Ігор Гузь

Коротка біографія

Народний депутат України VIII та IX скликань, який представляє 19-й виборчий округ Волинської області. У парламенті працює з 2014 року. Нині він є заступником голови Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування і входить до депутатської групи "Партія “За майбутнє".

Гузь відомий тривалою політичною активністю на Волині, участю в українських протестних рухах, роботою в молодіжних націоналістичних організаціях та жорсткою позицією щодо УПЦ.

Освіта

Гузь закінчив Луцьку загальноосвітню школу №19.

Вищу освіту здобув у Волинському державному університеті імені Лесі Українки. Його спеціальність - політологія, кваліфікація - політолог, викладач політології.

Кар'єра

Політичну активність Гузь розпочав ще в молоді роки.

У 1998–2000 роках був членом всеукраїнської спортивно-патріотичної організації «Тризуб» імені Степана Бандери.

У 2000–2002 роках очолював Луцьку міську організацію Конгресу Українських Націоналістів.

У 2001 році Гузь брав участь в акції «Україна без Кучми». За участь у протестах його засудили до 10 діб адміністративного арешту.

У 2001–2004 роках був співкоординатором Волинського відділення громадської організації «За Правду!» та заступником голови всеукраїнської організації «Молодіжний Націоналістичний Конгрес».

У 2002 році Гузь уперше отримав мандат місцевого депутата - став депутатом Луцької міської ради. Тоді ж працював помічником-консультантом народного депутата Володимира Бондаря.

У 2003–2010 роках очолював громадську організацію «Альтернатива», а з 2005 до 2013 року - Всеукраїнську молодіжну громадську організацію «Національний Альянс».

У 2006 році став депутатом Волинської обласної ради. У наступному скликанні також залишався депутатом облради та очолював комісію з питань молодіжної політики, спорту і туризму.

У 2007–2011 роках працював радником Луцького міського голови та начальником відділу у справах сім'ї та молоді Луцької міської ради.

У лютому 2014 року став заступником голови Волинської обласної ради.

Після Революції гідності Гузь пішов до Верховної Ради. На парламентських виборах 2014 року він переміг у 19-му окрузі та став депутатом VIII скликання від «Народного фронту». У парламенті займав посаду заступника голови Комітету у закордонних справах.

На виборах 2019 року Гузь знову переміг у тому самому окрузі, цього разу як самовисуванець. У Верховній Раді IX скликання він працює донині.

Громадська діяльність

Поза парламентською роботою Гузь пов'язаний із низкою громадських та благодійних організацій.

Він є співзасновником громадської організації «Центр східноєвропейських ініціатив», заснованої у 2015 році, та благодійного фонду «Прибужжя».

Також серед організацій, із якими він пов'язаний, - ГО «Всеукраїнське об'єднання “Атака"» та ГО «Бандерштат».

Гузь є одним із засновників фестивалю «Бандерштат», а також пов'язаний із фестивалем «Княжий».

У його біографії також зазначається участь у Помаранчевій революції 2004 року та Євромайдані 2013–2014 років.

У 2014 році Гузь балотувався до Верховної Ради від «Народного фронту» та після обрання очолив його Волинський обласний осередок.

У 2019 році він пішов на парламентські вибори як безпартійний самовисуванець. Після обрання увійшов до депутатської групи «За майбутнє», яка згодом отримала назву «Партія “За майбутнє"». У цій групі він залишається станом на вересень 2026 року.

Робота у Верховній раді

У IX скликанні Гузь займає посаду заступника голови Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Також він є членом Лічильної комісії Верховної Ради.

Окрім цього, Гузь входить до тимчасових парламентських комісій. Серед них - ТСК щодо злочинів, вчинених російськими збройними формуваннями проти журналістів та інших працівників медіа. Також він працює у парламентських структурах, пов'язаних із взаємодією України з національними рухами малих і корінних народів росії.

Він також бере участь у міжпарламентській співпраці, зокрема у роботі групи з Литвою.

Статки

Декларацію за 2025 рік Гузь подав 31 березня 2026 року.

Його дохід за рік становив 708 964 грн - це заробітна плата у Верховній Раді.

Грошові активи - 1,283 млн грн готівкою. Для порівняння, у декларації за 2024 рік було зазначено 1,107 млн грн, тобто за рік сума готівкових заощаджень зросла на 176 тис. грн.

У власності Гузя є частка квартири в Луцьку площею 49,7 м². Квартира перебуває у спільній частковій власності: Гузю належить третина, ще по третині - його батькові Володимиру та сестрі Наталії.

У Києві депутат користується орендованою квартирою площею 63,9 м².

Гузь користується автомобілем Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску.

Машина не належить депутату. Власником автомобіля є ПП «Транс-Волинь», а сам Гузь користується ним на умовах оренди з 2017 року.

Задекларована вартість автомобіля на момент набуття права користування становила 1 086 825 грн.

Саме цей автомобіль фігурував у квітневому інциденті 2026 року, коли невідомий намагався його підпалити.

Серед задекларованих активів Гузя є нематеріальний актив - торгова марка «Княжий. Історія оживає тут!».

Право власності на торговельну марку депутат набув у березні 2020 року.

Скандали

• Підпал автомобіля

11 квітня 2026 року в Києві невідомий чоловік намагався пошкодити автомобіль Land Rover, яким користується Гузь.

За даними поліції, інцидент стався близько 7:00 на Бульварно-Кудрявській. Чоловік розбив бокове скло автомобіля цеглиною. Поруч із ним була каністра з невідомою речовиною. Правоохоронці затримали підозрюваного.

Гузь заявляв, що сам наздогнав чоловіка та утримував його до приїзду поліції.

Депутат пов'язував напад зі своєю публічною позицією щодо УПЦ та боротьби з впливом російської православної церкви в Україні. Цю версію він озвучував сам; вона не означає, що мотив нападу був встановлений слідством.

Пізніше Гузь повідомляв, що підозрюваний визнавав лише пошкодження скла та не пояснив походження каністри чи можливу роль інших людей.

• Конфлікт навколо кол-центру в Луцьку

У вересні 2026 року Гузь став одним із головних публічних критиків роботи правоохоронців Волині у справі про шахрайський кол-центр.

15 вересня з парламентської трибуни він закликав звільнити начальника ГУНП у Волинській області Олега Сліпчука та керівника Волинської обласної прокуратури Максима Роговенка. Депутат заявив про можливе «кришування» кол-центрів і закликав НАБУ та інші органи перевірити можливі зв'язки між місцевими правоохоронцями, кол-центром та фігурантами справи «Карфаген».

Водночас Волинська обласна прокуратура заперечила твердження про те, що кол-центр уже працював після проведення спецоперації «Карфаген». За версією прокуратури, інформацію про підготовку до запуску такого центру правоохоронці отримали 6 серпня, а 2 вересня провели обшук і вилучили техніку.

• «Волиньвугілля»

У червні 2026 року Гузь звернувся до Генерального прокурора, Національної поліції та Державного бюро розслідувань через ситуацію на державному підприємстві «Волиньвугілля».

Депутат заявив про проблеми із зарплатними боргами шахтарям та можливі зловживання на підприємстві.

Серед озвучених ним претензій - продаж обладнання шахти «Бужанська» за заниженими цінами, необліковане вугілля, використання орендованих площ понад заявлені та виплати керівництву підприємства на тлі заборгованості перед працівниками.

• Протистояння з УПЦ

Однією з найбільш помітних тем політичної діяльності Гузя останніх років є протистояння з УПЦ.

Він виступав за припинення або перегляд договорів оренди релігійних об'єктів, якими користуються громади УПЦ, та неодноразово звертався до центральних органів влади щодо монастирів на Волині.

У листопаді 2025 року Гузь звернувся до РНБО та СБУ із вимогою розірвати довгострокові договори оренди Зимненського та Низкиницького монастирів на Волині.

У липні 2025 року він також коментував рішення Касаційного господарського суду щодо виселення громади УПЦ з Успенського собору у Володимирі.

Ця тема стала однією з причин, через які Гузь публічно пов'язував квітневий напад на його автомобіль із політичною діяльністю.

Родина

Батько депутата - Володимир Іванович Гузь, за біографічними даними, працював агрономом.

Мати - Леся Павлівна Гузь, за фахом технолог харчової промисловості.

Гузь був одружений з Оксаною Гузь, у дівоцтві Зварич. Шлюб тривав близько дев'яти років. У жовтні 2016 року подружжя розлучилося.

У деклараціях депутата дітей не зазначено.