Ситуація із епідемією COVID-19 в Україні залишається загрозливою, але поки не катастрофічною. На відміну від Італії чи Іспанії, країна — лише на порозі спалаху. Які проблеми очікують на українців, коли кількість хворих на коронавірусну інфекцію почне швидко зростати? Експерти та аналітики «СтопКору» підрахували потенційний дефіцит ліжкомісць у вітчизняних лікарнях, виходячи з наявної станом на 30 березня інформації.
Днями Франція повідомила, що всі можливості перепрофілювання шпитальних ліжок у регіоні Парижа вже вичерпані та цей регіон починає відчувати нестачу місць для хворих на коронавірусну інфекцію. Дефіцит призведе до того, що зараз відбувається в іншому французькому осередку коронавірусу – Лотарінгії, де лікарі змушені застосувати медичне сортування, аби визначити, кому з пацієнтів надати штучну вентиляцію легенів, а кому — відмовити.
Зараз у Паризькому регіоні перебувають у стаціонарах більш ніж сім тисяч хворих на коронавірусну інфекцію. З них більше трьох сотень осіб потребують лікування не просто на звичайному шпитальному ліжку, а у палатах інтенсивної терапії з використанням ШВЛ. Французька влада неабияк стривожена новим викликом.
Останні новини з регіонів України свідчать, що провінційні медзаклади погано готові приймати хворих на коронавірусну інфекцію. То чи впорається українська система з навантаженням, подібним до того, з яким зіткнулася Франція? Які плани існують в Україні про розгортання додаткових ліжок на випадок масового спрямування пацієнтів до лікарень? Чи вони реалістичні та чи відповідатимуть ці додаткові ліжка всім вимогам щодо обладнання та дотримання протиепідемічного режиму? Адже ми знаємо, що навіть уже наявним місцям лікування хворих бракує матеріально-технічного забезпечення.
На скільки вистачить лікарняних ліжок в Україні під час пандемії коронавірусної хворобм в Україні?
Найпростіший підрахунок показує, що додаткові лікарняні ліжка знадобляться вже незабаром. Натепер офіційно маємо загалом приблизно шість тисяч ліжок для хворих на коронавірусну інфекцію, що розгорнуті в країні (втричі менше, ніж припадало на одного хворого у Франції).
Згідно з даними британських медиків, лише 20 відсотків хворих потребують стаціонарного лікування, а тривалість лікування становить вісім днів для неускладненого перебігу хвороби (15 відсотків пацієнтів) та 16 днів для складного (п'ять відсотків пацієнтів). Можна визначити середню тривалість лікування у десять днів.
Тоді 6000 ліжок вистачить, якщо щоденна кількість нових випадків у країні буде постійною і не більшою, ніж 3000 випадків на добу. Щоденна госпіталізація 600 пацієнтів заповнить стаціонарні ліжка за 10 днів, відколи почнуть виписуватися перші пацієнти. Коли цей трьохтисячний поріг добової захворюваності буде перевищений — стаціонарних ліжок перестане вистачати.
Та насправді це станеться набагато раніше, оскільки захворюваність на коронавірусну інфекцію зростає нерівномірно в областях України. І деяким регіонам, де вже почалося стрімке збільшення кількості випадків, може забракнути ліжок уже за два тижні, якщо кількість інфікованих зростатиме експоненційно.
Чи готовий до цього Уряд і наша система охорони здоров’я? Це стосується передусім Чернівецької та Тернопільської областей, які стали західним осередком епідемії. Там зараз розгорнули 208 та 195 спеціалізованих ліжок відповідно. Наш підрахунок показує, що цим областям забракне місць для хворих, коли щоденно буде приблизно по 100 нових випадків у кожній з областей.
Головний державний санлікар України Віктор Ляшко 30 березня повідомив, що ці шість тисяч ліжок належать до «першої хвилі». За потреби ліжка в областях будуть перепрофілювати, а загальну кількість збільшуватимуть. Але чи будуть вони з необхідним обладнанням? Адже призначити ліжка для ізоляції хворих пацієнтів – це ще не розв'язок проблеми. Тяжкі пацієнти вимагатимуть інтенсивного лікування, зокрема, із застосуванням апаратів штучної вентиляції легенів (ШВЛ).
Як інші країни намагаються долати дефіцит лікарняної допомоги?
Наведемо приклади розвинутих країн, які мають сумний досвід масового доправлення до лікарень важких хворих на коронавірусну інфекцію. Країн, що вже відчули дефіцит лікарняних ліжок та обладнання. Мер Нью-Йорка 29 березня повідомив, що до 5 квітня місто вичерпає можливості стаціонарів у наданні медичної допомоги пацієнтам, зокрема, із використанням ШВЛ.
На своє щастя, США мають найпотужніший військово-морський флот у світі, шпитальні кораблі якого можуть вирушити на допомогу місту. Шпитальний корабель на 1000 ліжок стане на рейді Нью-Йорка та візьме на борт хворих із мегаполісу.
У Франції з 21 тисячі стаціонарних ліжок майже чверть – це ліжка для інтенсивного лікування.
Але у двох регіонах Франції – у Лотарінгії та у Паризькому регіоні – місцевих ресурсів уже не вистачає. Уряд шукає можливостей для обладнання лікарень більшою кількістю апаратів для ШВЛ (загалом у французьких палатах інтенсивної терапії є понад п'ять тисяч апаратів ШВЛ). Через нестачу ліжок у французьких центрах пандемії уряд ухвалив рішення евакуювати частину пацієнтів, які потребують стаціонарного лікування, до інших регіонів, де є для цього можливість. Для цього використовують спеціально пристосовані та переобладнанні швидкісні потяги.
Частину важких хворих, зокрема, тих, які потребують ШВЛ, забрала до себе Німеччина, яка, на щастя, має аномально велику кількість апаратів ШВЛ – 25 тисяч.
Велика Британія має вдвічі менше хворих на коронавірусну інфекцію пацієнтів, аніж Франція, і вісім тисяч апаратів ШВЛ. Але країна терміново шукає додаткових можливостей. Уже наступного тижня у Великій Британії додатково розгорнуть ще вісім тисяч лікарняних ліжок і встановлять додаткові 1,2 тисячі апаратів ШВЛ.
Загалом британський уряд визначив, що потребує ще 30 тисяч апаратів, і уклав угоди про негайне постачання ще 20 тисяч.
Маємо згадати про ще одну можливість для інтенсивного лікування хворих на коронавірусну інфекцію – портативні допоміжні дихальні апарати. Наприклад, Франція щорічно купує щонайменше 20 тисяч таких апаратів лише в одного виробника Löwenstein Medical. Величезна кількість таких апаратів перебуває у різних лікувальних закладах і навіть у помешканнях пацієнтів.
Інший приклад. Велика Британія оголосила, що команда фахівців з University College London та Mercedes Formula One розробили портативний дихальний апарат з позитивним тиском в легенях, який допоможе впоратися з дихальною недостатністю без наркозу і стаціонарних апратів ШВЛ. Mercedes Formula One зможе вже за тиждень після завершення клінічних випробувань постачати одну тисячу таких апаратів на добу.
Які проблеми можуть виникнути в Україні?
Як ми вже відзначили раніше, в Україні досить швидко вичерпаються лікарняні ліжка в окремих регіонах України. І навіть перепрофілювання та створення додаткових місць можуть не вирішити проблеми. Адже не вистачає й обладнання та медичних матеріалів.
МОЗ наразі має лише 3500 апаратів ШВЛ на всю країну, частину з яких можна використати для допомоги важким хворим на коронавірусну інфекцію. Проте цього може бути замало, якщо кількість хворих збільшуватиметься так швидко, як нині.
Портативні допоміжні дихальні апарати в Україні також є, але МОЗ не згадує про них і не наводить дані про їхню специфікацію, кількість і розподіл апаратів у регіонах. Припускаємо, що їх мало і їх не застосовуватимуть за українськими протоколами надання медичної допомоги.
Робимо невтішний висновок: якщо масштаби епідемії будуть навіть утричі менші, ніж у Франції або у Великій Британії, Україні забракне можливостей надавати якісну стаціонарну допомогу.
Українцям можуть відмовитися робити ШВЛ навіть набагато раніше. Адже, по-перше, апарати ШВЛ розподілені в країні нерівномірно. По-друге, захворюваність у різних регіонах так само неоднорідна. Наразі маємо два чітко окреслені центри епідемії в Україні – західний та центральний. Можна очікувати, що насамперед цим регіонам бракуватиме можливостей, а в інших вони лишатимуться.
Тож чи зможе Уряд України знайти додаткові ресурси та обладнання до того, поки кількість хворих надто збільшиться? Та чи впорається влада України з перерозподілом ресурсів усередині країни під час пікових навантажень?
Це питання, на які громадськість має почути відповіді від Уряду в найближчі дні – до початку спалаху. Адже, щоб незабаром не отримати «українську Ломбардію», держава має реагувати на загрози усвідомлено та проактивно.
