3 березня Повітряні сили ЗСУ оприлюднили супутникові знімки, на яких видно, що значну частину ракетних обстрілів по Україні Росія здійснює з території Білорусі. Безумовно, стратегія Володимира Путіна тут полягає не лише у тому, що кордони Білорусі розташовані у відносній близькості до Києва. Хоча цей факт теж відіграє тут свою роль. Тож чому Путін вибрав саме Білорусь як місце дислокації ракетних установок?
Як повідомили у Повітряних силах ЗСУ, ракетні установки РФ розташовані на білоруських аеродромах Барановичів, Мачуліщів та Шаталова. Відомо, що наразі російські загарбники вже доставили на місце нові ракети до "Іскандерів". Командування Повітряних сил ЗСУ увечері у четвер, 3 березня, оприлюднило супутникові знімки, на яких показані аеродроми, звідки російські війська ведуть вогонь по Україні.
“Це основні аеродроми, звідки РФ здійснює авіаудари по Україні”, – зазначили на офіційній сторінці у Facebook Повітряних сил.
Водночас, за даними деяких ЗМІ, в ефірі телеканалу "Україна 24" секретар Ради Національної безпеки і оборони Олексій Данілов нібито припустив імовірність превентивного удару по Білорусі за згоди Верховного головнокомандувача. Відео, які підтверджували б ці слова, наразі у відкритому доступі немає. При цьому частина ЗМІ видалила новину про це. Деякі проросійські ЗМІ залишили на своїх сайтах відповідну інформацію. Тож чому Україна не знищить розташовану там техніку та навіть боїться слів про самі лише наміри?
Щоб відповісти на це питання, відійдемо трохи від теми та порахуємо кількість ядерної зброї, що має Росія
Про кількість ядерної зброї можна говорити лише з великим ступенем наближеності, однак, за оцінками Федерації американських учених, Росія має у своєму розпорядженні 5977 ядерних боєголовок, тобто пристроїв, що викликають ядерний вибух. Однак ця кількість містить близько півтори тисячі боєголовок, які вже списані та підлягають утилізації.
З тих приблизно 4500, що залишаються, більшість вважається стратегічною ядерною зброєю, тобто балістичними ракетами, які можуть доставити ядерні боєголовки на великі відстані. Саме така зброя і вважається зброєю ядерної війни.
Решта зброї – це менш руйнівна тактична ядерна зброя для застосування на полі бою чи воді.
Усе це не означає, що Росія має в своєму розпорядженні тисячі ракет далекого радіусу дії, готовими до застосування.
За оцінками експертів, близько півтори тисячі російських ядерних боєголовок просто розміщені на базах, аеродромах чи підводних човнах, розповідає російська служба BBC.
У чому провокація та до чого тут ядерна зброя
Одним із доводів на користь володіння великим арсеналом ядерної зброї є те, що сама потенційна можливість повністю знищити вашого ворога має стримати його від бажання напасти. Це називається гарантованим взаємним знищенням.
Попри численні випробування ядерних пристроїв та їх постійне технічне вдосконалення, зокрема підвищення потужності, ядерна зброя з 1945 року ніколи не застосовувалася у збройних конфліктах.
Російська воєнна доктрина також має на увазі винятково стримуючу функцію ядерної зброї та називає чотири випадки її можливого застосування:
- Запуск балістичних ракет по території Російської Федерації або її союзників;
- використання ядерної зброї або інших видів зброї масового ураження проти Російської Федерації або її союзників;
- напад на ключові урядові чи військові об'єкти Російської Федерації, що загрожує її ядерним можливостям;
- агресія проти Російської Федерації із застосуванням звичайних озброєнь, але у разі, коли під загрозою виявляється саме існування держави.
А тепер звертаємо увагу на перший пункт. Наразі одним із союзників (приспішників) Росії є Білорусь на чолі з Лукашенком. Останній трясеться, немов осиновий лист — він не планував ув'язуватися у війну, але при цьому він боїться стати зрадником Путіна.
Наразі Білорусь лишається майданчиком для розташування російських установок і цвинтарем та лікарнею для російських солдат. В українських ЗМІ вже почала з'являтись інформація про те, що білоруські війська стоять прямісінько на кордоні з Україною. За даними Генерального штабу ЗСУ, їхній бойовий дух вкрай низький. Вони не хочуть бути путінськими найманцями.
Але лишається інша, не менш серйозна проблема
Знищення ракетних установок на території Білорусі. У разі відповіді української сторони та запуску, до прикладу, ракети по них, Росія фактично знаходить виправдання для застосування ядерної зброї. Адже "напали на її союзника". Нападом вважатиметься рух будь-якого воєнного повітряного об'єкту з боку України у бік РФ чи Білорусі. Фактично Україна не має змоги захиститися від цих самих ракет. Для демократичного світу це нонсенс. Але для Путіна самозахист — це провокація. При цьому не потрібно забувати, що для президента країни-агресора ядерна зброя — швидше інструмент тиску.
Сподіватися на політичну волю Лукашенка тут точно не варто, він на 100% путінська лялька.
Це є однією з причин, чому Україна вимагає закрити небо. Ситуація безпрецедентна. Можливо, результат війни значною мірою наразі перебуває в руках Білорусі. Але також пам'ятаймо про блискучий супротив української армії. ЗСУ та народ перемогли у наземній війні, це факт. Залишилося лише питання неба.
У чому я точно впевнена, так це в тому, що ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
П.с. Було б круто, якби Ізраїль та Штати поділилися з нами технологією залізного купола — це б могло значно пришвидшити нашу перемогу.
Війна з Росією в Україні
Нагадаємо, 24 лютого війська Росії розпочали повномасштабне вторгнення на територію України. Президент країни-агресора Володимир Путін назвав це "спеціальною операцією", яка має врятувати українців від "нацистів". У Росії забороняють називати події в Україні війною. Крім того, Путін заперечує ракетні обстріли Києва та інших міст.
Російські військові зустріли сильний супротив ЗСУ та народу. Станом на дев'ятий день війни повідомлялося про понад 9 тисяч загиблих у війні росіян. Тим часом усі незалежні російські ЗМІ російська влада закриває. Пропагандистські канали інформацію про втрати ворога або не дають взагалі, або сильно применшують.
Зазначимо, що відчувши сильний супротив української армії, російські війська почали бомбардувати житлові будинки, школи та лікарні у великих містах України. Унаслідок обстрілів загинули 28 дітей та тисячі мирних жителів (за підрахунками української сторони).
