Україна ніколи не виготовляла мобільні телефони і припинила виготовляти комп’ютери. Як сталося, що привезти все це за кілька тисяч кілометрів дешевше, ніж виготовляти на місці?
Погодьтеся, це дивно! Навіть наприкінці 90-х років ХХ століття Україна була значно вище технологічно, ніж тодішній Китай, при тій самій вартості робочої сили. А ще Україна знаходилася значно ближче до ринків-споживачів. Тим не менше, для покупців у Європі та США, окрім Китаю, телефони виготовляли: Угорщина, Фінляндія, Німеччина, інші країни, де значно дорожче виготовлення. А от Україна не виготовляла навіть пластикові корпуси для апаратів. Не виготовляла маючи власні якісні технології виготовлення електроніки, пластику, рідкокристалічних екранів, радіоантен та акумуляторів.
Чому?
Якщо коротко — через корупцію. Не ту, дрібненьку корупцію, про яку зараз верещать з усіх інфоресурсів. Причиною була інша корупція — корупція як інвестиція. Та, на яку виділялися, майже офіційно, або через "гуманітарні фонди", урядові бюджети кілька країн. Це був економічний засіб непрямого впливу. Його мета — параліч технологічного розвитку України. У такий спосіб технологічно розвинені країни перетворюються на постачальників: безкоштовних (чит.: вкрадених) технологій, людей та стратегічних ресурсів. Саме так країни першого світу перетворюють на країни третього.
Ми не були першими або унікальними жертвами. Цей спосіб боротьби із конкурентами використовували: Римська Імперія, Китайська Імперія, Російська Імперія. Цікаво, що пізніше це ж використали і проти них.
Після Другої Світової, задовго до незалежності України, у такий спосіб було зупинено розвиток Аргентини та Ірану. Вкладай у крадіїв, популістів та релігійних фанатиків і вони знищать власну країну, — приблизно так можна описати принципи корупційного інвестування, як стратегічної диверсії. На цих саме принципах фінансується і працює "агентура впливу".
Країна, де міг би з’явитися перший квантовий комп’ютер
Мало хто знає, але першу програму для роботи квантового комп’ютера розробив і написав киянин Анатолій Ковбаса. Щоправда, сам математик називав квантовий комп’ютер "піїчним" — від числа "π" (стале написання: 3.14159265358979323846) — саме воно використовувалося у математиці процесу обчислення. Швидкість обчислення була небаченою. Це у 1995 році, коли частота 286МГц вважалися нормальною. Для розуміння, "π" — це 314 трильйонів (!) цифр після коми, станом на 2006 рік! Насправді ж це число вважається безкінечним.
І що ж зробили наші... українські посадовці? Невже представили українського математика-програміста на здобуття Нобелівської премії?.. Чи забезпечили фінансування досліджень?.. Може дали йому хоча б патент?.. Ні! Вони просто вкрали і продали всі його формули і розрахунки! Саме завдяки цьому ми, українці, тепер захоплюємося "приголомшливими комп’ютерними досягненнями" в інших (розвинених!) країнах.
Що ж отримали самі посадовці? Кошти, машини, квартири, будинки?..
Можливо, дехто і отримав. Хтось, припускаю, навіть паспорти громадян країн ЄС та США здобув. Але це лише моє припущення. Бо всі, кого я знайшов у ланцюгу, опинилися у статусі "зниклих без вісті" або "раптово померлих". Тобто — отримали безіменні ями по лісах або пафосні могили на елітних цвинтарях. Ті, що опинилися на цвинтарях — це справді цікаво — епічно виходили у вікна, стрілялися по туалетах, раптово виїжджали на зустрічні смуги руху, невдало падали на сходах та порушували техніку безпеки під час користування побутовими електроприладами. А ще у них виникали раптові, і одразу летальні, проблеми із серцем, відмовляла печінка. Було навіть передозування інсуліну. Корупція це теж... дуже конкурентна форма бізнесу. Вона має свої "закони" і "традиції. Зокрема, там зустрічаються "товари", продаж яких одночасно гарантує обов’язковий набір здобутків, а саме: швидкий надприбуток та раптову смерть. Це як продавати "червону ртуть", — код, яким обозначали елементи ядерної зброї.
Уявляєте приблизний порядок цифр у доларах, який Україні коштувала корупція тільки на цьому прикладі? То я поясню!
На зараз, ринок потреб квантових комп’ютерів у світі вже сягає до $1,5 мільярда на рік і швидко зростає. "Зростає" — це від $12 млрд./рік до $97 млрд./рік буде на 2034-й рік. А у 2040-му, він досягне, щонайменше, $200 млрд./рік (двохсот мільярдів на рік!). І це, пояснюю, за найобережнішими, максимально консервативними оцінками! А який там бюджет України очікувався без війни?..
Але про складне якось потім. Далі простіша, друга корупційна історія.
Розгром українського Ai-Ti-гіганта "Квазар-Микро"
Я свідомо обрав цей найвідоміший випадок. Тут все легко перевірити. А ще — тут чітко відстежується хронологія розвитку одного з наслідків стратегічної диверсії, відомої як "Касетний скандал".
Офіційно, все це сталося через продаж "Квазару" російській АФК "Сістема" (2005–2008 рр.). Далі, у 2009 році, виник "корпоративний конфлікт", навколо цехів заводу "Квазар". З рештою, за всебічної підтримки посадовців з урядів Тимошенко та Януковича, єдиний конкурентоспроможний виробник комп’ютерів в Україні був знищений.
Проте, ситуація значно цікавіше виглядає, за більш уважного розгляду цих подій.
Офіційна хронологія Google і не тільки
- 1990–2004рр: Засновник Євген Уткін створив одну з ведучих Ai-Ti-компаній Східної Європи, що виготовляла ПК та програмне забезпечення.
- 2005 р.: Уткін, цитата з Google: "продав контрольний пакет (51%) акцій компанії "Квазар-Мікро" російському холдингу "Сітронікс" за $28 млн...". "Сітронікс" є складовою частиною АФК "Система" (фактичний власник: Володимир Євтушенков). Насправді, засновника "Квазар-Мікро", "переконали" — оберу це максимально коректне слово — передати контрольний пакет акцій російському олігарху за символічні кошти. І зробили це корумповані (завербовані?) росіянами українські силовики.
- 2007–2008 рр.: Через кризу Ai-Ti-ринку — криза ця, що цікаво, була тільки в Україні — "Сітронікс" повністю викупив "Квазар-Мікро", консолідувавши 100% акцій. Таким чином бренд втратив самостійність. Його підрозділи було реорганізовано в структури "Ситроникс Информационные Технологии" — тепер АО РТИ "Системы", російська оборонка, входить у першу сотню найбільших виробників компонентів зброї у світі.
- 2009 р.: Тут буде цитата з Google: "...почався скандал, пов’язаний із спробою "Сітронікс" та пов’язаних структур отримати контроль над нерухомістю та землею материнського підприємства заводу "Квазар", з якого спробували вилучити потужності...". Хтось зрозумів процитований текст? Якщо ні, то розшифровую: відбулася спроба масштабного викрадення та вивезення технологічних ліній та технічної документації на підставі назви "Квазар" та договору про довгострокову оренду землі. Щоб остаточно зрозуміти, що то таке — подивіться на залишки заводу АТЕК у Києві. Там схожу операцію провели китайці. Тепер АТЕК є музеєм того, що має офіційну назву "китайські інвестиції". А історія "Квазар-Мікро" — стала зразком інвестиції російської.
Здивовані? Це ви ще не знаєте, де насправді російський ОТРК "Кінжал" розробляли; звідки вивезено лінії заправки твердим ракетним пальним для нього; звідки росіяни отримали хімічну формулу та технологію виготовлення цього ракетного пального. І все це за корупційними схемами! Але повернемося до хронології розгрому "Квазар-Мікро" в контексті "загальнодержавних подій".
Постанова Кабінету Міністрів України № 86, від 28 січня 2004 року - цією постановою за підписом тодішнього прем’єр-міністра України Віктора Януковича було введено юридичні санкції проти всієї електронної промисловості України. А також: проти підприємств, що виготовляли компоненти для неї. Але найцікавіше інше — стартом для проведення росіянами цієї блискучої диверсійної операції стратегічного (!) рівня проти економіки України, стала ратифікація Верховною Радою України Вассенаарської домовленості (або угоди) щодо контролю за експортом звичайних озброєнь та товарів і технологій подвійного використання. Технічно, у Постанові №86 Кабміну дописали кілька речень, які докорінно змінили суть участі України у ній. Наприклад, перемістили Україну зі списку країн першого світу до країн третього. Пам’ятаєте, як у 2014 році, після анексії Криму, всі не розуміли, чому ЄС та США не постачали озброєння? Так це саме через Постанову Віктора Януковича. Бо строго-юридично, Україна сама заборонила собі все це постачання. А також модернізацію і розвиток.
Тоді ж було зроблено перший крок до корупційного зараження кількох українських силових структур. І, як наслідок, до криміналізації користування навіть смартфоном. Бо строго формально, згідно "Загальної методики експертизи на причетність пристрою до спеціального технічного засобу негласного отримання інформації" (надалі: СТЗ), смартфон (айфон, айпад, всі інші планшети та всі ноутбуки) являють собою, цитата: "пристроями у які технічно вмонтовані відеокамери та програмно диктофони із системи записування та збереження відео- та аудіо-інформації". Тобто, потенційно, вони є пристроями СТЗ. Відтак, за (увага!) виготовлення, розповсюдження та користування ними, за ст. 359 Кримінального кодексу України, дають до 10 (десяти!) років позбавлення волі із конфіскацією майна!
Скільки згідно ККУ за зґвалтування дають?.. А за наркотики?..
По статті 359 є аж чотири (!) цікавих факти:
1) Цю зміну до Кримінального кодексу України внесла фракція "Блок Юлії Тимошенко".
2) Ст. 359 ККУ, по суті є копією ст. 138.1 УК РФ, але перекладеною українською мовою із посиленням кримінальної відповідальності з 4 (чотирьох) років позбавлення волі (ст.138.1 УК РФ), до 10 (десяти) років позбавлення волі (ст. 359 ККУ).
3) РФ та Україна — єдині країни у світі, які мають подібні... особливості кримінального законодавства. Навіть у Північній Кореї, Афганістані та Ірані користування електронними пристроями не є правопорушенням.
4) Зміни до ст. 359 ККУ були другим документом, який затвердив Віктор Янукович на посаді Президента України. Першим офіційним документом за його підписом — була Угода про розміщення Чорноморського флоту РФ у Криму. Її, до речі, готував уряд Юлії Тимошенко під час президенства Віктора Ющенка. І почали цей процес у 2009 році, після кількох зустрічей української прем’єрки із тодішнім російським прем'єр-міністром Володимиром Путіним.
Всі ЗМІ волали про документ і підпис Януковича під ним, а от ключове питання: "коли і хто це все готував?" — чомусь ніхто не поставив. Хоча відповідь була очевидною, просто за хронологією підготовки міждержавних угод. Також відкритим залишилося тільки одне запитання: чи знав про це все Віктор Ющенко?
А тепер спробую провести хронологічні паралелі:
- 2004 рік, 28 січня — постанова Віктора Януковича № 27.
- 2005 рік — росіяни забирають контрольний пакет "Квазар-Мікро".
- 2008 рік, літо — росіяни проводять військову анексію Південної Осетії та Абхазії.
- 2008 рік, осінь — росіяни консолідують акції "Квазар-Мікро" до 100% на свою користь.
- 2009 рік — підписання "газової угоди" у Криму, початок підготовки "угоди про ЧФ".
- 2009 рік — перша спроба відкритого рейдерського захоплення виробництва електроніки в Україні.
- 2009 рік — початок масового вербування співробітників Кримського Республіканського та Севастопольського Головного управлінь СБУ. У 2014 вони перейдуть на бік ворога майже повністю.
Звідки знаю дату, коли це почалося із управами СБУ у Криму? Тут все просто. Співробітники кримських управлінь СБУ перейшли на бік ворога у 2014 році, а посвідчення ФСБ отримали у 2015 році, — це перший факт. Спецперевірка ФСБ триває 5-7 років, — це факт другий. Знаючи це, легко з’ясовуємо коли почалася співпраця.
Якщо перевіряти ситуацію по інших стратегічних підприємствах України у той період, то ситуація повторюватиметься. Десь росіянам вдалося повністю — це окрема тема. Десь, як з "Квазар-Мікро", частково. А десь у них був і повний провал. Але синхронність подій навколо промисловості України не може пояснюватися випадковістю. Надто багато співпадінь.
Відстрочена економічно-політична катастрофа
Почну з того, що перелік високотехнологічних підприємств України — це перелік майбутніх кримінальних проваджень Просто констатую факт! Їм, провадженням, іще не присвоєно унікальних номерів у "Єдиному реєстрі". Але не сумнівайтеся, по багатьом підприємствам вже розпочато дослідчу перевірку за ознаками правопорушення передбаченого ст. 359 Кримінального кодексу України. І вже, поки негласно, розпочато оперативно-розшукові дії. Напишу навіть більше: штатний склад цих підприємств — це перелік засуджених та в’язнів у найближчому майбутньому. Різниця лише у тому, що керівний та інженерний склад підприємств отримає до 10 років позбавлення волі, якщо не встигне покинути Україну. Робітники отримають від 1 до 3 років умовно. А прибиральниці та секретарки, щоб не отримати судові вироки, підуть свідками.
Ви хочете доказів та прикладів? Їх у мене є!
Почну з юридичної аксіоми: якщо за певні правопорушення передбачено кримінальну відповідальність (тут: ст. 359 ККУ), а для відстежування цих "правопорушень" створено штатні структури (тільки в СБУ їх аж три!), то наслідки для "правопорушників" настануть на 101%. Тобто все, чим зараз вражає і пишається Україна — дронові технології, системи штучного інтелекту, тощо — буде показово і максимально жорстоко розгромлено та скомпрометовано. І не тому, що цього хоче СБУ, МВС чи ДБР. Просто тому, що це прямо передбачено статтею 359 Кримінального кодексу України та низкою внутрішніх документів "Для службового користування" (надалі: ДСК).
Для цього, тільки СБУ є:
- два департаменти, забезпечені на 100% профільним штатом співробітників;
- окремий, відомчій, Інститутом судових експертиз.
І всі вони не вороги України. Вони просто єдиний налагоджений механізм із напрацьованими методиками та алгоритмами дій.
Тепер перейдемо до прикладів. Перед вами два офіційні документи, що перевіряються просто телефонним дзвінком до депутатів Верховної Ради України. Вони написали офіційні запити та отримали офіційні відповіді.
Перша відповідь депутатові Верховної Ради України Ігорю Луценку, щодо кількості засуджених за шпигунство (ст.114 ККУ). Якщо я правильно зрозумів відповідь, то сумарно виявлено п’ятьох. Одного засуджено на 10 років позбавлення волі, чотирьом винесено "застереження", з них трьох — вислано з України.
Це 2016 рік. Вже два роки, як анексовано Крим і РФ розпочала процес анексії Донецької та Луганської областей.
А тепер ми чітко і однозначно визначимо, що було пріоритетом у роботі Служби у той період. Для цього я представлю другий документ, що є відповіддю іншому нардепу Верховної Ради України Оксані Продан.
За статтею 359 маємо 1130 кримінальних проваджень. З них 408 направлено до суду. І проходило по них аж 448 громадян України! Це проти 5 (п’яти) росіян за шпигунство. Тобто, закривати громадян України, для СБУ зразку 2016 року, було цікавіше, ніж боротися із російськими шпигунами. Можемо навіть математично визначити у скільки разів: 448 ∕ 5 = 89,6 разів. А якщо почнемо визначати пропорції кримінальних проваджень, то ми отримаємо лише одне за ст. 114 (шпигунство) проти 1130 за ст. 359 (СТЗ). Вражає...
Звідси запитання: скільки кримінальних проваджень за статтею 359 є сфальсифікованими? Враховуючи навіть той факт, що людей притягали до кримінальної відповідальності за калькою російської статті 138.1, я припущу, що 100% кримінальних проваджень тою чи іншою мірою не відповідали Законодавству України. Ось одна з історій яку, як журналіст, я супроводжував особисто.
Справа розвалилася в апеляції, коли колегія суддів з’ясувала, скільки людей було засуджено за тими ж самими "речовими доказами". Було озвучено п’ять випадків (!) проти різних людей з використанням фототаблиці одного (першого!) провадження на одній (підставній!) адресі. Цікаво, що з усіх засуджених виправдано лише одного, останнього, — справу якого, я навів прикладом.
Що ж то таке, 359 стаття Кримінального кодексу України?
Вона є небезпечним, хворим рудиментом, імплементованим у Законодавство України Російською стратегічною диверсією проти економіки України. Вона була складовою частиною підготовки до вторгнення та подальшої анексії території України, яке проводилося через "агентуру впливу". Її наслідками вже стали:
- технологічні відсталість України;
- параліч перспективних, у тому числі і оборонних розробок;
- створення передумов для корупційного розкладання співробітників спецслужб, правоохоронних органів та судів в Україні;
- масовий виїзд інженерів, розробників та конструкторів із подальшою відмовою їх від громадянства України;
- закладено передумови для зупинки вже запущених високотехнологічних виробництв;
- створено передумови для кримінального переділу активів високотехнологічних підприємств України;
- створено передумови для викрадання та неліцензійного виготовлення за кордоном високотехнологічних товарів та програмного забезпечення, розроблених в Україні;
- створення передумов для непривабливості України, для інвестицій та розміщення підприємств.
І це далеко неповний перелік наслідків! То може ми нарешті позбавимося цього небезпечного спадку і приберемо його з Законодавства України?
В подальших статтях я розповім вам, чому всі українці з першої години отримання паспорту перебувають під загрозою кримінального переслідування. Хто, коли і для чого створив систему, де громадянин є злочинцем не виявленим, а правоохоронець -- організатором злочинів. І як це пов’язано із "касетним скандалом".
Приєднуйтесь до нашої армії антикорупційних активістів! Підпишіться на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram та TikTok!
