Українську льотчицю Надію Савченко у російському суді захищають адвокати, яких запросив фонд "Відкритий діалог". Журналісти з'ясували у засновника та президента фонду Людмили Козловської, чому вибрали саме цих юристів, які завдання їм ставить фонд, чому незаконно вивезену до Росії українку відмовилася захищати організація Amnesty International і в якому разі обвинувальний вирок може вважатися для правозахисників успіхом.
Захистом Надії Савченко опікується група російських адвокатів. Це Марк Фейгін, Микола Полозов та Ілля Новіков. Їх запросила польська за походженням Фундація "Відкритий діалог", яка фінансується завдяки пожертвуванням, грантам, зборам коштів від громадських акцій та лотерей та з інших джерел.
Ця організація займалася захистом казахстанських нафтовиків, які брали участь у страйку в Жанаозені у 2011 році, колишнього міністра енергетики Казахстану Мухтара Аблязова, який перебуває під вартою у Франції з невирішеним питанням щодо його екстрадиції. Не всі методи роботи фонду зустрічають розуміння у спостерігачів, критиці піддається сам принцип перетворення суду на шоу. Але Людмила Козловська вважає, що така стратегія та тактика є досить дієвими в умовах не дуже вільних країн, до яких належить значна частина колишніх республік СРСР.
– За Марком Фейгіним не водиться виграних справ. Він більш відомий як шоумен та герой медіа, а не як фартовий адвокат. Чому ви його запросили захищати Надію Савченко?
– Ми ніколи не дивилися на Фейгіна, як на шоумена. І ми не мали завдання робити саме шоу. Ми міжнародна правозахисна організація із серйозним бекґраундом. Наші офіси розташовані у Брюсселі, Варшаві та Києві. Нас фінансують як багато дисидентів і великих бізнесменів, наприклад, Болат Атабаєв, Мухтар Аблязов, так і звичайнісінькі люди. З Марком нас пов'язує тривала історія співпраці, щонайменше шість років працюємо.
Захистом Надії Савченко займається група російських адвокатів Подібні поради давали різні люди, і вони наводили вагомі аргументи. Але ми люди практичні. Адвокат має діяти згідно з нашими інструкціями. У разі справ Горячова, Аблязова та Надії Савченко важлива одна умова. Він не підписує розписки про нерозголошення даних слідства. Для нас це важливо.
- Вибачте, але Pussy Riot вже відсиділи, а російський націоналіст Ілля Горячев отримав довічний термін. У чому сенс роботи адвоката Фейгіна?
- Розумієте, можна сидіти по-різному. Коли ми займалися захистом політв'язнів у Казахстані, чудово розуміли, що їх усіх посадять. Багатьох із цих людей убили, а тих, хто залишився живим і був заарештований, – катували. Нам удалося протягом трьох років звільнити людей із в'язниці.
- Яким чином?
– За рахунок того, що ми організовували тісне співробітництво з адвокатами. Вони відмовлялися співпрацювати зі слідством та підписувати документи про нерозголошення. Відповідно, ми маємо необмежений доступ до матеріалів. Це те, чого, на жаль, не було у справі Сенцова. Гласність допомагає показати абсурдність кримінальної справи, а це дає можливість організувати кампанію міжнародного тиску. Режими – такі як Росія, Казахстан, Азербайджан та Узбекистан – не морочаться з доказами. Тому вони дуже вразливі до критики.
– Чого вдалося досягти за допомогою такої тактики?
– Коли ми починали захищати Савченко, я зустрічалася із представниками італійського та французького МЗС, депутатами Європарламенту. Вони мені казали: "Людмило, ви захищаєте вбивцю журналіста!" І я могла їм на це заперечити. У мене були матеріали справи і мені неважко було довести, що Савченко невинна.
Зараз кожен лінивий чи не лінивий може говорити, що він "захищає Савченко", але сталося це, бо є Фейгін, Новіков та Полозов, які відмовилися підписувати зобов'язання про нерозголошення таємниці слідства. Тепер Савченко диктує, як розгортатиметься процес. Її піддавали тортурам на території "ЛНР", але з моменту, коли наші захисники увійшли в справу, її вже не чіпали. Я хочу наголосити, що не адвокат керує діями Надії та вішає їй локшину на вуха, а вона сама визначає стратегію. Наприклад, оголошення голодування було її свідомим вибором. Ми якраз переконували її зберегти здоров'я для подальшої боротьби.
Amnesty International та інші міжнародні правозахисні організації не хотіли брати справу Савченко. Мовляв, "ми не захищаємо військових". І лише завдяки репутації нашої правозахисної групи та доступу до матеріалів нам вдалося досягти довіри євродепутатів. Наразі Фейгіну, Полозову та Новікову погрожують. Дуже легко судити про роботу російського адвоката, якщо ти перебуваєш тут чи в Європі. Ми навіть не маємо морального права засуджувати адвокатів Сенцова, які підписали фактично зобов'язання про нерозголошення таємниці слідства. Я не знаю, як я б повелася, перебуваючи в такій ситуації. Тут важливо, чи готовий ти заради свого клієнта ризикувати кар'єрою, життям та здоров'ям?
Профіль Марка, за всіх його мінусів і плюсів, виключно політичний. Те, що Pussy Riot просиділи лише два роки і їх ніхто не чіпав, це теж ефект.
– Нагадаю, вони відмовилися від послуг Фейгіна…
- Це теж угода. У нас так само було. Робітники-нафтовики із Жанаозена теж підписували документи, що вони відмовляються працювати з фондом "Відкритий діалог" і дали проти нас свідчення. Але вони вийшли. Їх катували. Людей прив'язували за волосся до стелі, били. Багато хто залишився інвалідами. Я розумію, чому вони відмовлялися від роботи з нами. Якщо після нашого втручання їх припинили мучити та достроково випустили, то я вважаю це успіхом. Вони взагалі отримали за вироком сім років.
Савченко – символ. Вона – жінка, військова, брала участь у Євромайдані. Вона під відеозапис плюнула, вибачте, режиму в обличчя. Її не мінятимуть на дрібниці. Її Путін хоче міняти на Крим чи щось глобальне. Звільнити її зараз неможливо, але ми можемо зробити свою роботу. Ми можемо захистити її від тортур. Ми можемо досягти того, щоб її не забули люди. Їй пишуть листи з усього світу. І вона як політичний в'язень розуміє, що все було недаремно.
- Тобто "сакральною жертвою" вона стала сама без вашої підказки?
- Звичайно. Вони розрахували на те, щоб використовувати її як ключового свідка у справі проти України. Вона твердіша за камінь. У Росії готувалася велика українська справа. По ньому проходять Коломойський, Аваков, Ярош, люди з добровольчих батальйонів та багато інших громадян України.
Савченко потрапила в полон, бо не захотіла вбити молодого російського солдата. І це багато про неї каже. Думаю, що ми зрозуміємо те, що вона зробила років через 50. Олег Сенцов – теж людина-символ. Український режисер, кримчанин, який надавав допомогу українській армії. Наш фонд стикався з ним, коли наших співробітників довелося визволяти з козацьких рук.
У справі Сенцова ми всі розуміли спочатку. Але оскільки громадськість досі не мала доступу до матеріалів справи, російська пропаганда могла представляти їх терористами. Немає доказів – немає правозахисної кампанії. Тільки коли матеріали з'явилися у публічному доступі, а це сталося в останній момент, до захисту Сенцова підключилися Amnesty International та інші міжнародні асоціації. Люди знали його особисто чи опосередковано, але були готові ризикувати репутацією. А раптом він справді терорист!
– А якби Савченко була винна?
– Для нас неважливо, чи Савченко була вбивцею журналістів. Ми все одно її захищали б. Дорослі люди поїхали до зони бойових дій. На війні вбивають. Така, даруйте, ситуація. Коли ми отримали документи, нам стало очевидно, що її позиція набагато сильніша, ніж ми вважали спочатку. Нам вдалося у взаємодії з МЗС включити Савченко у якості питання Мінських переговорів.
– Чи є медіа-шоу формою правозахисної діяльності?
– Це такий метод. Ми маємо позитивний досвід. Алму Шалабаєву, дружину казахського опозиціонера Мухтара Аблязова, екстрадували з Італії. Вдома на неї чекав кримінальний термін, а дитину – дитбудинок. Її звільнила широка міжнародна кампанія. Така кампанія має тиснути на слабкості тиранів. Путін випустив Pussy Riot, тому що йому було потрібне свято на Олімпіаді в Сочі. Він хотів потиснути руки іноземним президентам, роздати медальки.
Назарбаєв, наприклад, мріє стати Нобелівським лауреатом. Якщо не помиляюся, більше шести разів подавався. Регулярно якесь "товариство велосипедистів", наукові організації якісь пропонують нагородити президента Казахстану. І щоразу перебуває добра людина, яка натякає, що Нурсултану Абішевичу дуже псують репутацію політзеки у в'язницях. Назарбаєв випускає людей та отримує контракти, торгівлю із Заходом.
– А що з Путіним? Як на нього натиснути?
- Із Путіним зараз все складніше. Він загрався. Не може відпустити людей, щоб не бути знаменитим слабаком перед своїми. Тож розраховувати на визволення Савченко, Сенцова, Кольченка, Чирнія та Афанасьєва не доводиться.
Якщо комусь здається, що він впорається з цією роботою краще, це дуже легко виправити. Нехай їде до Росії, знаходить там ув'язнених українців та звільняє. За інформацією Ірини Геращенко, у в'язницях РФ перебувають близько 700 українських громадян. Скільки з них безневинні жертви? Військові ще мають шанси повернутися. Але у цивільних все набагато гірше.
– Ви намагалися говорити з урядом України щодо обміну російських військових на Савченко? Наприклад, минулого року в руках СБУ перебувало десять "десантників, що заблукали". Чому не використали цей шанс?
– Ми багато разів говорили про це з урядом, але ці теми з нами не обговорювалися. Ми самі розуміємо, що Савченко надто високо взяла планку на самому початку. Путін ненавидить та боїться Євромайдан. Він боїться, що в РФ можуть розпочатися такі самі процеси. А Савченко – людина-символ. Вона уособлює для нього і Майдан і відродження української армії, яку він сприймає як пряму загрозу своїй владі.
