Співпраця з росіянами, незаконні вантажні перевезення до анексованого Криму, фальсифікація документів та впливові покровителі у владних кабінетах – ось секрети успіху одеської бізнес-імперії «Трансшип». Кому насправді належать порти на півдні України? Спробував розібратися Кирил Вольний.
https://www.youtube.com/watch?v=X8yJ1a5fFjs
Під час розслідування махінацій «Трансшипу» доволі часто згадується «Усть-Дунайський морський торговельний порт»: фірми Андрія Іванова перевалюють там значну частину своїх вантажів, вони навіть фігурують разом у двох кримінальних провадженнях, та і свою «морську» кар'єру, ще у буремні 90-ті, пан Іванов починав саме з цього державного підприємства.
А нещодавно Фонд Держмайна України спільно з Міністерством інфраструктури майже у турборежимі почали готувати цей порт до приватизації.
У Криклія продати вирішили відразу три державних порти: «Усть-Дунайськ», «Білгород-Дністровський» та «Скадовськ».
Зважаючи на вже відкриті справи щодо зловживання владою чиновниками в інтересах групи компаній «Трансшип», деякі експерти говорять, що головний претендент на ці привабливі об'єкти вже відомий.
В розмові з нами факт підготовки підприємства до приватизації підтвердив і виконувач обов'язків директора «Усть-Дунайського порту» Юрій Мартинюк.
«Нас передали з балансу на баланс, Міністерство інфраструктури передало до Фонду державного майна. Сьогодні ФДМУ проводить документальну ревізію, інвентаризацію, перевірку діяльності тощо, тобто йде підготовка підприємства до продажу. Торги відбудуться, учасників буде щонайменше троє. Наскільки я знаю, «Трансшип» в тому числі зацікавлений», – повідомив пан Юрій.
Про перебіг приватизації та результати інвентаризації «Усть-Дунайського порту» журналісти «СтопКору» намагались запитати у Фонді Державного майна України. Та попри обіцянки надати коментар до виходу матеріалу в ефір, наші питання, викладені в інформаційному запиті, наразі так і залишились без відповіді.
