Відправною точкою мого розслідування про небезпеку деяких авіакомпаній, зв’язки їхніх власників з народними депутатами України та, ймовірно, корупцію в посольстві України в Лівані стала одна фотографія. До нашої редакції потрапило фото якогось чоловіка з автомобілем на українських дипломатичних номерах. І я почала шукати.
До слова, листування з Міністерством закордонних справ України, посольством Лівану та навіть посольством США в Україні тривало протягом трьох місяців. Попри початкові відмовки і відписки, все ж вдалося дізнатись, що автомобіль дійсно існує, так само як існує й номер нашого посольства на цьому авто, а користується ним представник однієї з авіакомпаній, яка належить сім’ї Мерхежів, а саме Шаді Мерхежу.
Про цю сім’ю ви можете знайти не надто багато інформації в мережі, однак майже вся вона сконцентрована на порушеннях технічного стану їхніх літаків і найцікавіше – на присутності в чорному санкційному списку США компаній одного з братів. Причина – зв’язки з Іраном та постачання до воюючої країни зброї і бійців. І моє першочергове завдання в ході розслідування полягало в тому, щоб підтвердити чи спростувати знаходження представників родини Мерхежів у цьому списку. Посольство США в Україні допомогло знайти на сайті Міністерства фінансів США санкційний список. І дійсно, крім двох авіакомпаній, “Буковина” і “Українсько-середземноморські авіалінії”, там був їхній засновник, один з братів Мерхежів, а саме пан Родріг. Це він заснував низку авіакомпаній наприкінці 90-х, відразу після закінчення нашого авіаційного університету.
А далі історія поповнилась ще однією фотографією, на якій вже були інші персонажі, але не менш цікаві. На фото був сам Родріг Мерхеж, а поруч з ним – народні депутати Верховної Ради України, посол України в Лівані та державне керівництво Лівану.
І на цій зустрічі, як вже потім вдалося дізнатись з сайту парламенту Лівану, що відбувалась з 21 по 24 травня 2019 року в Бейруті, були присутні члени депутатської групи ВР України з міжпарламентських зв’язків з Ліваном. А саме Сергій Соболєв – права рука Юлії Тимошенко, Мустафа Джемілєв з БПП, а тепер вже “Європейської Солідарності” та Леонід Ємець, колишній депутат від партії “Народний фронт”. І здавалося б: а що тут такого, ну зустріч, ну в Лівані, адже там члени групи, яка і займається зв’язками з цією країною. Але не все так просто! Як мені вдалося дізнатись, наш парламент про цю зустріч не знав, вона банально не входила до переліку обов’язкових зустрічей депутатських груп. Ба більше, депутати, які відвідали Бейрут, розійшлися в цілях своєї присутності там, а про власника авіакомпаній Родріга Мерхежа говорили так, наче це дві різні людини.
Цікаво, що посол України в Лівані Ігор Осташ взагалі проігнорував мої повідомлення і про мету тієї зустрічі не надав жодних пояснень. Чого він боїться і чому ховається? Не розумію. Можливо, є що приховувати?
Тож повернуся до автомобіля на українських дипломатичних номерах. Як мені повідомило Міністерство закордонних справ і тоді ще чинний міністр Павло Клімкін (інтерв’ю з ним ви можете переглянути за посиланням), про цей автомобіль нічого не відомо. Однак вже в повторному запиті, до якого було вкладено це фото, МЗС довелося визнати той факт, що номерний знак дійсно належить посольству і код “255” входить до дипломатичної серії українських номерних знаків. Та факт існування авто, яке є на фото, вже не підтвердили і натомість пообіцяли звернутися до компетентних органів в Лівані. До речі, вже пройшло понад місяць, а в МЗС чомусь і досі зволікають зі зверненням.
І ви не повірите, за три дні до ефіру мені все ж вдалося розставити всі крапки над “і”. А все завдяки випадковій зустрічі з власником авіакомпанії “Буковина” Маруном Мерхежем. Це один з трьох братів Мерхежів, саме він зараз займається справами трьох авіакомпаній сім’ї. Того дня, коли ми зустрілись, я вкотре повезла журналістські запити до авіакомпаній (вони знаходять за однією адресою) і їх у мене відмовились приймати, охорона поводилася грубо та зухвало, тому мені довелося викликати поліцію.
В очікуванні на поліцейських я помітила, як на ґанку офісу з’явився чоловік, дуже схожий на Родріга Мерхежа. До слова, в Мережі немає жодного фото брата Родріга і мені пощастило, чоловік сам заговорив. Ми доволі таки довго сперечалися з Маруном стосовно доцільності розмови і все ж він забрав один із запитів та навіть погодився зустрітись через два дні у своєму офісі. Це було його перше інтерв’ю для українських ЗМІ, а заразом – дуже цінна інформація для нашого розслідування. Саме він підтвердив, що авто з українськими дипномерами знаходиться на балансі посольства України в Лівані ще з 95-го року. Подарували її посольству брати Мерхежі. Тоді в України не було коштів на представницькі авто. Машиною, до речі, міг користуватися Шаді Мерхеж як представник авіакомпанії.
Також пан Марун розповів, що зустріч, на якій перебував його брат, була далеко не першою і за кадром залишився він сам.
Після нашої розмови єдине, що залишалося зробити – це зважити на всі сторони історії та видати матеріал в ефір. Наразі ми продовжуємо роботу над цією темою, вже отримали відповідь від авіакомпанії «Браво» з переліком літаків і будемо спілкуватися з відповідними експертами, щоб зрозуміти, яким є технічний стан повітряних суден. Крім цього, все ж чекаємо відповіді від ГПУ, до якої ми зверталися з проханням вплинути на процес отримання відповіді від МЗС стосовно автомобіля. І наразі хочемо поспілкуватися з новопризначеним міністром закордонних справ, щоб дізнатись його бачення цієї ситуації.
Тому історію не закриваємо, а тільки перегортаємо сторінку.
