Директорів комунальних підприємств по всій Україні переслідують за додаткові угоди до договорів на електроенергію, підписані у 2021 році. Але мало хто ставить очевидне запитання: а що мало статися, якби вони ці угоди не підписали? Відповідь перетворює всю картину переслідувань на щось значно тривожніше, ніж проста помилка правоохоронців.
Детальніше — у сюжеті для "Стоп Корупції ТБ",
Восени 2021 року комунальні підприємства — водоканали, теплопостачальні організації, підприємства міського освітлення — укладали договори на закупівлю електроенергії через систему Prozorro. Ціна фіксувалася на момент підписання. Далі ринок пішов угору — спочатку повільно, потім стрімко. Постачальники приходили з документами про коливання і пропонували підписати додаткові угоди на підвищення ціни. Директори підписували — керуючись роз'ясненнями Міністерства економіки і нормами чинного на той момент законодавства.
Сьогодні саме за ці підписи їх переслідують.
Але директор черкаського КП "Міськсвітло" Віталій Терьохін пояснює: альтернатива була лише одна — і вона не краща. Якби він відмовився підписувати угоди і розірвав договір, підприємство автоматично переходило б до так званого постачальника останньої надії — структури, яка не має права відмовити у постачанні електроенергії, але має свою ціну. І ця ціна — рівно вдвічі вища від середньозваженої на ринку на відповідний день.
Простіше кажучи: підписав додаткову угоду на підвищення ціни на умовні 15% — корупціонер. Відмовився підписувати і перейшов до постачальника останньої надії, де ціна вдвічі вища, — теж корупціонер. Різниця лише в тому, за що саме тебе покарають.
Цифри, які все пояснюють
Директор КП "Міський водоканал" у Золотоноші Сергій Кузнєцов підрахував конкретно: за додатковими угодами його підприємство нібито переплатило 100–200 тисяч гривень — саме цю суму слідство кваліфікує як збитки. Але якби водоканал розірвав договір і перейшов до постачальника останньої надії з подвійною ціною — переплата склала б ті самі 100–200 тисяч, а то й більше.
Тобто будь-яке рішення вело до однакового фінансового результату для бюджету. Але лише одне з них — підписання додаткової угоди — стало підставою для кримінального провадження.
На постачальнику останньої надії підприємство може перебувати не більше 90 діб. Після цього — або нова тендерна процедура з пошуком постачальника, або знову постачальник останньої надії, або відключення. Терьохін описує цей механізм просто: якщо термін закінчиться і нового постачальника не знайдуть — електроенергію на точці обліку просто перестануть подавати.
Держава, яка карає за свою ж архітектуру
Найважливіше тут навіть не юридична колізія між рішенням Верховного суду і текстом закону про публічні закупівлі. Найважливіше — що саму пастку збудувала держава.
Механізм постачальника останньої надії існує саме для того, щоб критична інфраструктура ніколи не залишалася без електроенергії. Це страховка від збоїв ринку. Але ціна цієї страховки — подвійний тариф — робить її свідомо невигідною для тривалого використання. Тобто держава кажеа:
"У крайньому разі є аварійний варіант, але він дуже дорогий, тому краще домовляйтеся з ринком".
Директори комунальних підприємств саме так і робили — домовлялися, підписували угоди, орієнтувалися на роз'яснення Мінекономіки. А потім Верховний суд переглянув правила. Заднім числом.
Заступник генерального директора Prozorro Наталія Шимко пояснює наслідки такої непослідовності: коли різні державні органи трактують одну й ту саму норму по-різному, виконавці на місцях опиняються в правовому вакуумі — вони фізично не можуть зрозуміти, як діяти правильно.
Терьохін знайшов тимчасовий вихід: його підприємство підпадає під категорію малого непобутового споживача і перейшло на універсальну послугу. Але більшість комунальних підприємств — водоканали, тепломережі, лікарні — такої можливості не мають. Вони залишаються на відкритому ринку, де правила можуть змінитися в будь-який момент. Заднім числом.
Головна редакторка порталу у сфері публічних закупівель Ганна Довга формулює суть проблеми коротко: від керівників об'єктів критичної інфраструктури вимагали неможливого — і карають тепер саме за те, що неможливе виявилося неможливим.
Питання, яке залишається без відповіді: якщо завтра адекватний бізнес вирішить не виходити на торги з електроенергії для комунальних підприємств — хто і за що буде відповідати цього разу?
Приєднуйтесь до нашої армії антикорупційних активістів! Підпишіться на нас у
Telegram,WhatsApp,Facebook, Youtube, Twitter, Instagram та TikTok!
