Штрафи для журналістів та редакцій: 4 723 000 або 9 446 000 грн. А ще 7 років позбавлення волі. Здається, що теперішня влада вирішила поквитатися з інформаційним суспільством та журналістами за прямоту, нав'язавши свої правила.
Законопроєкт порушує ст. 34 Конституції України:
«Кожному гарантується право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір...»
Журналіст — людина, яка збирає, створює, редагує, підготовляє та оформлює інформацію для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов'язаний з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, — або робить це за власною ініціативою.
Чому законопроєкт викликав невдоволення:
- Пропонується ввести посаду уповноваженого з питань інформації, який буде виявляти дезінформацію і боротися з нею, не виключені будь-які маніпуляції з боку цього посадовця.
- Планується привласнювати якийсь індекс довіри медіа, які дотримуються стандартів журналістики. Ті медіа, які добровільно пройдуть перевірку, отримають спеціальний знак. Привласнювати ці індекси будуть якісь громадські організації. Що це будуть за організації і як їх відбиратимуть?
- Планується створення якоїсь організації журналістського самоврядування, яка буде видавати посвідчення професійного журналіста. Всі інші журналісти будуть вважатися «звичайними». Це створить дисонанс у суспільстві та розділить спільноту журналістів на касти (Тобто журналістів поділять на сорти з усіма наслідками та зможуть «неугодних» або «надто активних» викинути зі спільноти).
За поширення дезінформації передбачений штраф у 1000 мінімальних зарплат, якщо спростування дається добровільно, і у 2000 мінімальних зарплат, якщо через суд. Ця норма розв'язує руки впливовим чиновникам та посадовцям, які мають армію юристів та можуть вирішувати все в судах.
Станом на 1 січня 2020 року мінімальна місячна заробітня плата в Україні становить 4 723 грн, отже:
4723 грн*1000= 4 723 000 грн
4723 грн*2000= 9 446 000 грн
Якщо дезінформація стосується питань національної безпеки – настає кримінальна відповідальність. Для розповсюджувачів цієї інформації – від 5000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів або виправні роботи від 1 до 2 років.
Ті, хто поширює дезінформацію через комп'ютерні системи та пошукових роботів і фінансує це, отримають до 5 років позбавлення волі. До 7 років позбавлення волі отримують ті, хто займається дезінформацією повторно, а також за попередньою змовою групи осіб. Я так розумію, що сидіти будуть цілими редакціями.
До речі, що саме потрапляє під питання національної безпеки й може привести до кримінальної відповідальності – не роз'яснюється. Цікаво, а твердження що Путін х*йло – це дезінформація? Що з цього приводу думає Печерський суд?)
Розповсюджувач масової інформації – фізична або юридична особа, яка створює або поширює інформацію. Масова інформація – це будь-яка інформація, яка доступна для необмеженого або невизначеного кола осіб, до якої можна отримати доступ в будь-який час і в будь-якому місці.
Розповсюджувачі масової інформації зобов'язані розміщувати власні ідентифікаційні дані на головній сторінці свого сайту, веб-сторінці або в розділі "Інформація про власника" на платформі спільного доступу, а також у месенджерах.
Сайти, платформи типу Ютуб і месенджери повинні мати представництво або дочірню компанію в Україні. (Щось мені підказує, що не потрібно буде нічого закривати, багато хто піде сам).
Тобто, по суті, не сподобається якомусь можновладцю журналістське розслідування, уповноважений його швиденько називає дезінформацією і загрозою нацбезпеці та вимагає спростувати й вибачитися, інакше який-небудь Печерський суд оштрафує і посадить.
До речі, чомусь для держорганів за поширення неправдивої або маніпулятивної інформації, дезінформації відповідальність не передбачена, зазначили в редакції «Прямого каналу».
Журналісти, розслідувачі, блогери, працівники медіа, цілі редакції часто піддаються тиску або фізичному впливу! Вчиняється безпосереднє перешкоджання журналістській діяльності! Насправді всі, хто має відношення до цієї сфери, не захищений ані державою, ані правоохоронцями, як показує практика та статистика! Національна спілка журналістів України повідомила: «згідно з підсумками, за 10 місяців 2019 року зафіксовано 60 інцидентів фізичної агресії до працівників медіа».
Чому влада не захищає ЗМІ та громадськість, а навпаки – утискає?!
