Джеффрі Дамер (Jeffrey Lionel Dahmer)

Коротка біографія

Його жертвами  стали 17 юнаків та чоловіків у період між 1978 і 1991 роками. Усі злочини, крім одного, були здійснені в Мілвокі з 1987 по 1991 рік. Злочини Дамера вирізнялися винятковою жорстокістю. Суд визнав Дамера осудним і засудив до п'ятнадцяти довічних термінів. У 1994 році Дамер був убитий співкамерником Крістофером Скарвером.

Вік: 34 роки (1960 - 1994)

Освіта

Джеффрі Дамер навчався в Revere High School в Огайо, США. За відгуками вчителів і однокласників, він був доволі тихим і замкнутим, хоч і подекуди показував гумор. У старших класах з’явилися ознаки алкогольної залежності, і навіть на заняття він приходив нетверезим. Попри інтелект, шкільні успіхи були не надто значними.

Після школи Дамер намагався продовжити освіту в університеті штату Огайо, але через пияцтво його навчання протривало недовго. Він кинув університет після першого ж семестру. Батьки умовили його піти в армію, але і там він не зміг затриматися. Через алкоголізм його звільнили, і Дамер повернувся додому без будь-якої кваліфікації чи освіти.

Життя:

Кар'єру у звичному сенсі Дамер так і не побудував. Після звільнення з армії йому було важко знайти роботу через проблеми з алкоголем і психологічний стан. Найбільш постійним місцем роботи став шоколадний завод Ambrosia у Вісконсині, де він працював ночами. Це була низькооплачувана і фізично важка робота, але саме вона дозволяла Дамеру утримуватися. Однак під час роботи в заводські зміни він почав реалізовувати свої жахливі інстинкти, що врешті призвели до низки вбивств.

 Джеффрі Дамер скоїв своє перше вбивство одразу після закінчення школи 1978 року. 18-річний Дамер познайомився з молодим чоловіком Стівеном Хіксом, якого випадково зустрів на дорозі і запропонував підвезти. Під приводом випити вдома, Дамер запросив його до себе. Коли Хікс спробував піти, Дамер вдарив його гантелею і задушив. Це вбивство виявилося переломним моментом: Дамер розчленував тіло, розчинив частини в кислоті, а залишки заховав.  

 Після майже 9-річної «паузи», під час якої він намагався придушити свої патологічні нахили, Дамер знову повернувся до вбивств. Другою жертвою 1987 року став Стівен Туомі. Дамер спокусив його в барі і привіз до готелю, де у стані алкогольного сп’яніння забив до смерті. З цього моменту його злочини стали постійними, і у Дамера з'явилась чітка методика.

У більшості випадків він підшукував жертв у гей-барах та нічних клубах, в основному обираючи молодих чоловіків і підлітків, часто афроамериканців або азіатів. Дамер заманював їх під виглядом фотосесії або обіцянки платити за секс. Дійшовши до певної одержимості, він придумав власну «технологію»: Дамер присипляв жертв наркотиками (зазвичай валиумом або іншими седативними препаратами), а потім душив.

 Ближче до кінця свого «шляху» Дамер став розробляти більш жахливі способи контролю над жертвами. Він пробував створити «зомбі», впорскуючи в черепні порожнини своїх жертв кислоту або кип'ячену воду, намагаючись зробити їх «живими, але слухняними». Зазвичай ці «експерименти» закінчувалися смертю, і лише одна людина пережила подібну процедуру, але ненадовго.

Окрім вбивств, Дамер проявляв дивовижну холоднокровність. Він зберігав «сувеніри» від своїх жертв: черепи, кістки, а деякі частини тіл він заморожував. Його квартира стала справжнім складом останків і жахливих експонатів, які згодом шокували навіть досвідчених поліцейських.

 Дамер також мав колекцію фотографій своїх жертв. Він робив знімки в різних стадіях: від живих до мертвих, а потім і розчленованих тіл. Це було своєрідне «трофейне» накопичення, яке, на думку психологів, відображало його бажання мати владу і «володіти» жертвами навіть після смерті.

 Декілька разів поліція мала можливість зупинити його, але з різних причин не зробила цього. Найвідоміший випадок стався у 1991 році, коли поліцейські натрапили на 14-річного Конерака Сінтасомфонга, який утік із квартири Дамера. Хлопчик був майже без одягу, перебував під дією наркотиків, але Дамер переконав поліцію, що це його «друг», і правоохоронці дозволили йому повернути жертву додому. Наступного дня Конерака було вбито.

 У липні 1991 року Трейсі Едвардс, якому вдалося втекти з квартири Дамера, звернувся за допомогою. Поліція, приїхавши на виклик, виявила фотографії розчленованих тіл, а також численні рештки.  

Усього Дамер зізнався в сімнадцяти вбивствах, включно з вбивством Гікса в 1978 році. 15 лютого 1992 року після п'ятигодинної наради суд присяжних визнав Дамера осудним і винним за всіма п'ятнадцятьма пунктами звинувачення й засудив його до п'ятнадцяти довічних ув'язнень, що технічно дорівнювало 957 рокам ув'язнення.

  У 1993 році Дамер у телевізійному інтерв'ю разом з батьком висловив жаль з приводу того, що заподіяв душевних страждань родичам жертв.

28 листопада 1994 року Дамер був забитий до смерті ув'язненим Крістофером Скарвером, який відбував термін за пограбування і вбивство.

Особисті стосунки:

Особисте життя Дамера також було непростим. З дитинства він був соціально ізольованим, мав проблеми з налагодженням контактів. Згодом він усвідомив свою гомосексуальність, але в консервативному суспільстві того часу йому було важко відкрито про це говорити. Більшість його жертв були молодими чоловіками, з якими він намагався встановити контакт чи почати стосунки. Однак через психологічні проблеми та садистичні нахили він не міг утримувати стабільні стосунки, що і призвело до патологічного виявлення його потягів.

Дамер рідко взаємодіяв з родиною, зокрема з батьками. Його складні стосунки з матір'ю і батьком мали вплив на його психологічний стан, хоча вони не були прямим поштовхом до його злочинів. Після арешту батьки намагалися зрозуміти, що призвело їхнього сина до такого жахливого шляху, але до кінця його життя вони так і не знайшли однозначних відповідей.