Реформування чи банальне кумівство? За каденції міністра Тарана у Департаменті внутрішнього аудиту Міноборони відбулися кадрові зачистки. А керівництво службою, що перевіряє напрямки використання багатомільярдного армійського бюджету, довірили старому товаришу міністра – полковнику Бойку. Кому заважають аудитори, та що відбувається за лаштунками військового відомства? В ексклюзивному інтерв’ю «СтопКору» завісу відкриває ексдиректорка Департаменту – Марина Бариніна.
«Ми ставили дуже амбітні завдання»: про внутрішній аудит в Міноборони
Департамент внутрішнього аудиту з нинішньою своєю назвою функціонує з 2016 року. До цього з 2012-го це був Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю. Правовий попередник – Контрольно-ревізійний департамент.
Відповідно до Бюджетного кодексу, постановою Кабінету міністрів №1001 з першого січня 2012 року було вирішено створити в усіх міністерствах та інших органах виконавчої влади підрозділи внутрішнього аудиту. І це зовсім інше, ніж контрольно-ревізійні підрозділи, бо там є дуже суттєві відмінності. Але, на жаль, багато хто просто сприймає це як перейменування й думає, що це те ж, що було у часи Радянського Союзу. І з огляду на це у нас постало питання, як нам треба розвиватися.
Ще у 2011 році ми записали в Річній національній програмі (РНП) співробітництва Україна-НАТО відповідні завдання щодо розвитку внутрішнього аудиту в оборонному відомстві, і так тривало до 2020 року.
Є окремі дослідження на цю тему, і я можу сказати, що були певні етапи, коли ми тільки навчалися, а потім доросли до того рівня, щоб самим навчати. Потім ми розширили положення РНП не лише на Міністерство оборони, а й на решту органів сектору охорони і безпеки, тобто ми охоплювали все більше і більше органів, і ставили дуже амбітні завдання.
Наприклад, на сайті Міноборони є документ, в якому написано, в чому полягає місія департаменту: допомагати міністерству, зокрема міністру. І саме візія департаменту полягала у тому, що в 2023 році все відомство і вся служба внутрішнього аудиту Збройних Сил України мала досягти повної відповідності міжнародним стандартам.
Майже 32 мільярди гривень за 4 роки: про ефект діяльності Департаменту внутрішнього аудиту
До речі, ми були єдиним органом Міноборони в 2017 році, в якому було проведено зовнішню незалежну міжнародну оцінку внутрішнього аудиту. Проводили її британські експерти. Ми перші, хто пройшов таку оцінку.
На той час ми відповідали за 30 критеріями міжнародним стандартам, а за іншими 20 – частково. Саме через це був розроблений план заходів, і ми щороку виконували рекомендації. На кінець 2019 року ми виконали 75% пропозицій, а 25% — залишалися на 2020 та 2021 роки.
Загальний економічний ефект від діяльності служби внутрішнього аудиту за 2015-2019 роки складав 31,9 мільярда. Лише за 3 роки з 2017-го до 2019-го включно нашою службою відшкодовано суму, яка дорівнює майже 54% від загальної суми, відшкодованої всіма службами внутрішнього аудиту в усіх міністерствах та виконавчих органах України за цей же період.
Звичайно, не буває жодної діяльності без недоліків, і вони в нас були, є й будуть, але у порівнянні ми займали чільне місце та, мабуть, у п'ятірку найкращих точно входили.
«Такої істерики від чоловіка я в житті не бачила»: про роботу полковника Бойка
Мені зовсім незрозуміло, чому з'явилося питання про реформування служби внутрішнього аудиту. Які дії чи події сталися, що змусили керівництво Міноборони щось змінювати у внутрішньому аудиті? Жодних зауважень ані особисто до мене, ані до департаменту, ані до служби в цілому немає — і тут зненацька якась реорганізація. Мені це зовсім незрозуміло.
Все відбувалося дуже дивно: спочатку до мене прийшов полковник Бойко Андрій Андрійович, який на той час декілька днів як був призваний до головної інспекції на посаду старшого інспектора Головної інспекції. Для тих, хто не розуміє, старший інспектор – це найнижча посада в головній інспекції і є аналогом, мабуть, головному спеціалісту в Департаменті, це не фігура.
Він прийшов і сказав, що буде здійснювати кураторство щодо Департаменту внутрішнього аудиту в управлінні запобігань та виявлень корупції, а також Департаменту фінансів. Я роз’яснила полковнику, що відповідно до Бюджетного кодексу, постанови Кабінету міністрів №1001, стандартів внутрішнього аудиту, положення про департамент, декларацій, які цей міністр підписав 12 березня 2020 року, відповідно до всіх цих документів – департамент є незалежним структурним підрозділом, який підпорядковується безпосередньо міністру і доповідає лише йому.
Я прямо сказала, що не потребую жодного кураторства, бо це прямо заборонено усіма документами. Це по-перше. По-друге, це абсолютно порушує незалежність внутрішнього аудиту. На що полковник Бойко відповів, що виконує доручення міністра і буде мені допомагати.
Допомога почалася з того, що міністр поставив завдання провести аудит одного з департаментів, який на той час був у стадії реформування, і мені особисто телефоном сказав, щоб я включила до робочої групи полковника Бойка. Я це зробила і виконала усний наказ міністра.
Ми написали програму заходу, розподілили питання, розробили проєкт, і я запросила усіх, щоб поговорити – такої істерики від чоловіка я в житті не бачила. Я бачила, як вередують малі діти, але такої істерики ніколи не бачила: «Я не буду нічого робити!», «Я не буду нічого виконувати!» — і п’яте, десяте. Чим все закінчилося? Закінчилося тим, що він формально рахувався у складі групи, але не написав жодного слова у документах сам. Це він так допомагав внутрішньому аудиту.
Саме тоді він зрозумів, що керувати мною він не зможе і, я думаю, попросив у міністра оборони дати йому десь попрацювати, дати десь покерувати.
15 червня виходить директива №21, в якій написано «На виконання розпорядження Кабінету міністрів №575 та з метою забезпечення належного функціонування та зв'язку всіх елементів внутрішнього контролю, пропоную…», і в цій директиві якраз посада директора Департаменту внутрішнього аудиту, тобто моя посада, з цивільної змінюється на військову, яку потім обіймає полковник Бойко.
«У кожному абзаці – неправда»: про маніпуляції з боку держсекретаря
Наступного дня ми отримуємо доповідь державного секретаря Олександра Дубляна на адресу міністра оборони з його рішенням про те, що необхідно щось змінювати в Департаменті внутрішнього аудиту. У кожному абзаці, м'яко кажучи, вказано недостовірну інформацію, а відповідно до законодавства «внесення неправдивої інформації до офіційних документів» є злочином.
Подивимося, що пише шановний державний секретар міністрові оборони: «на цей час департамент утримується відповідно до штату такого-то в кількості такій-то». І тут написано: «Штат, чисельність – 25 посад. 3 військовослужбовці, 22 працівники», а за даними Міністерства фінансів, штатний розпис Департаменту внутрішнього аудиту на 2020 рік складається з 33 штатних посад, а не з 25, в тому числі з 5 посад військовослужбовців і решта – державні службовці.
У чому порушення? У тому, що, фактично, ми мали працювати чисельністю 33 людини, а нам дали 25, тобто це посади, які могли б працювати на удосконалення структури, удосконалення діяльності Міноборони, запобігання порушенням тощо, але це нікому не потрібно. Понад те, 33 посади давали право ввести посаду звільненого заступника керівника департаменту, давали право охопити ті напрями діяльності, які ми не могли охопити своїми аудитами.
Друга неправда. Державний секретар обманює міністра оборони, він йому пише, що «проводився аналіз якості виконання завдань», а насправді аналізу такого ніхто не проводив. І навіть якщо є необхідність покращення діяльності служби внутрішнього аудиту, то в чому? Покажіть! Нема. Які конкретні рекомендації, що треба зробити, якщо ми десь не допрацьовуємо?
Третя неправда. «Існуюча організаційна штатна структура Департаменту та територіальних управлінь не дозволяє у повній мірі якісно виконувати поставлені перед ними завдання», а в мене – інша інформація.
У мене є підтвердження від Міністерства фінансів, що ми робимо все правильно, та інформація з міжнародних перевірок, які проводили з 2017 року, про те, що у нас все коректно та якісно. Понад те, наприкінці 2019 року група фахівців НАТО проводила в Україні оцінку «Розбудови доброчесності» у 8 секторах оборони та безпеки і зробила висновок, що Департамент внутрішнього аудиту є лідером реформ, що у нас все відповідно до міжнародних стандартів, і надали рекомендації нам ділитися своїм досвідом та знаннями з нашими колегами з інших органів оборони і безпеки, а їм – отримувати від нас цю допомогу та обмінюватися знаннями.
І на підставі цього державний секретар пропонує «сформувати нову штатну структуру з військовим директором», міністр погоджується, і на базі всього цього починається реформування.
«За чиєюсь забаганкою звільнили 11 людей»: про кадрові чистки
Такого швидкого реформування я не бачила. 15-го числа – перша директива, 16-го – доповідна, 17-го – друга директива, зміни до штатів — і все це зроблено було буквально за три дні. А коли ми щось пропонували для покращення діяльності служби внутрішнього аудиту, то це могло розтягуватися на місяці – щонайменше 2-3 місяці.
Нині з департаменту звільнено 11 людей, в тому числі 9 державних службовців і двоє військовослужбовців, і за приблизними розрахунками, внаслідок цього сплачено близько 2 мільйонів гривень вихідної допомоги держслужбовцям та одноразової допомоги військовослужбовцям при звільненні.
Фактично, це – збитки державного бюджету. Розумієте, ось так, за чиєюсь забаганкою треба було звільнити людей і виплатити їм вихідну допомогу.
Мене попереджають про наступне звільнення 17 червня і призначають відповідальним за проведення організаційно-штатних заходів Міноборони полковника Бойка. Чому саме його? Мені абсолютно незрозуміло. Якщо ви звільняєте директора, то є два заступники на місці, два полковники, до речі, які перебувають у кадровому резерві на заміщення посади директора Департаменту, які щороку позитивно оцінювалися за результатами річної службової діяльності, до діяльності якої не було жодних питань.
До речі, один із заступників директора нагороджений орденом учасника АТО/ООС і навчався на той час у Національному університеті оборони України на оперативно-стратегічному факультеті. Чому йому не можна було доручити проведення штатних заходів? Для чого треба було призначати відповідальним за ці заходи наймолодшого за ступенем військовослужбовця головної інспекції? Для мене це взагалі незрозуміло, але так є.
Приходить цей військовослужбовець та починає так звану реорганізацію департаменту – перейменовуються усі відділи. Для чого? Для того, щоб звільнити так званих неугодних, тих, хто не подобається. До списку цих «неугодних» потрапляють 9 державних службовців і окремо двоє військовослужбовців.
І нині в судах розглядають п’ять позовних заяв від службовців, яких ось так безпідставно звільнили.
На підготовку цих людей пішли дуже великі кошти, тому що ми щороку проводили навчання, і ці кошти – не з державного бюджету України, бо ми навчалися в рамках нашого співробітництва з Міноборони Великобританії і в рамках підготовки внутрішніх аудиторів Міністерства фінансів, які співпрацюють з Мінекономіки Королівства Нідерланди, а також за іншими програми державної служби в академії при Президентові за всіма напрямками, при державних закупівлях тощо.
«Міністр та очільник служби перейшли на стадію неформальних стосунків»: про кумівство у МОУ
Тобто що робиться? Держава та інші держави вклали у розвиток цих людей кошти, а приходить полковник Бойко, який нещодавно призвався на найменшу посаду Головної інспекції, і вирішує, що вони непотрібні. Де вони візьмуть найбільш підготовлених фахівців? Більш підготовлених, ніж ті, що є? Розумієте, це не піддається жодній логіці.
І в одній і тій же організації, за підписом того ж державного секретаря, робиться все навпаки: замість цивільної посади – військова, замість військових посад в територіальних управліннях – цивільні. Для чого це робиться? Для того, щоб знести все керівництво.
У нормальних країнах такі речі, коли людина на посту міністра бере зобов'язання та щось гарантує, а потім просто забуває або робить навпаки, мають політичні наслідки. У нас же, як ви бачите, нічого не відбувається. У нас можна призначити на будь-яку посаду будь-кого – без досвіду, без кваліфікації – і все буде нормально. Можна звільнити підготовлених людей, все нормально.
Уся ця реорганізація для чого? Для того, щоб призначити знайомого за службою, більше немає для чого.
Полковник Бойко перед тим до 2015 року проходив військову службу у тій же військовій частині А0515, де проходив військову службу міністр оборони Таран. Я думаю, що вони знайомі саме завдяки цій військовій частині.
Звичайно, я можу припустити, що це кумівство, бо не було оголошено жодного конкурсу. У мене питання: чому не призначили на цю посаду полковника Кириченка, або полковника Федюніна, або полковника Тітковського, які перебували в резерві просування службою та які відмінно проходили військову службу, відмінно оцінювалися, підвищували кваліфікацію та навчалися в Національному університеті міністерства оборони України на стратегічному факультеті, які навчалися в Америці та в Британії?
Чому не можна було їх призначити, якщо навіть треба було змінити керівництво департаменту з цивільного на військове? Чому обрали полковника Бойко, який з 2015 року вже пішов на пенсію? Чому не можна було обрати з тих людей, які проходять військову службу? Звичайно, це кумівство.
Чому не було проведено хоч якогось відбору для проформи? З першим, другим, третім і не порівнювали якісь результати. Чому не врахували підвищення кваліфікації? Тому що так треба.
Оце непрозоре прийняття рішень наштовхує на думку, що це дуже комусь було потрібно, тому що не пішли нормальним шляхом.
До речі, чого його призвали на військову службу? Він з 2015 року перебуває у запасі. Кого не вистачало? І чому зараз знову призивають людей із запасу, які вже давно не служать і не знають, що таке аудит, або забули, що таке ревізія? Хіба не вистачає людей?
Тому що потрібно щось зробити. А що треба зробити? У мене є варіанти, я можу лише припускати. Можна поставити завдання «не побачити» якогось порушення. Можна навпаки: поставити завдання побачити порушення, аби когось змістити з посади – наприклад, замінити керівника держпідприємства.
Можна різні ставити завдання. І вони ніде письмово не прописуються. Коли взаємовідносини на рівні «свій свого ставить», на мій погляд, це дуже небезпечно. Тому що керівник та очільник служби внутрішнього аудиту переходять на стадію неформальних стосунків. Можливо, десь це було б і добре, але тут – ні. Тут має бути відстань, незалежність та об’єктивність.
А яка ж тут незалежність, якщо для призначення конкретно цього полковника міністр «рубанув голови» керівництву Департаменту, розчистив йому місце. І той вже не лише залежний, він – вдячний і відданий. І таких кишенькових аудиторів, я думаю, зараз в Україні є немало.
Ця посада передбачає контроль за всіма державними, бюджетними коштами, державними й військовими активами на величезну суму. Тому це соціально значуще питання, яке викликає суспільний інтерес. Чому суспільство не може знати, хто контролює такі грандіозні видатки?
Моя біографія відома – що я закінчила, де я навчалася, які в мене відзнаки, здобутки. У мене є понад 90 публікацій, наукових праць стосовно внутрішнього аудиту, запобігання корупції. Я розумію, що обіймаючи таку посаду, маю бути відкрита перед суспільством.
Якщо на цю посаду призначають людину, яка не хоче відкривати свою персону, знову-таки питання — чому? І ми маємо отримати на нього відповідь.
«Запроваджують відділи з надуманими назвами»: про «реформування» внутрішнього аудиту
Замість відділів, які здійснювали аудит за функціонально-галузевим принципом, запровадили нові відділи, які поки що незрозуміло як і що будуть робити.
Наприклад, був відділ аудиту закупівель. Такого відділу більше немає. Немає окремих людей, які б займалися саме закупівлями. Із 4 осіб двох звільнили. Далі – відділ аудиту будівництва, придбання житла, використання фондів і земель. З цього відділу залишили взагалі одну особу, відділу такого більше немає. Відділ аудиту у сфері фінансового забезпечення – знову-таки вже немає, залишили тільки одну особу.
Розумієте, що відбувається? Нібито все це непотрібно. Замість цього запроваджують відділи з надуманими назвами. Причому так по-єзуїтськи запроваджують, щоб не було правонаступництва. Наприклад, був відділ аудиту фінансового забезпечення. То логічно, що новий відділ аудиту управління бюджетними коштами мав би бути його правонаступником. Але ні. Для того, щоб звільнити заступника директора, треба було його зробити не правонаступником, а перетворити цей відділ на інший. А ще один відділ, далекий від бюджету, перетворився на цей.
Усе це шиють білими нитками. На посаду заступника директора призваний із запасу полковник, який мав певне відношення до аудиту, тому що певний час викладав в одному з вишів, а потім в Національному університеті оборони і навіть написав декілька статей про внутрішній аудит, тобто мав якесь відношення. Але сам практично внутрішнім аудитором у Збройних Силах, наскільки мені відомо, не займався. Чому саме він? Кажуть, що він навчався десь разом із директором.
Другий – начальник відділу, який знову ж таки не працював багато років, в далеких «нульових» декілька місяців працював у Контрольно-ревізійному департаменті. І чомусь треба було його віднайти, призначити на посаду.
Я не маю нічого проти особисто цих людей. Я розумію, що на пенсії зараз не дуже солодко, і якщо їм запропонували повернутися, вони з радістю погодилися і докладатимуть усіх зусиль. Але навіщо? Якщо є сьогодні підготовлені люди, які готові служити й приносити користь.
Принцип лише один: хто кого знає. Так само у Департаменті, так само й у територіальних управліннях. Хтось когось привів. Жодних конкурсів, жодних широких обговорень. Наскільки мені відомо, з Департаменту звільнили кілька людей, які мали вищу освіту, досвід роботи, підвищували кваліфікацію, але Бойко вирішив, що вони не підходять.
Але зараз беруть молодих дівчат, які лише мають освіту «Облік і аудит» та жодного дня не працювали, не проходили служби, не знають, що таке Збройні Сили. Єдина їхня відмінність – кажуть, дуже красиві. Це прекрасно, я за молодих і красивих дівчат, але, на мій погляд, це не має бути основним критерієм для призначення на посади, пов’язані з внутрішнім аудитом.
У звіті експертів НАТО, який був надісланий торік у листопаді Урядові України, серед найбільш позитивних зрушень Міноборони було відзначено намагання створити аудиторський комітет.
Зокрема, я розробила концепцію аудиторського комітету, яку затвердив тодішній міністр оборони Степан Полторак. І ми йшли до цього. Але зараз я знаю, що вже полковник Бойко підписав доповідь, що нам аудиторський комітет не потрібен, і з ним погодилося вище керівництво. Хоча йдеться про НАТО, ЄС, міжнародні стандарти.
І таких прикладів я можу навести декілька. Зокрема, військовослужбовці, які вчилися за кордоном. Замість того, аби створити належні умови для виконання ними службових обов’язків, хоча б на тих посадах, на яких вони сьогодні перебувають, таких службовців понижують, переміщують, іншими словами – знищують. Натомість призивають людей із пенсії, які таких заслуг не мають.
Можна говорити про одне: сьогодні в Міноборони не цінуються ані досвід, ані знання, ані особисті заслуги, ані професійна компетенція. А що цінується? Особисті стосунки. Якщо хтось когось знає – він буде призначений на посаду.
Якщо вони думають, що ці гроші, витрачені британською стороною на навчання внутрішніх аудиторів, можна отак просто пустити на вітер, викинувши людей з посад, то така поведінка і такі дії Міністерства оборони вже викликають питання і в британців. Вони, як і всі наші закордонні колеги, не роблять гучних політичних заяв. Але такого, що вони не зробили для себе певні висновки, бути не може. Звичайно, зробили.
Тобто Британія давала допомогу. Ми нарощували потенціал і вже вийшли на відповідність міжнародним стандартам. НАТО вже відзначило, якого рівня ми досягли. І тут прийшов новий міністр, усе це перекреслив, людей звільнив, від навчання відмовився, від подальших оцінок та рекомендацій теж відмовився.
Це вкрай непослідовні дії, які суперечать усім документам і гаслам керівництва держави щодо НАТО та ЄС. Дати власну оцінку таким діям я не можу. Але можу сказати, що нині в цьому напрямку не робиться абсолютно нічого.
