У Міністерстві інфраструктури в січні цього року бадьоро відзвітували про збільшення пасажиропотоку в українських аеропортах. На 2020-й прогнозують 27 мільйонів пасажирів. Зокрема 2,5-3 млн – на внутрішніх рейсах. Однак чи все так райдужно, як обіцяють підлеглі Владислава Криклія? Чому авіаквитки для українців коштують на порядок вище, ніж у Європі? Хто обмежує розвиток вітчизняних повітряних портів? Про все це журналістці "СтопКору" Аллі Легезі розповів експерт з авіаційного права Олег Бондар.
Експерт переконаний: стан ринку характеризує якість державного регулювання. Адже вартість авіаквитків об’єднує кілька витрат – пальне, лізинг, аеронавігація, аеропортові збори. І за все перераховане українські авіаперевізники платять набагато більше, ніж їхні європейські колеги.
Зокрема, авіаційне пальне в Україні на 30% дорожче, ніж у сусідніх країнах. Україна єдина європейська держава, де є акциз на пальне.
Ще 10% вартості квитка забирає вартість аеронавігації.
"У нас найдорожче аеронавігаційне обслуговування поблизу летовища. Наприклад, в Україні ставка у 400 євро, а у найближчій Чехії – 200 євро! Я не кажу про Португалію, Іспанію, Туреччину, де платать 30-40 євро", – обурюється Олег Бондар.
Причина – неефективність і низька продуктивність провайдера. Йдеться про державного монополіста "Украерорух".
Бондар переконаний: "Украерорух", користуючись своїм монопольним становищем, встановлює такі тарифи, які вигідні компанії, замість того, щоби працювати над власною ефективністю.
Ще одна важлива складова – аеропортове обслуговування.
"Аеропорти заробляють зазвичай із двох джерел: авіаційна діяльність (це аеропортовий збір, тобто те, що платить авіаперевізник) і неавіаційна діяльність (це дьюті фрі, ресторани, допоміжний обслуговуючий бізнес). В європейських країнах співвідношення доходів 50:50. В Україні ж, в кращому випадку, аеропорт отримає 20% від неавіаційної діяльності", – розповідає експерт.
Повну версію інтерв’ю читайте за посиланням