Захворюваність на коронавірусну інфекцію в Україні стрімко зростає, але медикам поки вдається уникнути "української Ломбардії". Чи здатна вітчизняна влада використати успішний досвід східноєвропейських сусідів? Які заходи застосовують в країні для захисту осіб із груп підвищеного ризику, чи всім доступне лабораторне тестування та до яких протиепідемічних заходів вдається уряд Шмигаля? Намагалися розібратись аналітики "СтопКору".
Відстеження осіб із груп ризику захворювання на коронавірусну інфекцію під час в’їзду в країну
Від початку проникнення вірусу SARS-Cov-2 в Україну в українських аеропортах розпочали вимірювати температуру тіла, щоб виявляти людей із підозрою на коронавірусну інфекцію, та роздавати всім пасажирам пам’ятки з рекомендацією дотримуватись самоізоляції.
Ці заходи, хоча й згадуються в рекомендаціях ВООЗ з репатріації громадян з епідемічно небезпечних країн, але мають застосовуватися в комплексі з іншими.
Суттєва відмінність Чехії, Словаччини та Австралії полягала у тому, що вони застосували набагато більший обсяг заходів, аби обмежити занесення в країну коронавірусу. Ці країни створили ефективну систему відстеження усіх громадян з груп ризику, які в’їжджали з охоплених пандемією CoViD-19 країн. Передусім, вони зобов’язували громадян, які поверталися, зв’язатися з сімейними лікарями та дотримуватися обов’язкового домашнього 14-денного карантину.
З іншого боку, державні служби мали усі дані про осіб, які поверталися, і мали змогу відстежувати, чи дотримуються громадяни домашнього карантину. Понад те, порушників карантину суворо карали.
До реформи санітарно-епідеміологічної служби в Україні зазвичай в країні запроваджували аналогічні заходи, але у 2020 році вони фактично не працювали. Про намір впровадити такі заходи Уряд України оголосив лише тоді, коли регулярне транспортне сполучення з іншими країнами перервалося.
Це дозволило хворим, які на момент повернення або в’їзду в Україну були в стані інкубації вірусу без клінічних проявів хвороби, уникнути протиепідемічного нагляду, потрапити в регіони України та почати заражати контактних осіб.
На тлі погіршення епідеміологічної ситуації уряд України наразі не спромігся організувати роботу з групами ризику. Навіть після "закриття кордону" рух в обидва боки кордону не припиняється. В Україну продовжують щодня повертатись декілька тисячі українських громадян, а 2-3 тисячі виїжджає за кордон в епідемічно неблагополучні райони.
Раніше ми вже аналізували цю загрозливу ситуацію. Надзвичайно велика частина цих людей не дотримується режиму самоізоляції і обсервації, багато з них хворіють і заражають інших людей. Кількість порушників лічиться десятками тисяч. Перед Паскою цей транскордонний рух збільшився до 12 тисяч на добу. Так само збільшується кількість порушників режиму самоізоляції.
Обсервація осіб, які в’їжджають в Україну з-за кордону
Інший захід, який застосовується в деяких країнах, який має на меті запобігання занесення в країну коронавірусної хвороби – обсервація прибулих із небезпечних на коронавірус країн. Ефективна обсервація застосовувалась зокрема у Словаччині.
Рекомендації ВООЗ так само містять вимоги до облаштування місць обов’язкової 14-денної обсервації осіб, які в’їжджають у країну з епідемічно небезпечних регіонів. Приміщення, що використовуються під обсервацію (карантин), не мають сприяти передачі вірусу від людини до людини. Пасажири на обсервації мусять бути забезпечені адекватним харчуванням, водою, ліжками, одягом, медичною допомогою, засобами комунікації, можливостями зберігати багаж та особисті речі, гігієнічними засобами.
Ставитися до пасажирів треба з повагою та дотриманням прав людини, враховувати соціокультурні, гендерні, етнічні та релігійні потреби людей, аби мінімізувати дискомфорт. Наглядати за особами, що знаходяться на обсервації, мають спеціально навчені медичні працівники.
Про намір запровадити обов’язкову обсервацію (14-денний карантин) прибулих до України репатріантів із "небезпечних" країн Уряд оголосив 29 березня, коли вже були закриті кордони, регулярне транспортне сполучення повністю припинилося, а українські громадяни почали евакуацію спеціальними рейсами. На селекторній нараді у Президента України було повідомлено, що організувати обсервацію має міністерство внутрішніх справ і що вже облаштовано 61 заклад для обсервації.
Секретар Координаційної ради з протидії поширенню COVID-19 Кирило Тимошенко заявив, що до цих готелів та санаторіїв уже надіслали окуляри, костюми та маски, які захистять гостей. Крім того, на нараді обговорили зміну людей, які прибувають на обсервацію. Вирішили, що їм робитимуть ПЛР-тести на п’ятий-шостий день після вильоту. За умови негативного результату, тобто відсутності інфікування коронавірусом, людей відправлятимуть на самоізоляцію додому.
Легко перевірити, що обидві заяви суперечать згаданим рекомендаціям ВООЗ. По-перше, засоби захисту мають призначатися для медичного персоналу, а не для гостей. Адже гостям мають надати захист від інфекції за допомогою правильного розміщення в обсерваційному закладі та ізоляції.
По-друге, обсервація має запроваджуватися на 14 днів. Оскільки негативний ПЛР-тест на шостий день у жодному разі не виключає, що захворювання не виникне на сьомий.
3 квітня в МЗС повідомили, що за кордоном понад 8,5 тисячі українців просять про негайну евакуацію, але евакуація українців з-за кордону залежатиме від здатності забезпечити обсервацію.
Тому, з урахуванням великої кількості репатріантів до України, скорочений термін обсервації, про який оголосив Кирило Тимошенко, може бути лише в разі подальшої домашньої ізоляції під наглядом медиків і поліції. Безконтрольна самоізоляція – небезпечне рішення у цьому випадку.
Дійсно Словаччина запровадила обсервацію до моменту проведення ПЛР тестів, але відмінність від України полягала у тому, что у подальшому в Словаччині відстежували дотримання режиму самоізоляції особами, яких відпустили з обсерваторів. В Україні, як ми вже зазначили, такого контролю не існує майже взагалі.
Перші спроби Уряду та МВС запровадити обсервацію для репатріантів на початку квітня закінчилися невдало. Коли пасажирам запропонували перебування в місцях для обсервації, вони або втекли, або, після їхніх наполегливих вимог, їм дозволили залишити місця для обсервації та ізолюватися вдома. Очевидно, що ці місця для перебування пасажирів не відповідали необхідним умовам.
4 квітня на нараді у Президента з’ясувалося, що місця для обсервації ще не готові, і їхню кількість за новими вимогами визначать наступного тижня.
З урахуванням величезної кількості громадян України, які очікують на репатріацію (не менше 8,5 тисячі), завдання щодо їхньої обсервації є досить складним для України.
Досвід Словаччини, Австралії та Чехії у цьому питанні досить різноманітний. Чехія взагалі не запроваджувала обсерватори, їх замінив нагляд за дотриманням пацієнтами обов’язкового 14-денного домашнього карантину.
Австралія частково скористалася своїм винаходом "зовнішнього карантину" для іноземних громадян. Для власних громадян-репатріантів Австралія запровадила обов’язковий домашній карантин, такий же, як у Чехії.
Натомість Словаччина запровадила режим обсервації для прибулих у країну, але за скороченою процедурою. Прибульці затримувалися на обсервації лише на час, необхідний для проведення тестів, і надалі перебували на домашньому обов’язковому 14-денному карантині.
Треба віддати належне всім трьом країнам, адже їхні комплексні протиепідемічні заходи спрацювали дуже добре, якщо подивитися на динаміку захворювання на коронавірусну інфекцію.
В Україні ж 14 квітня виявляється, що обсерватори все ще не працюють через небажання громадян, прикордонників та поліції використовувати їх. Наприклад, у Львівській області обсерватори порожні, а прибулих громадян відправляють на самоізоляцію, режим якої вони масово порушують.
Мережа медичних закладів
Сімейний лікарі – це основна ланка, на яку покладається стеження за контактними особами, первинна діагностика, спостереження за хворими легкої та середньої тяжкості. Уся робота системи протиепідемічних заходів критично залежить від сімейних лікарів. Раніше ми вже згадували про реформи у сімейній медицині, які не змогли забезпечити якісне функціонування первинної ланки медичної допомоги.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2020 року №93-р протягом лютого-березня мало відбутися навчання медичних працівників та комплектація медичних закладів необхідним обладнанням, засобами захисту, тестами та ліками. Як виявилося згодом, цей час змарнували.
Як навчали медичних працівників і як медичні заклади підготувалися до спалаху інфекції, українці почули невдовзі, коли до медичних служб вперше масово почали звертатися люди з підозрою на наявність коронавірусної інфекції. Ситуацію можна добре зрозуміти із заяви завідувача Центру первинної медико-санітарної допомоги в місті Монастириська, де помер один із перших пацієнтів.
Після того, як лікарі вперше контактували із хворим на коронавірусну інфекцію, завідувач заявив: "Я сьогодні закрив свій центр, усі пішли на самоізоляцію, бо всі контактні. У всіх взяли аналіз на COVID-19, завтра чекаємо результату. Нема кому надавати допомогу. Немає ні тестів, ні пробірок, обдзвонив уже всі "Медтехніки", всюди, де можна. Тестів не дали взагалі". Масок, за словами Андрія Мушинського, не бракує, а от із 20 захисних костюмів, замовлених раніше, залишилося два чи три й купити їх ніде.
Аналогічна історія трапилася у місті Почаєві, де 27 лікарів первинної ланки помістили на обсервацію, а амбулаторію зачинили.
Виявляється, що після перших контактів із хворими на коронавірусну інфекцію пацієнтами медичні працівники усуваються від праці, а медичний заклад припиняє роботу! І ми переконуємося, що це непоодинокий випадок. Медичні працівники не знають, що робити, вони не мають засобів захисту, вони не мають необхідного обладнання, реагентів, витратних матеріалів і ліків. Сімейні лікарі відмовляються оглядати пацієнтів і, у кращому випадку, консультують їх телефоном.
Після контакту з пацієнтами на самоізоляцію можуть відправити усіх лікарів, які контактували з хворими на коронавірусну пневмонію, як, наприклад, в Ужгороді, де відправили на самоізоляцію 17 працівників пульмонологічного відділення.
У такий спосіб невдовзі в Україні можуть закритись усі медичні заклади. Ситуація є просто абсурдною! Адже українські медичні працівники, як і в усіх інших країнах, повинні мати засоби захисту, продовжувати працювати із хворими з дотриманням усіх вимог ВООЗ, перебувати під ретельним наглядом, проходити в пріоритетному порядку лабораторне тестування при найменшій підозрі на захворювання, і лише тоді ізолюватися та лікуватися.
Історії про "телефонні консультації", грубі помилки, хаос у роботі медичних служб поширюються в соціальних мережах. Як приклад, історія про померлого від коронавірусної хвороби в Івано-Франківській області. Історія типова, в ній є усе: погана координація медичних та інформаційних служб, необґрунтована відмова від госпіталізації, помилкове застосування швидких тестів на антитіла замість ПЛР-тестів, відсутність засобів захисту медиків, нераціональне використання дефіцитних апаратів ШВЛ.
В іншій публікації директор центру первинної медико-санітарної допомоги розповідає про ганебну роботу диспетчерських служб та організаційні прогалини у системі госпіталізації, через які важкого пацієнта змушені були возити декількома закладами та у підсумку повернути додому без жодного результату.
На жаль, стандарти медичної допомоги, що затверджені наказом МОЗ України https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-28032020--722-organizacija-nadannja-medichnoi-dopomogi-hvorim-na-koronavirusnu-hvorobu-covid-19, втрачають чітку визначеність, коли йдеться про надання медичної допомоги хворим на коронавірусну інфекцію саме сімейними лікарями.
Зокрема, стандарт не визначає ризику захворювання медичного працівника після контакту з хворим на коронавірусну інфекцію. Саме це, а також практична відсутність засобів індивідуального захисту призводять до фактичного закриття цілих підрозділів медичних закладів у критично важливі моменти. Незрозуміло, чому МОЗ України не затвердило рекомендації ВООЗ про те, як медичним працівникам поводитися після контактів із людьми з коронавірусною хворобою. Адже ці рекомендації були оприлюднені ще 19 березня 2020 року!
Попри численні заяви політиків та урядовців про закупівлю засобів індивідуального захисту, вони складають мізерну кількість від потреби закладів первинної медичної допомоги.
Ненабагато краще в інших медичних закладах. Свідченням цьому є те, що майже кожен п’ятий хворий на коронавірусну інфекцію в Україні – це медичний працівник (загалом 20 відсотків).
Настільки велике ураження медичних працівників було лише у 2002-2003 роках під час пандемії SARS.
Для порівняння, у США медиків серед хворих на Covid-19 — менш ніж два відсотки від усієї кількості хворих. В Італії – 8,3%.
Тож наразі варто констатувати, що:
1. Україна вчасно запровадила карантинні та інші заходи, що обмежують поширення інфекції. Але частина цих заходів була запроваджена хаотично і необґрунтовано (наприклад, повне припинення роботи міського транспорту в деяких містах, хаотичне на початку закриття підприємств і організацій без визначення переліку критично важливих). "Чемпіони світу" так само запровадили ці заходи завчасно, але діяли більш впорядковано.
2. Заходи з запобігання в’їзду в Україну хворих на коронавірусну інфекцію виявилися неефективними, поки повністю не припинили зовнішнє транспортне сполучення. Термометрія в аеропортах виявляла надто мало подорожніх із підозрою на коронавірус, а за дотриманням прибулими пасажирами 14-денної самоізоляції ані медичні служби, ані поліція не стежили. На відміну від України, "чемпіони світу" організували ці процеси належним чином.
3. Показники охоплення населення України лабораторним тестуванням просто катастрофічні. Якщо ситуація не покращиться найближчими днями, ми можемо втратити контроль за пандемією в Україні. Перешкодою для збільшення ПЛР-тестування на коронавірус є мала потужність українських лабораторій. Усі країни-"чемпіони світу" використовували тестування за призначенням медичних або протиепідемічних служб у надзвичайно великих масштабах.
4. Сімейні лікарі, функції яких є ключовими для спостереження за хворими, підозрілими на хворобу та контактними особами, є найуразливішою ланкою системи протиепідемічних заходів в Україні. На відміну від України, "чемпіони світу" мають усталену і добре підготовлену мережу лікарів загальної практики-сімейної медицини.
5. Обсерватори в Україні, навіть тоді, коли влада відзвітувала про їх створення, все ще не працюють, а режим самоізоляції масово порушується. За цих умов невідомо з яких причин від урядовців лунають оптимістичні прогнози, що пік захворюваності в Україні минеться максимум за тиждень. На жаль, ми маємо дуже сумні підстави не довіряти оптимізму урядовців. Ситуація ускладнюється Пасхальними святами. Риторичні питання: чи будуть дотримуватись українці правил поводження під час свята, якщо вони не дотримуються режиму самоізоляції? Та чи здатна влада контролювати виконання власних рішень щодо роботи з групами підвищеного ризику на коронавірусну інфекцію?
