Минулого року прокуратура однієї лише Волинської області відкрила 22 кримінальні провадження щодо фактів незаконного добування бурштину в Маневицькому районі та одне – в Любешівському. Проте ці факти – лише мізерна частка того, що вдається викрити. Насправді шукачів сонячного каміння сотні, а масштаби незаконного видобування набувають усе більших розмахів, повідомляють екологи. Така ж ситуація складається і з незаконною вирубкою лісів – насадження знищують масово, проте викриваються брудні оборудки поодиноко. Активісти б’ють на сполох: адже зупинити масштабну катастрофу поки що можна, проте важливо зробити це, допоки є шанси. Корупційні оборудки в плані нищення лісових насаджень, надр і цілих екосистем наразі постали особливо гостро. Проте пріоритетними є проблеми з нищенням лісових масивів і видобутком бурштину на Поліссі, розповідає активіст Національного екологічного центру України Олександр Соколенко.
- Наскільки ефективно на сьогодні працює Міністерство екології і природних ресурсів? Останнім часом чути багато розмов про створення «екологічної поліції». Чи стане вона альтернативою або підтримкою для громадських активістів-екологів?
- Питання не так в тому, чи потрібна така поліція, а у тому, якою якістю буде наповнено цю ідею. Загалом проблема не у відсутності якихось спеціальних підрозділів, хоч, звісно, вони мабуть таки необхідні. Проблема у небажанні чиновників боротися з корупцією. Ми бачимо, як у Міністерство екології знову повертаються корупціонери, що бажають посісти хлібні посади. Ми щоразу спостерігаємо процес, коли до міністерств призначають людей, не обраних на відкритому конкурсі, а призначених внаслідок підкилимних домовленостей. Допоки у такий спосіб формуватиметься уряд, про якісь серйозні зміни у галузі охорони довкілля говорити зарано.
- Які проблеми у природоохоронній сфері зараз є найбільш гострими і чи пов’язано це з корупцією й браконьєрством?
- На перше місце я б поставив знищення лісів. На друге - бурштинова вакханалія. На третє – проблему відходів, яка поки ніяк не вирішується. Усі три проблеми пов’язані із корупцією. Браконьєрство як явище теж часто пов’язано із корупцією, і з необов’язковістю покарання для топ-мисливців та топ-крадіїв лісів, які знають, як і з ким потрібно домовлятись.
- Десятки років в Україні говорять про необхідність легалізації видобутку бурштину, але відповідний закон досі не ухвалено. Чому? І чи можна сподіватися, що влада найближчим часом зверне увагу на «бурштинову» проблему?
- По-перше, нинішній проект закону є недосконалий. По-друге, в держави відсутня воля для ухвалення такого закону. У цій справі крутиться сила силенна коштів, це годівниця для цілої низки осіб, що афілійовані у владу на всіх рівнях. Ось головна причина, чому ця справа стоїть на місці.
- За даними Міністерства екології, в Україні щорічно нелегально видобувають до 300 тонн «сонячного каменю». Куди злочинці збувають свій «товар» і від чого залежить його вартість?
- Справжніх цифр нелегального видобутку бурштину не знає ніхто, бо ніхто не рахує. Збувають бурштин куди завгодно, від Європи до Китаю і навіть далі. А вартість залежить від домовленостей однієї сторони з іншою. Точних розцінок я не знаю.
- Чи займаються видобутком бурштину державні підприємства і які дозвільні документи на видобуток копалин вони повинні мати?
- На даний момент в Україні офіційний дозвіл на видобуток бурштину мають три компанії – приватна компанія «Сонячне ремесло», а також дві державні – ДП «Укрбурштин» (дочірнє підприємство ДАК «Українські поліметали») і ДП «Бурштин України». Щоб отримати дозвіл на видобуток копалин в Україні, потрібно мати спеціальний дозвіл. Такі дозволи є трьох типів. Для здійснення цієї процедури спочатку компанія повинна подати пакет документів, який залежить від виду корисної копалини і від виду користування надрами у Міністерство екології. Там проводиться спеціальне засідання комісії, після цього документи погоджує орган місцевого самоврядування – облрада, а згодом – Державна служба геології і надр України. Корупційні махінації найчастіше виникають під час погодження документів у органах місцевого самоврядування. Оскільки причетні до видобутку бурштину місцеві політики не хочуть допускати до прибуткового бізнесу офіційні компанії. Чесному іноземному бізнесу через це шлях до українських надр також закритий.
- Часто доводиться чути про проблему ураження заповідних зон і висихання хвойних лісів Житомирщини і Волині. Чи можна вважати, що до цього доклали рук шукачі бурштину?
- Частково доклали. Там, де перекопано, це через них. Або там, де ліси умисно підпалювали. Але всихають сосняки не лише через бурштин. Причин декілька. Минулого року до значного всихання сосняків призвело посушливе літо. Ще одна причина всихання–безгосподарність та безграмотність лісівників. І за радянських часів, і зараз, лісівники практикують систему вирощування монокультур, зокрема, сосни, бо переслідують винятково комерційний інтерес. Сосна швидко досягає стиглості, її вигідно рубати та продавати. Але монокультурні насадження часто уражаються грибковими хворобами, що призводить до всихання цілих лісових кварталів. Сосна найчастіше уражається у 40-річному віці. Та сама проблема існує і в Карпатах, де багато десятків років на місці вирубаних листяних лісів культивують монокультурні смеречники.
- Нищення зазнають і ліси Карпат. Про які масштаби вирубування можемо говорити сьогодні і які наслідки це буде мати у майбутньому?
- Без перебільшення – катастрофічні масштаби. Наслідками є втрата лісистості цілого регіону, плюс збільшення імовірності раптових повеней через вирубування лісових масивів.Єдиним плюсом зазначеної проблеми є здатність карпатських лісів до самовідновлення, на відміну від інших регіонів країни, за винятком Полісся. Але відновлюються Карпатські ліси тією таки смерекою, яку переважно і рубають, а от відновленням тих-таки букових лісів ніхто не займається.
- Хто і яким чином може посприяти призупиненню темпів вирубки карпатських лісів? Чи можна покращити ситуацію силами лише громадських активістів?
- Громадські активісти із цим не впораються. Потрібно накласти мораторій на будь-які рубки по всій країні, а потому ухвалити нове лісове законодавство, із залученням до цього процесу громадських активістів та фахівців.
- Більшість браконьєрів отримують довідки про вирубку хворих дерев, а знищують здорові, або ж пиляють за одним лісорубним квитком безліч разів. Хто контролює вирубку дерев і видає довідки на вирубування сухостою?
- Самі лісівники себе контролюють і самі собі оформлюють квитки. Самі роблять фальшиві лісопатологічні висновки. Вирубують ліси під виглядом санітарних заходів, аби згодом не сплачувати податків. Плюс санітарними заходами можна виправдати будь-яке рубання. Наприклад, дібров. Сфальшувати лісопатологічні документи або зумисно підпалити ліс, аби отримати підстави для проведення рубань. Загалом контролювати їх має екологічна інспекція, але остання мляво працює. Плюс цей так званий бізнес має покровителів у високих кабінетах. Тому я і сказав, що нам потрібні зміни у законодавстві, що унеможливлять зловживання лісівників своїми повноваженнями.
- Про які позитивні зрушення у боротьбі з корупцією в екологічній сфері можемо говорити на даний момент? Як громадські активісти борються з її проявами і які прогнози маємо на майбутнє?
- Борються активісти несистемно, хто де може, фрагментарно. Тому така боротьба хоч і має певну користь, але не здатна змінити ситуацію кардинально.
