Події 2013 р. в сфері господарських спорів
Минулий рік був очікувано продуктивним у сфері врегулювання спорів: настав час завершувати справи, розпочаті за гарячими слідами кризи 2008 року.
Огляд почнемо зі сфери міжнародного судочинства з участю України.
Серед міждержавних спорів найбільший інтерес представляють справи СОТ , пов’язані з нещодавно введеним в Росії та Україні «утилізаційним збором». Російський збір вже приніс значні збитки українським експортерам: за деякими оцінками, «Богдан», ЗАЗ і КрАЗ сумарно втратили продажів на понад 300 млн. доларів США. Подібним чином постраждали європейські та японські виробники.
У зв’язку з цим, в липні 2013 року Японія та ЄС зажадали «консультацій» (перший етап врегулювання торгового спору), а після того, як консультації успіху не досягли, Японія та ЄС зажадали скликання panel, третейської групи, яка буде розглядати спір Russian Federation – Recycling Fee on Motor Vehicles по суті. Україна не наважилася подати окремий позов, але брала участь в консультаціях та, імовірно, спробує взяти участь у цих справах як третя особа (див. ст. 10 WTO Dispute Settlement Understanding).
Однак, 30 жовтня цього року Японія зажадала аналогічних консультацій і щодо українського збору. До консультацій поки що приєдналися ЄС і Росія. Якщо справа Ukraine-Definitive Safeguard Measures on Certain Passenger Cars НЕ БУДЕ вирішена шляхом мирного врегулювання, основна частина її розгляду припаде на 2014 рік.
Читайте также: Топ-13 коррупционных скандалов новой власти Украины
У той же час не можна виключати, що Росія або Україна внесуть зміни до законодавства про утилізаційний збір, усунувши фактичну дискримінацію імпортного автопрому, на яку скаржаться ЄС і Японія. У такому випадку, спір буде врегульовано мирно (як і більшість спорів у СОТ) і провадження не буде.
Чимало новин маємо у сфері міжнародного інвестиційного арбітражу. У березні 2013 року закінчилося слухання у справі «ВАТ «Татнефть» проти України», в якому татарські інвестори вимагали компенсації за відібрані у них акції та оперативний контроль над українським ПАТ «Укртатнафта», що володіє найбільшим НПЗ у Кременчуці.
Сума позову складала в різний час від половини до двох з гаком мільярдів доларів, що робить його другим найбільшим міжнародним арбітражем в українській історії (позов Generation Ukraine Inc. На 9 мільярдів доларів завершився в 2003 році повною перемогою держави).
Справа Татнефти ще може закінчитися мировою угодою, хоча з запуском власного нафтопереробного комплексу ТАНЕКО Татнефть навряд чи дійсно потребує українського НПЗ. Очевидно, що найближчим часом слід очікувати винесення остаточного рішення у цьому спорі, що триває з 2008 року.
У липні 2013 року Джозеф Лемір («Гала-Радіо») переміг у своїй другій справі проти України. Держава програла і сам арбітраж (компенсація склала понад 10 млн. доларів США) і провадження по оскарженню рішення.
На початку 2013 року ми, нарешті, побачили першу інвестиційну справу, подану українським позивачем проти іноземної держави: ДП «Енергоринок» судиться в Стокгольмському арбітражі з Молдовою. Сума позову порівняно невелика: менше 2 мільйонів доларів, проте прогресивність юристів державного підприємства заслуговує поваги.
Слідом за Енергоринком, у серпні 2013 року українець Геннадій Михайленко подав до ICSID інвестиційний позов проти Білорусі на суму понад 175 млн. доларів. Пан Михайленко, який побував у білоруській в’язниці, скаржиться на експропріацію його інвестиції в фабрику безшовних труб. Розгляд цієї справи тільки починається.
У Європейському суді з прав людини новий (нехай і негативний) рекорд: Україна програла понад 27 мільйонів євро компанії «Агрокомплекс», що постраждала від судової корупції. Рішення, сума якого в три рази перевищує весь державний річний бюджет на виплати за рішеннями ЄСПЛ, демонструє, що компенсації Євросуду можуть бути зовсім не символічними.
У сфері комерційного арбітражу багато цікавих справ, як завжди, були приховані завісою конфіденційності. Проте, певна інформація все ж стала відомою.
Осінні переговори про Євроасоціацією знову пробудили привид спору між Газпромом і Нафтогазом про дійсність контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках і про застосування його положення «take or pay». Черговий раз обидві сторони побрязкати зброєю, але, враховуючи політичну вагу цієї суперечки, а також ряд недавніх програшів Газпрому в подібних справах, імовірність того, що справа, зрештою буде дійсно розглянута в суді або арбітражі наближається до нуля.
Читайте также: Дороже, чем в США, Катаре и Швейцарии: украинцы почти все деньги тратят на еду
З березня 2013 року під завісою таємниці в High Court of London триває специфічний розгляд за позовом Віктора Пінчука до Ігоря Коломойського та Геннадія Ярославського, що стосується акцій Криворізького залізорудного комбінату. Хоча первинна позовна заява у справі потрапила в пресу, інших деталей провадження, в якому мова йде про понад 140 мільйонів доларів, сторони не розкривають.
У вересні 2013 року американська Carpatsky Petroleum Corporation звернулася до українського суду з клопотанням про визнання та виконання в Україні стокгольмського арбітражного рішення про стягнення з ВАТ «Укрнафта» понад 145 млн. доларів у зв’язку з порушенням договору про спільну діяльність. У відповідь Укрнафта оскаржила рішення арбітражу в шведському суді. Результат справи поки що незрозумілий. Вже під завісу року, наприкінці листопада завершився корпоративний спір акціонерів Nemiroff, який слухався близько трьох років за правилами LCIA. Хоча остаточне рішення не дало вирішальної переваги жодній зі сторін, інтерес тут представляє ряд забезпечувальних заходів, накладених арбітрами, які, за словами однієї зі сторін процесу, ефективно протидіяли рейдерським діям її опонента в Україні, а також виведенню активів із спірної компанії. Хочеться сподіватися, що подібна цивілізована практика розгляду корпоративних спорів отримає подальше поширення.
Звернемося до внутрішньодержавних справ. Новий 2013 рік запам’ятався чергами в авіакасах, викликаних банкрутством Аеросвіту. Після паливної кризи 2008 року і чотирирічної низки скандалів і збитків, торік вже здавалося, що Аеросвіт таки злетить. Проте замість цього найбільший авіаперевізник України подав до Господарського суду м. Києва заяву про власне банкрутство. І хоча де-юре банкрутство поки що не сталося, так як до літа 2013 р. визначення про відкриття справи було скасовано в апеляції та касації, Аеросвіт на крило вже не піднявся. Сьогодні на більшості його маршрутів літає МАУ.
Успішно розвивалася українська частина міжнародного спору між казахським БТА Банком та його колишнім СЕО Мухтаром Аблязовим, який звинувачується у привласненні 5 млрд. доларів, що належали Банку. У листопаді 2012 року пан Аблязов, який отримав політичний притулок в Англії, програв одну зі справ в High Court of London і був зобов’язаний виплатити Банку кілька мільярдів доларів, що стало однією з найбільших справ про шахрайство в історії Англії. У зв’язку з цим, в 2013 році справа Аблязова отримала подальший розвиток. Рішення англійського суду, так само як і більш ранні судові накази про арешт і передачу в управління активів пана Аблязова в Україні, були визнані українськими судами. За допомогою українських радників казахський БТА Банк тепер переводить у свою власність активи, раніше оформлені на компанії пана Аблязова, зокрема український БТА Банк.
Сам М. Аблязов був заарештований у Франції згідно з англійський ордером, і тепер Генеральна Прокуратура України за допомогою міжнародних юристів домагається його екстрадиції. У жовтні 2013 року інвестиційний арбітраж відмовив пану Аблязову в його позові проти Казахстану (справа KT Asia Investment Group BV v . Kazakhstan), встановивши, що інвестиційна захист не може надаватися непрозорій структурі з офшорних компаній, якою володів пан Аблязов.
Наприкінці року багато уваги привернули заяви найбільшого автоімпортера АІС про начебто рейдерське захоплення його бізнесу групою DCH, підконтрольною Олександру Ярославському. За повідомленнями в пресі, приводом стали спроби DCH стягнути заборгованість у розмірі понад 700 млн. грн. за кредитами, які раніше були надані АІС Укрсиббанком. Ця велика справа ще не завершена.
Загалом 2013 рік був досить напруженим для судових юристів. Складається враження, що є певні зрушення у напрямку цивілізованого мирного вирішення спорів, зокрема з використанням міжнародних інститутів. Залишається тільки вітати такий рух, особливо у світлі поточного політичного конфлікту і нашої традиційної зневаги до судів.
Дмитро Шемелін, юрист, Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»
Компаньон
