Останнім часом увага суспільства звернена на початок реформування органів прокуратури, яке ініціювала команда президента. Тести, написані працівниками ГПУ, показали низький рівень результатів оцінювання. І це очікувано. Однак ефективність роботи прокурорів можна оцінювати не проведенням тестування, а простим аналізом судових рішень, в яких вони брали участь.
На органи прокуратури законом покладено не лише функції підтримки обвинувачення в кримінальному процесі, а й обов'язок захисту інтересів держави в суді. Але щоб вони не зловживали "захистом інтересів", законодавці зобов'язали прокуратуру оплачувати судовий збір. Винахідливі прокурори знайшли лазівку як подати позов, поліпшити звітність і судовий збір не втратити. Для цього відповідач, щоб не псувати відносини з прокуратурою, погоджується з позовом, суддя закриває провадження, гроші повертаються в бюджет, а прокуратура отримує плюс у звітність, тільки при цьому державний апарат працює вхолосту.
Прикладом цього може служити Генічеська прокуратура, яка вирішила захистити права дітей.
Відповідно до нашого законодавства, встановлені пільги на оплату харчування дітей в дошкільних закладах. Деякі місцеві ради не передали свої садочки на баланс районної ради. Саме їх і вибрала прокуратура собі за мету, усвідомлюючи, що юристів у радах немає. Прокурор Генічеської прокуратури Катерина Черната звернулася з листом до органів місцевого самоврядування із запитом, які рішення вони ухвалили, реалізуючи пільги для дітей. І її не хвилювало, що скарг на невиконання законодавства не надходило. Відповіді рад її не задовольнили й генічеський прокурор в інтересах держави подав до адміністративного суду позови, в яких вимагав від рад продублювати норми законодавства. Ради після відкриття адміністративним судом розгляду позову ухвалювали рішення, яке вимагала прокуратура.
Проте одна селищна рада не погодилася з позовом. Партизанська селищна рада заявила в суді, що вона не просто виконує закон, а й розширила перелік пільгових категорій, звільнивши дітей учасників бойових дій від оплати за харчування в дитячих садах. Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дмитро Василяка ухвалив рішення (справа №540 / 1247/19) про відмову в позові прокурора, прислухавшись до аргументів відповідача. Законність рішення підтвердив і апеляційний суд, залишивши його без змін та відмовивши прокуратурі в апеляції, але при цьому вказав, що "позиція апелянта щодо існування у відповідача обов'язку з ухвалення на поточний рік рішення загального характеру про звільнення від оплати за харчування дітей певних категорій осіб у закладах дошкільної освіти, які звільнені від такої оплати з огляду вимог закону, є помилковою".
Ось так Генічеська прокуратура розуміє своє право захищати інтереси держави, фактично штучно роздуваючи звітність. При цьому самі займаються в робочий час марною роботою, завалюючи суди надуманими позовами, шантажують місцеве самоврядування і даремно витрачають бюджетні гроші.
Може виникнути питання, що всі інші інтереси держави в зоні відповідальності Генічеської місцевої прокуратури вже захищені.
Відповіддю послугує факт перевірки прокуратурою законності використання 500 гектарів державної землі на території Новоолексіївської селищної ради. В цьому випадку прокуратура порушень не виявила, але журналісти "СтопКору", на відміну від прокурорів, змогли розкрити порушення права держави, що і підтвердив Держгеокадастр актом інвентаризації.
Це всього лише маленький, але показовий приклад "діяльності" реформованої три роки тому прокуратури. Невдовзі вже буде видно результати чергової реформи. Варто зауважити, що подібна поведінка прокурорів не є чимось нечуваним. В суспільних науках це явище називають "ефектом кобри", що бере назву з дій англійських колонізаторів, які намагаючись контролювати популяцію отруйних змій в Індії, почали нагороджувати індійців за кожну здану голову змії; парадоксально, це призвело до збільшення кількості змій — населення британської колонії почало розводити цих рептилій для подальшого умертвіння. Цей ефект уражає інституції, фірми (так, американська компанія UPR, що будувала залізницю у Сполучених Штатах, отримувала гроші за кожну прокладену милю, що заохочувало керівництво цієї компанії до штучного подовження залізничних ліній), окремих людей (згадайте себе у школі на уроках літератури, де для досягнення заданої вчителем кількості сторінок у творі школярі "розливали воду" по тексту), чи навіть штучний інтелект. Але як суспільно значуща інституція так звані "порочні заохочення" (англ. perverse incentives) у прокуратурі можуть завдати величезну шкоду державі та її громадянам. Тож будемо сподіватися, що цього разу прокуратура буде реформована з оглядом на подібні соціально-економічні явища та відповідатиме своєму девізу: "Закон. Честь. Гідність".
