Рішення Конституційного суду, яким скасовано кримінальну відповідальність за недостовірне декларування, є політичним. У такий спосіб КСУ не лише легітимізує наміри політиків та чиновників приховати від суспільства статки, набуті в незаконний спосіб, а й захищає інтереси окремих суддів КСУ, щодо яких здійснюється розслідування за недостовірне декларування.
Запровадження електронного декларування є одним із ключових надбань Революції Гідності. Це наріжний камінь антикорупційної реформи, розпочатої у 2014 році. Його мета — зробити владу прозорою та підзвітною суспільству. Адже декларантами є особи, яких утримують коштом платників податків. В тому числі це стосується і суддів.
Однак, судді КСУ вирішили, що всі служителі Феміди мають залишатися поза цим процесом, а моніторинг їхнього способу життя є нібито формою тиску, так само як і складання протоколів в разі виявлення розбіжностей між задекларованими і фактичними статками. Відтак, завдяки рішенню КСУ в Україні ніхто не контролюватиме і не матиме права задавати питання щодо статків суддів та джерел їхнього походження та притягати їх до відповідальності в разі виявлення розбіжностей.
Таке рішення не витримує жодної критики, ані з етичної, ані з правової точки зору. Адже остаточне рішення в разі виявлених порушень суддями законодавства сфері запобігання корупції є виключною прерогативою судів, а не НАЗК чи НАБУ. Відтак висновки КСУ про нібито порушення незалежності суддів за існуючого законодавства про запобігання корупції є безпідставними.
Станом на 27 жовтня 2020 року в роботі НАБУ перебувало 110 кримінальних проваджень, в межах яких детективи досліджують близько 180 фактів умисного внесення посадовцями недостовірних відомостей до е-декларацій. Семи особам, серед яких троє колишніх народних депутатів, повідомлено про підозру. 34 справи скеровано до суду. Стосовно 13 осіб є рішення суду (шість вироків, стосовно семи осіб справи закриті за нереабілітуючими підставами).
Через рішення КСУ всі ці справи мають бути закриті. Відтак, посадовці, викриті на зловживаннях, уникнуть відповідальності.
Запроваджуючи е-декларування, Україна наслідувала кращі практики розвинених західних країнах, в яких декларування є елементом політичної культури та проявом поваги до громадян. Дієвість цього інструменту визначається ступенем відповідальністю за його порушення, яку КСУ своїм рішенням фактично звів нанівець. Тим самим завдано нищівного удару по ефективному інструменту очищення влади від корупції.