Мустафа Джемілєв

1-й Голова Меджлісу кримськотатарського народу

Коротка біографія

Політик кримськотатарського походження, один із провідників кримськотатарського національного руху, правозахисник, учасник дисидентського руху, політичний ув'язнений, народний депутат України від фракції партії Європейська Солідарність.

Герой України (2023).

Вік: 80 років

Освіта

У 1959 році закінчив середню школу й намагався вступити на східний факультет Середньоазійського державного університету, проте через заборону приймати до університету кримських татар йому це не вдалося.

1962 року Мустафа поступив на гідромеліоративний факультет Ташкентського інституту інженерів іригації та механізації сільського господарства.

Кар'єра:

У 1965 році виключений за дисидентську діяльність з Ташкентського інституту іригації та меліорації сільського господарства,

Протягом 1966-1983 років загалом був засуджений сім разів та провів у радянських тюрмах та трудових таборах понад 15 років за свою дисидентську і правозахисну діяльність. Найвідоміший процес над Джемілєвим в Омську висвітлювали майже усі західні медіа через сухе голодування, яке тривало 303 дні. Під час перебування на волі у різні роки працював слюсарем, електрослюсарем, токарем, різноробом, інженером у радгоспі.

У 1986 році остаточно звільнений з радянських тюрем, у 1987-му переїхав до Бахчисараю.

У 1987-1989 керував Центральною ініціативною групою національного руху кримських татар, яка висувала вимоги повернення кримських татар на Батьківщину і відновлення автономії Криму на основі права кримськотатарського народу на самовизначення.

У 1989-1991 очолював Організацію кримськотатарського національного руху (ОКНР). Дружина Джемілєва Сафінар з початку 1990-х очолює Лігу кримськотатарських жінок.

У 1991 році Курултай кримськотатарського народу обрав Джемілєва головою Меджлісу. Після обрання Джемілєв склав повноваження голови ОКНР.

З 1999-го - голова Ради представників кримськотатарського народу.

У 1998 році вперше обраний народним депутатом – потрапив до Верховної Ради 3-го скликання від "Народного Руху України" (№9 у списку, позапартійний). Він і Рефат Чубаров стали першими представниками свого народу в українському парламенті. Джемілєв був членом Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Входив до фракції Народного Руху.

У 2002 році обраний нардепом 4-го скликання від блоку "Наша Україна" (№28 у списку). Голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій.

У 2006 році обраний нардепом 5-го скликання від блоку "Наша Україна" (№45 у списку). Голова підкомітету з питань корінних народів, національних меншин, етнічних груп та депортованих народів Комітету з питань прав людини.

У 2007 році обраний нардепом 6-го скликання від блоку "Наша Україна - Народна Самооборона" (№27 у списку). Голова підкомітету з питань корінних народів, національних меншин, етнічних груп та депортованих народів Комітету з питань прав людини.

Джемілєва двічі висували на здобуття Нобелівської премії миру: у 2009 році його кандидатуру висунув Перший Всесвітній конгрес кримських татар, у 2011 році - Товариство захисту пригноблених народів.

У 2013 році склав повноваження голови Меджлісу кримськотатарського народу після 23 років на цій посаді. Його наступником було обрано Рефата Чубарова.

У 2012 році обраний нардепом 7-го скликання від ВО "Батьківщина" (№12 у списку). Голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин, жертв політичних репресій Комітету з питань прав людини. Згодом приєднався до тимчасової спеціальної комісії ВР з питань Автономної Республіки Крим, постійної делегації у ПАРЄ.

Після анексії Криму російська влада на п’ять років заборонила Джемілєву в'їзд до росії та Криму, а у 2019-му продовжила цю заборону ще на 15 років. Джемілєв у зв'язку з цим звернувся зі скаргою Європейського суду з прав людини.

Був одним з основних проукраїнських політичних діячів Криму під час Кримської кризи. Брав участь у мітингах і домагався деескалації ситуації на півострові, за чотири дні до псевдореферендуму мав телефонну розмову з президентом росії володимиром путіним. У липні 2014-го подав позов проти рф до Європейського суду з прав людини у зв'язку з порушенням прав і свобод кримських татар.

У 2014 році обраний нардепом 8-го скликання від БПП (№5 у списку). Голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин, жертв політичних репресій Комітету з питань прав людини. Прогульник засідань Верховної Ради 8 скликання.

У 2014-2019 – уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу.

У 2019 році обраний нардепом 9-го скликання від "Європейської Солідарності" (№6 у списку, безпартійний). Того ж року також був довіреною особою кандидата у президенти Петра Порошенка за 216 округом (м. Київ). Член фракції "ЄС" у Верховній Раді. Член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, національних меншин і міжнаціональних відносин. Член Постійної делегації в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.

Нагороди:

Звання Герой України з врученням ордена Держави (13 листопада 2023) — за визначний особистий внесок у становлення і розбудову незалежної Української держави, мужність і самовідданість у відстоюванні прав кримськотатарського народу, багаторічну плідну політичну та громадську діяльність.
Премія Нансена від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців «за визначні зусилля й прихильність до права повернення кримських татар на батьківщину» (1998);
Міжнародна премія імені Пилипа Орлика «За демократизацію українського суспільства» (2001, Україна);
Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2001, Україна);
Орден князя Ярослава Мудрого 4-го ступеня (2003, Україна);
Медаль «За особливий вагомий внесок в укріплення миру та міжнаціональної згоди» (2003, Україна);
Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2003, Україна);
Орден «За інтелектуальну відвагу» (2007, Україна);
Премія «Світло справедливості» (2011, Україна);
Орден «Хрест Солідарності Боротьби[en]» (2013, Польща);
Орден Турецької Республіки (2014, Туреччина);
Премія «Солідарності імені Леха Валенси» (2014, Польща).
Лицарський хрест ордену «За заслуги перед Литвою» (2015, Литва).
Орден «Народний Герой України» (2015).
Медаль заслуги ім. Миколи Міхновського Ліги Українців Канади (2016)
Орден Свободи «за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм» (23 серпня 2018)
«Премія Свободи» партії Європейських консерваторів і реформістів (2019)
Медаль «За заслуги у дипломатії» Міністерства закордонних справ Чехії — «за вагомий внесок впродовж життя у захист прав людини» (2020)

Компромат і скандали:

Лідер Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв планував перейменувати деякі кримські міста на історичні кримськотатарські назви. Наприклад, Сімферополь — в Ак'месджит, Феодосію — в Кефе, Євпаторію — в Гезлев, Севастополь — в Ахтіяр.

За чутками, будинок Джемільова в Бахчисараї стоїть на землі, яка не належить йому, а здобута як самозахоплення.

Через фонд «Крим», президентом якого є Джемілєв, та банк «Імдат» було незаконно виведено майже 1 млн доларів, що були призначені для допомоги кримськотатарським родинам, які самостійно будували собі житло. Крім того, Мустафу Джемілєва пов'язують з діяльністю кримінального угруповання «Імдат», яке контролює комерційну діяльність татар у Криму.

2013 року правозахисник різко висловився з приводу законопроєкту про визнання геноциду вірмен в Османській імперії на початку ХХ століття. Він усіляко заперечував факт геноциду. Парламентар агітував голосувати проти законопроєкту. Джемільов заявляв, що його ухвалення може призвести до конфліктів на міжнаціональному рівні.

27 травня 2013 року Хайсер застрелив Февзі Емедова, друга сім'ї, який працював у будинку Джемілєвих. У зв'язку з цим випадком, Київський районний суд Сімферополя обрав йому запобіжний захід у вигляді двомісячного утримання під вартою в психіатричній лікарні. Мустафа Джемілєв висловив співчуття родині загиблого і підтвердив, що його син мав психологічні проблеми та лікувався у психіатричній клініці в Стамбулі. У 2016 році Хайсер був звільнений з-під варти в росії та повернувся до України.

З 2016 року кримського правозахисника та українського парламентарія в росії оголошено у федеральний розшук. Його підозрюють у тероризмі. Також проти Джемільова введено на території Російської Федерації санкції. Крім того, разом з Рефатом Чубаровим окупаційна влада Криму підозрює Джемільова в організації вбивства активіста Ібраїма Ширіна у 2006 році.

Статки:

У декларації за 2023 рік Джемільов вказав три квартири, будинок та три земельних ділянки. Їздить народний депутат на Тойоті Камрі 2023 року випуску.

За основним місцем роботи нардеп заробив 552 тисячі гривень, ще 178 тисяч отримав у вигляді пенсії. Також Джемільов зберігає кошти на банківських рахунках: близько 2 млн грн; 12 тисяч доларів та 16 тисяч євро.

Сімейний стан:

Сафінар Мустафаївна Джемілєва — друга дружина Мустафи Джемілєва, випускниця Ташкентського державного педагогічного інституту іноземних мов. Після смерті першого чоловіка вона присвятила себе руху за повернення кримськотатарського народу на Батьківщину. Сафінар працює головою Ліги кримськотатарських жінок, організації, яка об'єднує близько 15 регіональних відділень по всьому Криму. На початку 1990-х років вона стала головою Ліги.

Ельдар Сіммарович Ебубекіров — прийомний син Мустафи Джемілєва, народився 31 травня 1974 року.

Хайсер Джемілєв — молодший син Мустафи та Сафінар Джемілєвих, народився 14 серпня 1981 року.

Ельзара Абдулджелілова — донька Мустафи Джемілєва від першого шлюбу.

Джаніке Абдулджелілова — онука Мустафи Джемілєва, донька Ельзари. Народилася у 2002 році та трагічно загинула 13 серпня 2012 року в селі Щебетовка, Феодосійської міської ради, внаслідок нещасного випадку. Похована наступного дня у тому ж селі.