
Замість тюрми – умовний термін: у Чехії винесли вирок у справі про напад на українок
Українки проти власника ярмарку
Український політик, журналіст
Народний депутат України VIII скл.
З 4 серпня 2021 року — заступник міністра інфраструктури України.
З 31 січня 2023 року до 18 червня 2024 року — голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури.
З вересня 2024 року — старший радник із питань боротьби з корупцією та відновлення інфраструктури у проекті Promoting Integrity in the Public Sector Activity (Pro-Integrity), який фінансується урядами США та Великої Британії.
Журналіст, співзасновник і головний редактор Громадського телебачення, раніше — спеціальний кореспондент газети «Коммерсантъ Украина», редактор сайту Українська правда, активіст журналістського руху «Стоп цензурі!»
Вік: 43 роки.
У 2004 році закінчив НТУУ “КПІ" за спеціальністю “інженер з інформаційно-вимірювальної техніки". У 2016 році навчався в ІПО КНУ ім.Т.Г.Шевченка за спеціальністю “правознавство". Лауреат та номінант численних премій у галузі журналістики. Викладає навчальні курси у кількох університетах та державних установах.
Кар'єра
Після закінчення Київського політехнічного інституту Мустафа деякий час був ударником у групі, яка виступала в київських кафе, потім грав у театрі «Чорний квадрат».
У вересні 2004 року почав журналістську кар'єру, ставши кореспондентом відділу політики в інформаційному агентстві «Контекст Медіа».
З липня 2005 року до червня 2007 року працював кореспондентом російськомовної української версії газети «Коммерсантъ».
З січня 2006 року був кореспондентом і автором журналістських розслідувань інтернет-видання «Українська правда».
У 2007-2011 роках працював у “Студії Савіка Шустера": був редактором-кореспондентом програм “Свобода Савіка Шустера", “Шустер live", автором та ведучим програм “Чорне та біле" та “After live", що виходили на різних телеканалах.
Веде блог на «Українській правді».
З 2011 до 2013 року був ведучим програми “Сьогодні. Про головне" на телеканалі ТВі.
У 2013-2014 роках був одним із засновників та журналістом “Громадського телебачення".
У 2014-2016 роках був заступником голови фракції “Блок Петра Порошенка" у Верховній Раді.
У 2014 році обраний народним депутатом Верховної Ради 8 скликання від партії “Блок Петра Порошенка" (№20 у списку), як безпартійний. Голова підкомітету з питань інформаційного забезпечення Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції. Був членом МФО “Єврооптимісти".
У 2015 році увійшов до складу колегії Міністерства внутрішніх справ, був куратором проєкту запуску “Нової патрульної поліції" у багатьох містах України. Також у 2015 році став співзасновником громадської організації “Global Office".
У 2016 році був членом Правління партії “ДемАльянс". У листопаді того ж року Найєм вже вийшов із керівництва партії.
У 2017 році був одним з організаторів акцій протесту під Верховною Радою за виборчу реформу спільно з політичними силами на чолі з Михеїлом Саакашвілі.
У 2019 році вийшов з фракції БПП, членом якої був з початку каденції та публічно підтримав кандидата у президенти Анатолія Гриценка.
У тому ж році став співзасновником громадсько-політичної платформи “#Дійзнами".
З 2019 року працював заступником генерального директора ДК “Укроборонпром", у 2021 році заявив, що його скоротили з посади.
У серпні 2021 року став заступником міністра інфраструктури Олександра Кубракова. У 2022 році зберіг посаду заступника міністра після злиття міністерств регіональних політики та інфраструктури.
У 2023 році Найєма призначили головою Агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, утвореного на базі колишнього Укравтодору. Після цього він автоматично втратив посаду заступника міністра.
У тому ж році НАБУ повідомило, що Найєму намагався дати хабаря нардеп від “Слуги народу" Андрій Одарченко. Депутат хотів сприяння в отриманні коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії рф на ремонт університету, ректором якого був сам Одарченко. У НАБУ повідомили, що Найєм співпрацював зі слідством для викриття нардепа.
10 червня 2024 року Найєм заявив про намір залишити посаду через "системні перешкодження" з боку уряду, зокрема від прем'єр-міністра Шмигаля, який не підписав дозвіл на відрядження для участі в міжнародній конференції з питань відновлення України.
18 червня 2024 року уряд офіційно звільнів Найма з посади голови агентства.
З вересня 2024 року Мустафа-Масі Найєм працює старшим радником з питань боротьби з корупцією та відновлення інфраструктури у проєкті Promoting Integrity in the Public Sector Activity (Pro-Integrity), який фінансується урядами США та Великої Британії.
Скандали:
Мустафа Найєм - один з найбільш скандальних сучасних політиків. Представник покоління так званих постмайданних політиків, на яке суспільство в 2014 - 2016 рр покладала великі сподівання, але які загрузли в численних скандалах і не зуміли показати реальні результати. На даний момент ім'я Найєма у більшості користувачів мережі не асоціюється з людиною, яка не побоялася організувати Євромайдан.
Перші скандали за участю Найєма почалися ще за часів його журналістській діяльності. У 2010 році його затримують співробітники Беркута нібито мотивуючи це його підозрілою близькосхідною зовнішністю. Після звільнення з під варти, ініціює судовий розгляд за фактом ксенофобії. Кривдники журналіста отримують службову догану.
У 2012 році мотоцикл політика підрізає охоронна машина делегатів з'їзду Партії регіонів. Журналіста б'ють, а міліція відмовляє в порушенні кримінальної справи за фактом інциденту.У травні 2017 року на Найєма знову нападають, але в Одесі. Під час візиту тодішнього нардепа до Літнього театру на нього виливають відро нечистот.
Найгучніший напад в біографії Найєма відбувається в 2018 році, коли в ході побутового конфлікту на одній з доріг Києва йому завдають каліцтва опоненти - представники чеченської діаспори. За результатами бійки на столичній Бессарабці у Найєма був діагностований перелом щелепи і струс мозку. Побиття ледь не закінчується плачевно для молодого чоловіка. Політику знадобилася операція. Пізніше Мустафа і його брат-юрист зажадали у кривдників матеріальну компенсацію в більш ніж 3 мільйони гривень, а також просили прокуратуру застосувати стосовно них суворе покарання. Після сторони домовилися полюбовно. Умови досягнутої угоди - не розголошуються.
Під прес громадського осуду Найєм в кінці 2019 - початку 2020 року, коли стало відомо про те, що він став заступником генерального директора Укроборонпрому. Багато користувачів мережі здивувалися, як людина без досвіду роботи в оборонній сфері та знань в даній області отримала такий високий і важливий пост. Ще більше обурених стало, після того, як стало відомо, що місячна зарплата Найєма на посаді становить майже чверть мільйона гривень. При цьому, сам політик заявив, що в Укроборонпрому займається піаром.
Відзначимо, що Найєм отримав зарплату в п'ять разів більшу, ніж у свого шефа - Айвараса Абрамавічуса, що шокувало користувачів.
У 2025 році за даними ЗМІ Найєма оштрафували на 17 тисяч гривень і позбавили водійських прав на рік за пʼяну їзду на автомобілі. Інцидент стався 2024 року під час комендантської години в Києві.
Родина:
Мустафа Найєм народився в столиці Афганістану - Кабулі. Батьки - етнічні пуштуни. Його батько - Мухаммад Найєм - в 1976 році обіймав посаду заступника міністра освіти Афганістану. Мати - Латіфа Роза була викладачем математики. Політик втратив маму в грудні 1984 року. Жінка померла від ускладнень після пологів молодшого сина - Масі-Мустафи. Найєм має і сестру - Маріам Латіфа, яка є відомою художницею.
Мустафа Найєм не афішує особисте життя, хоча його оточення зазначає, що навколо політика було завжди багато жінок. Має сина - Марка-Міхея. Ім'я матері єдиної дитини - не розголошується.
Відомо, що політик ніколи не був одружений, ні на матері свого сина, ні з іншою жінкою.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!