Міністерство аграрної політики та продовольства офіційно – одне з найбагатших в Україні. Сільське господарство є золотою жилою для наповнення держбюджету, тож, здавалося б, влада має якщо й не «пестити і леліяти» аграріїв, то хоча б їм не заважати.
До сфери управління Мінагрополітики на сьогодні належать 504 підприємств, установ та організацій. Натомість зі 120 працюючих державних підприємств біля двох третин працюють без легітимних керівників – у режими «виконувачів обов’язків».
Минулого року державний секретар відомства Владислав Андронов, до сфери відповідальності якого входять, зокрема, й кадрові питання, анонсував «перетворення Міністерства на ефективний орган управління, який ініціює якісні та своєчасні рішення для реалізації обраного стратегічного курсу». Але при цьому у 2018 році конкурси на заміщення посад директорів не проводились, за 2019 – було проведено один конкурс, результати якого були проголошені 15 лютого, але з тих пір не підписано жодного контракту.
Зауважимо, що на підготовку пакету документів з пролонгації діяльності одного виконувача обов’язків у середньому витрачається 2 дні – якщо зіставити ці цифри з чисельністю працівників та кількістю робочих днів у році, то виходить, що епопея з «в.о.» займає весь час і зусилля центрального органу.
Цьогоріч Міністерство аграрної політики та продовольства України зазнало оновлень – відомство вперше очолила бізнес-леді Ольга Трофімцева. До того пані Ольга з 2016 року працювала заступником міністра аграрної політики з питань Європейської інтеграції та двічі потрапляла до переліку ТОП-100 найвпливовіших жінок України. Втім, до доброчесності пані Ольги у журналістів уже виникли численні питання. Так само як і до якості роботи очолюваного нею відомства.
Показовим прикладом «ефективності» управління та «своєчасних рішень» Мінагрополітики є держпідприємство «Грозинське», зареєстроване в Коростенському районі Житомирської області. Протягом останніх трьох років ДП змінило вже чотирьох (!) керівників, і це ще не кінець: 13 травня цього року на сайті Мінагрополітики опубліковано оголошення про проведення конкурсного відбору директора компанії.
Для участі в конкурсі кандидати мали подати, серед іншого, план реформування підприємства протягом одного року та «пропозиції щодо очікуваної динаміки поліпшення основних показників фінансово-господарської діяльності». Зазначимо, що наразі підприємство не має чистого прибутку, але за останній звітний рік чинному тимчасовому керівництву вдалося підняти чистий дохід від реалізації продукції з 2 до 6 млн грн.
Тож журналісти «СтопКору» вирушили на Житомирщину, аби на власні очі побачити реальний стан «Грозинського» та поспілкуватись із працівниками компанії. Нинішній виконувач обов’язків директора ДП «Грозинське» та один з претендентів на участь у конкурсі Костянтин Качусов провів для нашої знімальної групи міні-екскурсію територією підприємства, продемонструвавши поля з врожаєм та склади. Побачене цілком можна охарактеризувати відомою фразою з анекдоту про Ермітаж - «бедненько, но чистенько».
«Ну державне – воно є державне, тобто занедбане, але воно принаймні живе, тобто треба віддати належне тим, хто тут працює, вони хоча б не довели до повного упадку», – зазначає Костянтин Валентинович.
Фактично діючий керівник підприємства наголошує: не хоче критикувати Міністерство, але вважає, що слід було б мінімізувати існуючі управлінські ризики, адже аграрна галузь – одна з пріоритетних галузей в Україні, державна форма власності в якій здатна забезпечувати прибуткову діяльність. Єдине, що потрібно – це стабільність.
«Керівник, який приходить, має розуміти, що він вкладе свою працю і вийде на певний результат і розвиток, бо сільське господарство не дає миттєвого ефекту. Сільське господарство – це коли вкладаєш рік-два-три, і на четвертий ти маєш той результат, на який розраховуєш», - підкреслює пан Качусов.
Менеджмент аграрних компаній вимагає комплексного підходу: адже потрібно закупити якісний посівний матеріал, у певний час внести відповідні добрива, гербіциди та інші засоби захисту і згодом – вчасно та якісно зібрати урожай. Коли стабільності немає, спланувати і реалізувати цей технологічний цикл проблематично. А отже, подібні ризики ставлять під сумнів і максимальні результати діяльності підприємств.
У «Грозинському» запевняють: все, що їм потрібно – це стабільність і можливість працювати, адже підприємство здатне саме себе забезпечувати, не просити допомоги у держави.
Ба більше, підприємство сплачує кошти в бюджет, надає робочі місця – тут працюють саме місцеві жителі, немає привозних «бригад», як практикують інші сільськогосподарські підприємства, тобто компанія виконує в регіоні й певну соціальну місію.
Далі наводимо невелике інтерв’ю пана Качусова журналістці «СтопКору» Лілії Ткачук, як то кажуть – «без купюр»:
- Пане Костянтине, розкажіть про підприємство. Чим воно займається, скільки людей працює?
- Це державне підприємство, воно підпорядковане Міністерству аграрної політики та продовольства України. На підприємстві працює 20 людей. Основний вид діяльності – це рільництво та вирощування зерна. Цього року у нас посіяні пшениця і жито озимі, і ярі овес і просо, тобто чотири культури ми в цьому році вирощуємо.
- Скільки гектарів?
- В цьому році у нас посіяно більше ніж 1300 га саме під зернові, близько 200 га у нас під випас великої рогатої худоби – у нас своя ферма, більше як 180 голів, і близько 200 га зайнято під вирощування багаторічних трав.
- Скільки часу Ви тут працюєте? З якого часу працюєте керівником?
- Я призначений з 21 березня цього року.
- А чому виконувач обов’язків? Чому не керівник?
- Чесно кажучи, я не можу точно прокоментувати. Наскільки я розумію, напевно, щоби призначити керівника на постійній основі, має відбутися конкурс. Наразі такий конкурс оголошений, я так само серед інших кандидатів подав документи для участі в цьому конкурсі. Дата конкурсу ще не призначена.
- А Ваші повноваження виконувача обов’язків – на скільки часу вони затверджені?
- Рішення міністерства про моє призначення передбачало термін обов’язків на 2 місяці. Через 2 місяці було видано нове рішення про припинення повноважень, але не про звільнення. Відповідно, я не був юридично звільнений, не був призначений новий керівник, виконувач обов’язків, і навіть, якщо б я вважав себе звільненим, то незрозуміло, кому передавати справи.
- Як це впливає на роботу підприємства?
- Наразі в реєстрі підприємств і організацій України я зазначений саме як керівник, тобто юридично я є керівником, не є звільненим. З іншого боку, з міністерства була інформація на підприємство, тобто безпосередньо повз мене, про припинення моїх повноважень. Відповідно, керованість підприємства дещо під питанням.
З іншого боку, люди на підприємстві поставились із розумінням до подібного становища, вже це не вперше, коли керівника призначають на 2 місяці, термін його повноважень нібито спливає, і керівники фактично припиняють виконувати свої обов’язки, і підприємство по півроку і більше знаходиться в становищі такого безвладдя.
Так само і я, коли був призначений, я не міг прийняти справи у попереднього керівника, адже попередній керівник був просто відсутній, його не було, підприємство надане саме собі. Приступивши до обов’язків, я провів інвентаризацію – слава богу, все на місці, розтрат майна немає, крадіжок немає, тобто в цьому плані все гаразд.
Але такий період невизначеності з повноваженнями, він ще критичний з точки зору господарської діяльності підприємства. Адже саме в цей період, до збору урожаю, підприємство зазнає браку обігових коштів. І, в принципі, це не є проблема, адже можна звернутись до постачальників палива і добрив, що ми і робимо, постачальники готові нам відпустити паливо і добрива на умовах товарного кредиту, але в них так само виникають питання щодо повноважень керівника. Вони мають підписати зі мною договір, і цей договір є гарантією повернення їм коштів.
От у такій ситуації невизначеності із такими проблемами ми стикаємося. Тобто перша проблема – це, скажімо так, керованість підприємства, але з цією проблемою справляємось. Інша проблема – це нестача обігових коштів, неможливість закупити паливо і добрива. Я думаю, ми і цю проблему подолаємо, але якими зусиллями і як… Тобто це проблема, ми впораємось, але таких проблем взагалі-то не має бути.
Бо це – ризики. Якщо посіяти і не дати добрива, то фактично урожаю нормального не буде і підприємство буде в мінусі.
- Скажіть, будь ласка, яка вартість майна?
- Грубо кажучи, вартість майна підприємства – десь в районі 20 мільйонів гривень. Тобто я відповідаю за майно вартістю 20 мільйонів гривень. На даний момент навіть не отримую заробітної плати, але відповідаю й керую.
- А виручка на рік скільки складає? Тобто ви ж все одно щось отримуєте і потім сплачуєте кошти в бюджет?
- Валовий дохід за минулий рік близько 7 мільйонів гривень, запланований на цей рік – більше 8 мільйонів гривень. Якщо все буде добре, то десь в районі 9 мільйонів гривень очікуємо виручку від реалізації в річному підсумку.
- І все ж таки, питання з приводу кредиту, який вам дадуть під зерно – вдалося вам зараз підписати на паливо чи на ще щось? Чи поки вони перевіряють, в стані якому?
- Дивіться, нам вдалося залучити і певні обігові кошти, на умовах безпроцентної позики від приватного підприємства, вдалося залучити певну кількість палива і добрив, також на умовах товарного кредиту. Постачальник поставились з розумінням, тому що, навіть незважаючи на невизначеність, з підприємством працюють не перший рік.
Але цього недостатньо. Тобто ми маємо продовжувати в цьому плані працювати. Звичайно, нормальним рішенням було би підтвердити мої повноваження до проведення конкурсу на заміщення посади директора.
- Коли конкурс має відбутись чи чіткої дати ще немає?
- Чіткої дати я не знаю. Я очікую звістки від міністерства з призначенням дати.
- Скільки часу вже триває на підприємстві отака епопея з приводу відсутності керівника, а тільки в.о.?
- Фактично вона з року в рік повторюється, ця ситуація. Мені відомо, що роки три, далі я просто не заглиблювався, не досліджував.
- Ваше підприємство – єдине, яке зіштовхується з такою проблемою?
- Я спілкувався з колегами, зокрема, з Тернопільської області. Така сама проблема – на людині відповідальність, на людині колектив, і так само не підтверджені належним чином повноваження.
- А куди експортуєте? Чи це вже міністерство говорить – як, куди, чи це якісь торги?
- Ми реалізуємо зерно на внутрішньому ринку України. Ми не займаємось безпосередньо експортом.
***
Отже, поки очільниця аграрного міністерства роз’їжджає на незадекларованому елітному «бумері», вартість якого стартує від 800 тисяч гривень, ДП «Грозинське» і надалі перебуває в підвішеному стані та може лишить без необхідного палива та добрив, і як наслідок – без врожаю.
«СтопКор» продовжує відстежувати перебіг подій у цій справі, про хід та підсумки конкурсу на заміщення посади директора підприємства ми обов’язково повідомимо у наступних матеріалах.
