Бучанська різанина: як виглядає місто після російської окупації (відео)

Розстріляні автівки, спалена військова техніка, понівечені будинки і розтрощені крамнички. І все це – у передмісті столиці, в самому серці Європи, у 21-му столітті. Так виглядає Буча після російської окупації.

Відомий український військовий журналіст і волонтер Роман Бочкала відвідав місто одразу після звільнення Київщини від загарбників. Побачене – шокує навіть того, хто на власні очі бачив безліч "гарячих точок" у різних кутках планети.

Відлік часу для Бучі зупинився 24 лютого 2022 року. Роман пригадує, як для більшості мешканців розпочався той страшний день.

"Тим ранком я міцно спав. Як раптом, о 7-й ранку дзвінок у двері – прийшов сусід і коротко сказав: почалася війна. Я вийшов на балкон: навколо – сирени, паніка, вулицями мчать "швидкі", машини на аварійках летять просто по зустрічці. Такого не бачив ще ніколи й ніде – ані в Сирії, ані в Сомалі, ані в Афганістані. На нас напала росія", – згадує він.

Бучанці розповідають: о 4:15-4:20 ранку 24 лютого поруч пролунали два вибухи, а небом пролетіли російські гвинтокрили на Гостомель. Бої за Гостомельський аеродром тривали декілька діб. А вже за два дні до міста зайшли десятки ворожих танків.

Світлини спаленої колони російської техніки на вулиці Вокзальній облетіли весь світ. Нині танки "другої армії світу" перетворились просто на купи металу. Це видовище віддалено нагадує фінську війну, коли армію росіян розбили з двох сторін. У Бучі ж окупантів накрили з неба.

До речі, за день до виходу з міста росіяни самі здали нашим військам дві "точки" власних снайперів. ЗСУ відреагували дуже оперативно. Місцеві жителі, ризикуючи життям, також передавали координати місць скупчення ворожої техніки українським військовим. Саме так у ЗСУ з'явився трофейний "Сонцепік".

На 12-му поверсі однієї з багатоповерхівок до останнього працював український коригувальник. Завдяки йому багато одиниць техніки рашистів ЗСУ зуміли підбити "Стугною".

Загалом, за розповіддю місцевих, за час окупації Бучі росіяни провели чотири ротації військових у місті. За день до кожної нової ротації – нещадно мародерили. Відкривали квартири професійно – фомками, сокирами. Шукали переважно золото й іноземну валюту, гривні загарбників не цікавили.

"Перша й друга ротації були ще найбільш лояльні. Російські військові не представлялися, не називали номери своїх частин і весь час ходили в масках. Вони зламали один з продуктових магазинів – відкрили фомкою. Набрали харчів і почали під дулом зброї роздавати місцевим, аби зробити гарну "картинку". Один з росіян стояв осторонь і знімав роздачу продуктів на гарний смартфон", – згадує один з бучанців.

За його словами, третя ротація окупантів уже мала детальну інформацію про відсутність людей та охорони – росіяни почали масово грабувати будинки й квартири. Обирали найбільш заможні хати, жили там по декілька діб, мародерили, потім усе трощили й за 3-4 дні переходили на іншу "точку".

По собі російські "визволителі" залишили безліч неприємних сюрпризів. У місті – купа мин і снарядів, що можуть розірватись будь-якої миті. Наразі їх знешкоджують наші сапери.

"Найстрашніше було, коли я носив продукти своїй матері. Ходили удвох з дружиною через російські блокпости. У молодого хлопця 20-22 років щось знайшли в мобільному (фото чи СМС), його забрали. А мого кума за одну фото розбитої колони на Вокзальній – розстріляли. Ось так, ціна світлини – життя. Це – справжній фашизм.

Людей вбивали ні за що. Лише на одному "п’ятачку" за кілька днів убили 7 осіб – просто за те, що вони йшли вулицею до магазину. Чоловіків роздягали, шукали синці на плечах чи татуювання.

Я навчився їсти собачі харчі. Друзі показали, де можна взяти 18 кг "Педігріпалу" – я навчився їх їсти, щоб вижити", – розповідає співрозмовник журналіста.

Собачий голод для окупованої Бучі – не метафора. Тепер, після звільнення люди буквально до сліз радіють, побачивши хліб. У місті досі немає ані газу, ані води.

"Я зрозумів, що нагадує мені зараз це місто – могильник. Місцями – військовий цвинтар, місцями – кладовище мирних жителів. Питання одне: заради чого? Заради кого?", – резюмує Роман Бочкала.

У Бучі триває упізнання загиблих жителів. Усього, за наявною інформацією, протягом окупації військами рф було застрелено 406 містян. Серед них були жінки й старі. 25 жінок були попередньо згвалтовані. На деяких тілах – сліди тортур. 16 осіб вважаються зниклими без вісті.

На міжнародному рівні лунають заклики визнати події в Бучі геноцидом.

Нагадаємо, 1 квітня 2022 року Збройні сили України звільнили міста Буча та Бородянка в Київській області від російських військових. Раніше "СтопКор" вже публікував детальний фоторепортаж із Бородянки: картина, яку залишили по собі окупанти, нагадує постапокаліптичну.