Бойко Юрій Анатолійович

Коротка біографія

Народний депутат України VIII та IX скликань («Опозиційний блок»), співголова «Опозиційної платформи — За життя»

Вік: 61 рік

Кар'єра:

Трудову біографію розпочав майстром на Рубежанському хімічному заводі «Зоря», потім очолив завод на посаді генерального директора.

Обіймав керівні посади в АТ «Лисичанськнафтооргсинтез» (нині ЛиНОС), державної корпорації «Укрвибухпром» (Київ), був головою правління АТ «УкрТатнафта» (Кременчук) і головою Наглядової ради ВАТ «Укртранснафта».

2001 р. — вступив до партії Сергія Тігіпка «Трудова Україна», яку пов'язували з тодішнім президентом Леонідом Кучмою.

Лютий 2002 р. — призначений головою НАК «Нафтогаз України». Керував компанією до березня 2005 р.

Серпень 2003 р. — став першим заступником міністра палива й енергетики.

2 березня 2005 р. — звільнений з посади першого заступника Міністра палива та енергетики України — голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

23 квітня 2005 р. — обраний головою Республіканської партії України. На парламентських виборах 2006 р. РПУ увійшла до складу партії «Не так», проте блок не подолав 3-відсотковий бар'єр.

4 серпня 2006 р. — призначений міністром палива і енергетики (в уряді Віктора Януковича).

18 грудня 2007 р. — звільнений з посади міністра палива та енергетики України у зв'язку з обранням Верховної Ради VI скликання.

Листопад 2007 по березень 2010 рр. — народний депутат України 6-го скликання, обраний за списками Партії регіонів.

11 березня по 9 грудня 2010 р. — міністр палива та енергетики України (в уряді Миколи Азарова).

24 грудня 2012 р. — Указом Президента України № 728/2012 призначений Віце-прем'єр-міністром України. З 28 січня 2014 р. — виконувач обов'язки віце-прем'єр-міністра України.

26 березня 2014 р.— Юрій Бойко подав документи в ЦВК на реєстрацію кандидатом у президенти України. Програма містила пункти про надання російській мові статусу державної, використання досвіду країн Південно-Східної Азії з точки зору спрощення та автоматизації державних послуг, одночасно тісної економічної інтеграції з Європейським Союзом і розвитку торгово-виробничих зв'язків з росією і країнами Митного Союзу тощо. 7 квітня політрада Партії регіонів виключила Юрія Бойка з партії.

У вересні 2014 р. — очолив Опозиційний блок.

18 січня 2018 р. — один із 36 депутатів, котрі голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

9 листопада 2018 р. — співголова партії "Опозиційний блок" Юрій Бойко і лідер партії "За життя" Вадим Рабинович несподівано підписали угоду про створення опозиційного об'єднання "Опозиційна платформа — За життя".

7 листопада 2018 р. — став єдиним кандидатом в президенти від "Опозиційної платформи — За життя".

22 січня 2019 р. — Центрвиборчком зареєстрував Юрія Бойка кандидатом в президенти України (самовисуванцем).

Цікаві факти:

Не раз організовував бійки у Верховній Раді або брав участь у них.

14 листопада 2016 року сталася бійка між головою фракції у Верховній Раді України «Опозиційний блок» Юрієм Бойком та головою фракції Радикальної партії Олегом Ляшком на засіданні погоджувальної ради. Під час свого виступу Ляшко звинуватив фракцію ОБ і особисто Бойка в отриманні «консультацій з Москви».

Є великим прихильником РПЦ в Україні, зокрема, 29 липня 2018 року був одним з керівників «хресної ходи» духовенства російської церкви в Києві, присвяченого 1030-літтю Хрещенню Русі.

Державні нагороди:

Звання Герой України з врученням ордена Держави (22 серпня 2004) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку паливно-енергетичного комплексу, багаторічну самовіддану працю.

Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (9 жовтня 2013) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, розвиток вітчизняного паливно-енергетичного комплексу, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм.

Орден «За заслуги» III ст. (22 травня 2003) — за вагомі трудові здобутки, значний особистий внесок у розвиток нафтової та газової промисловості.

Особисте життя:

Виховує трьох синів і трьох доньок.

Декларації:

2015

2016

2017

2019

Посилання на інші профільні ресурси:

За освітою — хімік-технолог (закінчив Московський хіміко-технологічний інститут), 2001 року одержав бакалаврський диплом інженера-економіста (закінчив Рубежанську філію СНУ ім. Даля).