребував квартири у їх законних власників на користь компанії CGM Czech as, вказавши єдиним аргументом рішення чеського суду про визнання довіреностей фіктивними і залишивши поза увагою те, що дане рішення з'явилося тільки в 2018 році. На момент же продажу квартир ні нотаріус, ні покупець не знали і не могли знати про те, що довіреність підроблена.
Власники квартир подали касації і обґрунтовано сподівалися на Верховний Суд та усталену правову позицію найвищого судового органу - Великої Палати Верховного Суду. Наводимо цитату із постанови останнього від 27.06.2018 у справі 668/13907/13-ц:
"Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Не зазначивши обставин, які безспірно свідчать про обізнаність відповідачки щодо наявності обмежень у представника продавця на відчуження майна, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, дійшов помилкових висновків про визнання оспорюваного правочину недійсним. При цьому такого висновку апеляційний суд дійшов, узявши до уваги ті самі факти та обставини, що були встановлені судом першої інстанції, здійснивши їх переоцінку".
Здавалося б куди ще зрозуміліше? Але 06.11.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів другої Другої судової палати Касаційного цивільного суду (Червинської М. Є., Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Курило В. П.) проігнорував правову позицію Великої Палати ВС, залишивши в силі два рішення апеляційного суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу двох квартир.
В загальному доступі наявне лише одна з двох постанов Верховного Суду.
Вказані судді Верховного Суду, визнавши покупця добросовісним набувачем, при цьому залишили в силі рішення апеляційного суду. В їх постанові не заперечується подальше схвалення договорів купівлі-продажу квартири (передача повіреному оригіналів правовстановлюючих документів, прийняття та неповернення коштів за продані квартири на власний рахунок). Натомість закон штучно тлумачиться суддями таким чином, що ніби то має значення подальше схвалення правочину лише у випадках, коли представник мав хоч якісь повноваження, проте перевищив їх. Однак, це гра слів, адже на конкретні дії по підписанню договорів купівлі-продажу представник або має або не має повноважень. І вже сформована судова практика Верховного Суду свідчить про те, що не можна визнати договір недійсним та витребувати майно у добросовісного набувача незалежно від того чи перевищив представник надані повноваження чи взагалі їх не мав.
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17 зазначено наступне:
"Законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину… Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір не лише прийнято до виконання, але й частково виконано обома сторонами, тобто встановлено наступне схвалення спірного договору, то відсутність повноважень на його укладання від імені товариства не є підставою для визнання договору недійсним".
Якщо вказана колегія суддів визнала за необхідне відступити від вищенаведених висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше прийнятій рішенні Великої палати Верховного Суду та іншого Касаційного суду у складі Верховного Суду, вона на підставі частин 3 та 4 статті 403 Цивільного процесуального кодексу України зобов’язана була передати справу на розгляд Великої Палати.
Такий правовий механізм було запроваджено з метою формування єдиної судової практики та правової визначеності. Інакше виходить, що в аналогічних ситуаціях кожна колегія може приймати діаметрально протилежні рішення, чого точно не повинно бути.
Ігнорування вимоги закону про обов’язкову передачу справи на розгляд Великої палати – це в чистому вигляді істотне порушення норм процесуального права, яке призвело до порушення правил визначення складу суду і порушило прав відповідачів, що є грубим дисциплінарним порушенням.
Після таких рішень тепер ніхто не може бути впевнений в тому, що у нього через кілька років не заберуть його нерухомість.
Якщо хтось згадає про реституцію (повернення обома сторонами отриманого за угодою, визнаною недійсною), то нагадаю, що за рішенням суду про визнання угоди недійсною перереєструвати на себе право власності, а потім швиденько продати квартиру черговим рейдерам елементарно. А ось гроші свої отримати з рейдерів куди проблематичне. У нашому випадку чеська пустушка збанкрутувала і отримати від неї гроші буде практично неможливо. Змоделюємо більш просту ситуацію, коли наші шахраї підробили нашу українську довіреність, а потім пішли в суд за такою ж схемою. Напевно ділки заздалегідь позбудуться активів, щоб, відібравши у Вас нерухомість, потім нічого Вам не повертати.
Раніше в одній із справ інша колегія суддів (Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.) тієї ж Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду підтримала рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову компанії CGM Czech a.s. Тому маємо велику надію, що судді інших колегій, які прийняли до розгляду касаційні скарги власників інших квартир ухвалять рішення відповідно до правової позиції Великої Палати в подібних спорах, або передадуть справу на розгляд Великої палати ВС. Інакше ми так і будемо далі мріяти про правову державу і справедливий суд, втративши навіть їх мляві паростки.
Як повідомляв "СтопКор" раніше, до ГО "Стоп корупції" звернулося 10 сімей, які розповіли про те, що їх цинічним способом намагаються залишити без даху над головами. За словами людей, у 2014 році вони абсолютно законно придбали квартири у Києві по вулиці Ямській 35/34 в однієї чеської компанії. Зробили ремонти та заселились. У 2017 році представники фірми повернулись і заявили свої права на людські помешкання.
