Адміністрація морських портів України ― одне з найприбутковіших інфраструктурних держпідприємств, з філіями у 13 морпортах та активами на десятки мільярдів гривень, але без легітимного очільника. Оголошений у січні цього року конкурс так і не закінчився через спалах епідемії коронавірусної хвороби. Але після закінчення карантину його пообіцяли повторити. Хто претендує на посаду, яка коштує пів мільйона доларів? Про п’ятірку фаворитів довідалися журналісти "СтопКору".
Нагадаємо, у січні 2020 року Міністерство інфраструктури України оголосило відкритий відбір на посаду голови державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (АМПУ). До цього впродовж трьох років АМПУ очолював латвієць Райвіс Вецкаганс, якого на ринку вважали ставлеником групи СКМ Ріната Ахметова.
Подати свої заявки кандидати мали до 7 лютого. Тоді ж стали відомі й вимоги до нового керівника стратегічного підприємства, до сфери відповідальності якого входить управління державним майном морських портів України.
"Кандидат на посаду голови Адміністрації морпортів повинен мати вищу освіту не нижче магістерського рівня; досвід роботи не менше п'яти років з управління великими українськими та міжнародними компаніями з позитивною репутацією на керівних посадах та управління змінами й реструктуризацією бізнесу; мати бездоганну ділову репутацію; вільно володіти англійською мовою. Наявність другої вищої освіти з управління та бізнес-адміністрування, досвід роботи в морській галузі та вільне володіння українською та/або російською мовами ― буде перевагою", ― йдеться у повідомленні Мінінфраструктури.
24 січня 2020 року Кабмін погодив призначення Олександра Голодницького тимчасовим виконувачем обов’язків голови АМПУ.
Паралельно із цим відбір учасників конкурсу на постійного керівника відомства проводило рекрутингове агентство "Телент Едвайзорс". Однак у пресслужбі АМПУ журналістам не зуміли відповісти, скільки кандидатів бере участь у конкурсі.
https://www.youtube.com/watch?v=UqVdZBMdw50&feature=emb_logo
Світло на обрання голови відомства частково пролили наприкінці березня "плівки Єрмака". Виявилося, що за посаду, яка, за словами брата очільника Офісу Президента Дениса Єрмака, коштує 500 тисяч доларів, змагаються два клани з оточення Президента: одні намагаються купити крісло через голову ОП, а інші ― за сприяння його заступника Кирила Тимошенка.
Прізвище переможця мали оголосити після проведення фінального етапу відбору, але 8 квітня міністр Владислав Криклій повідомив, що після завершення карантинного періоду в Україні буде оголошено повторний конкурс на посаду голови Адміністрації морських портів України (АМПУ).
Попри те, що поняття "закінчення карантину" наразі виглядає досить розмитим і неконкретним, з інсайдерських джерел журналістам "СтопКору" стало відомо, що новий конкурс ― уже в розробці. Ми проаналізували топ 5 претендентів на омріяну посаду, їхні зв’язки, бекграунд та відповідність вимогам до очільника АПМУ.
Одним із найімовірніших кандидатів називають нардепа з фракції "Слуга народу" Андрія Мотовиловця.
Пан Андрій є членом комітету Верховної Ради з питань свободи слова, а раніше працював першим заступником директора "Прозорро продажі" та був радником у Міністерстві інфраструктури на громадських засадах.
Цікаво, що пан Мотовиловець потрапив до фіналу конкурсу без досвіду роботи в морській галузі та профільної освіти. Але в Одесі вже тривалий час подейкують, що Мотовиловець уже навіть починає збирати команду та пропонувати іншим високі посади в АМПУ.
За інформацією ЗМІ, Андрій Вікторович має дружні стосунки з великими приватними гравцями морської галузі та причетний до корупційної схеми, пов’язаної з групою терміналів "ТІС", де його цивільна дружина працювала піар-менеджером.
Зокрема, за ініціативи Мініфраструктури були внесені зміни до наказу МІУ №316 від 27.05.2013 року, якими надані привілейовані ставки корабельних зборів для приватної компанії "ТІС". Держава тоді недоотримала 2,8 млн доларів, а наразі сума збитків становить уже понад 1 млрд гривень. За цим фактом детективами НАБУ порушено кримінальну справу.
Кандидатуру Мотовиловця активно піарить заступник голови ОП Кирило Тимошенко.
Ще один претендент у минулому вже був тісно пов’язаний з АМПУ. Йдеться про екскерівника Наглядової ради АМПУ Дмитра Барінова, який у 1994-2012 рр. обіймав керівні посади у приватному сегменті, а з 2014 року працював на посаді начальника філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "АМПУ".
Три роки, з 2014 до 2017 рр., пан Барінов був Головою правління скандально відомого ПАТ "Українське Дунайське пароплавство", з 2015 до 2018 рр. ― депутат Одеської обласної ради VII скликання від БПП. З 2018 року ― перший заступник Голови Державної служби морського та річкового транспорту України.
Цікаво, що за часів перебування Дмитра Анатолійовича у керма УДП його заступник, нині покійний Володимир Запорожан, став фігурантом аж семи кримінальних справ, що пов’язані із реалізацію майна унікального державного підприємства.
При цьому безпосередньому керівнику, пану Барінову, вдалося вийти сухим із води. У медіа озвучують думку, що або пан Дмитро підставив свого колегу, або взагалі не був у курсі справ, що відбувалися на підприємстві.
За інформацією ЗМІ, ТОВ "Інсахпром-К" ― велике цукрове підприємство, яке Дмитро Барінов очолював наприкінці 90-х та у "нульових" ― у 2009 році не змогла (чи не захотіла) виконати власні величезні боргові зобов’язання за облігаціями, підсумком чого стало банкрутство. А у 2011 році у центрі Одеси був убитий бізнесмен Олександр Коробчинський, який був одним із кінцевих бенефіціарів "Інсахпром-К" та фігурантом низки кримінальних справ.
Прізвище Барінова також пов’язують із компанією F&M Agency Ukraine, що має офшорне коріння та запам’яталась українцям нахабними рейдерськими атаками на вітчизняні судна.
На посаду голови АМПУ претендує й уродженець Чернігова Олег Прохоренко.
Пан Олег має закордонну освіту (у 1998-2002 роках навчався в Dartmouth College, а у 2005-2007 роках ― у Harvard University Kennedy School of Government) та понад вісім років досвіду реформування приватних та публічних компаній.
Зокрема, пан Прохоренко працював у американській інвестиційній компанії Bridgewater Associates і консультував дубайську Jumeirah Group, а з 2007 до 2015 рр. ― у McKinsey & Company, де працював разом із невісткою Петра Порошенка.
Проте в Олега Васильовича, як і у Мотовиловця, немає жодного досвіду роботи у морській галузі.
Натомість, є зв’язки з представниками великого капіталу: пан Прохоренко з 2019 року є директором трансформації ПАТ "Миронівський Хлібопродукт", що належить олігарху Юрію Косюку. З 2015 до 2019 рік був головою правління ПАТ "Укргазвидобування". З жовтня 2019 року ― член Наглядової ради державного концерну "Укроборонпром".
Ще один претендент ― Олег Жмуро, непублічний бізнесмен з Дніпра, член Дніпровської єврейської громади, засновник і керівник кількох підприємств у різноманітних сферах діяльності ― від оренди нерухомості до торгівлі автомобільними запчастинами. Утім, знову ж таки ― жодного відношення до морської галузі.
Олег Валентинович у 2006-2010 роках був депутатом Дніпропетровської облради від лазаренківської "Громади". А вже у 2019 році знову "засвітився" у політичній активності як керівник передвиборчого штабу партії "Слуга народу" в Дніпропетровській області.
У місцевих виданнях Дніпра пана Жмуро називають "темною конячкою" та компаньйоном олігарха Ігоря Коломойського.
У конкурсі на посаду голови АМПУ також бере участь Олег Вержбицький, який з 2010 року є гендиректором "Шенкер Україна" ― дочірньої компанії міжнародного концерну з транспортних перевезень та логістики, що входить до німецької групи "Deutsche Bahn".
До цього пан Вержбицький працював на різноманітних приватних міжнародних підприємствах в області управління підприємством, логістики та фінансів з акцентом на розвиток бізнесу, зокрема, у M&M Militzer & Münch International Holding AG та Rhenus Logistics.
Олег Андрійович не має досвіду роботи у морській сфері, але має тісні стосунки з приватними транспортними компаніями, яким, вочевидь, також було б дуже зручно мати підконтрольного керівника АМПУ.
У "сухому підсумку" можна констатувати, що з п’яти фіналістів конкурсу жоден не відповідає стовідсотково вимогам, встановленим самим же Міністерством інфраструктури до претендентів. У когось "шкутильгає" освіта, у когось ― досвід попередньої роботи, а у багатьох ― і ділова репутація. Окрім того, усі претенденти не є незалежними та напряму чи опосередковано афілійовані з великими бізнес-кланами. Та чи має це якесь значення, коли ціна питання стартує від пів мільйона доларів, а на кону ― десятки мільярдів державних активів?
Яким буде фінальне рішення ― дізнаємося вже зовсім скоро. "СтопКор" продовжує стежити за перебігом подій довкола морської галузі, чекайте на нові сюжети та публікації.
