Скандал довкола Одеського зоопарку триває вже не один тиждень і супроводжується гучними заявами та інформаційними кампаніями. У серії матеріалів зібрано досьє на ключових учасників цієї історії з аналізом їхніх дій, публічної активності та суперечностей, які виникають у процесі розвитку конфлікту.
Будь-який скандал, який продовжується більше тижня, — комусь потрібен. Про те, куди ведуть зв’язки у цій справі, я вже писала раніше, але окрім замовників завжди є виконавці. Сьогодні ми детальніше розглянемо "зоозахисну" і не тільки історію кожного, хто розкачує скандал навколо КУ "Одеський Зоопарк". Сьогодні я розпочинаю серію статей з детальними досьє усіх учасників резонансної справи.
Карапетян Анжеліка
Найактивнішою "зоозахисницею" проти одеського зоопарку виступає Карапетян Анжеліка, дівоче прізвище Гуаль Брамон. Спочатку дівчинкою вона спробувала себе у віршах, але ця кар’єра не склалася, тому вона спочатку обрала сімейні вузи та народила чотирьох дітей, як сама вона стверджує, а потім вирішила будувати кар’єру журналістки. Як часто буває нині, починала вона з блогерства і називала себе "блогеркою на BMW". Далі ребрендинг у "журналістику". А сьогодні спроба створити власне "іменне медіа", яке існує виключно у соцмережах і живе за законами хайпу.
Вона активно позиціонує себе як журналістку та громадську діячку. Але якщо прибрати гучні формулювання, перед нами типовий приклад самопроголошеного "медіа", яке працює за принципом: більше галасу – менше фактів. Заради хайпу Карапетян навіть маніпулювала своєю аварією, спочатку намагаючись привернути до себе увагу, а вже через 10 днів прийшла знову до зоопарку, в якості собою ж названою журналісткою, а про тяжки поранення після аварії зовсім позабула.
Особливо показовою є історія моєї комунікації з цією особою. Карапетян активно шукала контакти справжніх зоозахисників, писала мені в усі можливі канали ( від месенджерів до соцмереж) і коли мова зайшла про нібито "німецький фонд", на який вона посилалась, почали з’являтись дуже цікаві деталі: надісланий моїм колегам лист відповідь від німецького фонду при аналізі показала, що це ШІ. Тобто, можливо, Карапетян і писала комусь, але відповіді явно не отримала, чи, можливо, відповідь їй просто не сподобалася. Під час нашого відеодзвінка, який тривав понад дві години, стало очевидно: розмова ведеться з приміщення мерії. Це легко впізнається за інтер’єром, який співрозмовниця намагалася приховати. Згодом тема фонду по слонах зникла назавжди. До речі, Гарбар Олександру, про яку піде мова далі, Анжеліка в розмові зі мною "злила" швидко, а, як ми пам’ятаємо, стратегії повторюються.
Про "журналістський статус" пані Карапетян. Жодного підтвердженого журналістського посвідчення на сьогодні вона не має. Єдине, яке було від СтопКора, вона публічно знищила, детальніше тут.
Пізніше з’явилася "корочка" від ресурсу alternatyva.org, який не має повноважень видавати журналістські посвідчення, але про це трохи згодом. Тобто фактично це людина, яка сама себе назвала журналісткою. Більше того, навіть частина аудиторії почала прямо ставити питання: чи не стоїть за цією історією інтерес забудовників. Бо сценарій до болю знайомий: спочатку створюється інформаційний шум про "катастрофу", потім підключаються "активісти", а далі з’являється ідея "переносу" або "реорганізації" території. Трохи далі ми побачимо лист-відповідь від міжнародної організації, де Карапетян називає себе журналістом видання "Альтернатива.орг".
При розмові пані Анжеліка ще просила мене прямим текстом написати листи до мерії проти Білякова без жодних доказів. Коли маніпуляції зі мною не вийшли, нічого, окрім написання на мене заяви в поліцію, Карапетян не вигадала.
І тут ми підходимо до найцікавішого. Саме Карапетян була ініціаторкою робочої групи щодо зоопарку. І за результатами вже проведеної роботи, її "стратегічна пропозиція" звелась до простого: перенести зоопарк в інше місце, а на його території створити нову "локацію". Без бюджета. Без плану. Без жодної реальної моделі реалізації. Фактично типова історія "давайте щось знесемо, а потім подумаємо, що робити". На цьому фоні вся її діяльність виглядає не як боротьба за тварин, а як класичний приклад медійного хайпу з претензією на вплив. Цікаво, що Анжеліка була також ініціаторкою Суботників в Одеському зоопарку, яких на даний момент вже відбулося два, але жодного з "активістів" там побачити не вдалося. На питання моїх колег, чому замість того, щоб реально допомогти роботою в зоопарку, вони пишуть гнівні пости та виходять на акції проти зоопарку, було отримано відповідь, що "про суботники не знали".
Із зоозахисної діяльності "завзятої" активістки вдалося знайти тільки протест за права єнота (до речі, яким вона пишалася у нашій приватній розмові), який досить несподівано виявився пов’язаним з бізнес-справами пана Дегаса. Саме після цієї акції Карапетян і стала вважати, що може претендувати на те, щоб вказувати працівникам зоопарку, як їм робити свою роботу. Тут ще треба додати, що якщо дослідити інфоприводи щодо зоопарку, то за два місяці їх змінилося більше десяти. Цікаво, всі так завзято вигадують хайп коли "будують" іменні медіа?
Олександра Грабар
Гарбар Олександра — єдине більш-менш офіційне обличчя. Вона є представником ГО "Ахімса". За даними відкритих джерел, ГО зареєстровано в Одесі, а сама пані Олександра є однією з засновниць.
Наразі ні ФОП, ні податкових сплат з робочого місця я не знайшла, тож виникає логічне питання: а за які гроші живе пані Гарбар? Саме про це я і запитала податкову. Відповідь додаю.
До того, як причепитися до КУ Одеський Зоопарк, пані Олександра виступала проти контактних зоопарків. Так от, цікаво те, що головний актив свого можливого спонсора Андрія Кисловського — "БіоПарк" — вона ніколи не чіпала. Мені знадобилося 10 хвилин, щоб знайти відео з Біопарку, де здають в оренду левеня, дозволяють контактувати з жирафом, лемурами та іншими тваринами. Тут теж виникає логічне питання: чому пані Олександра з протистояння контактним зоопаркам переключилася на державний?
Дослідивши відео, які пані Гарбар публікує від імені ГО, я досі не можу зрозуміти, чому весь контент створюється за допомогою ШІ. Спочатку я бачила коментарі про те, що Олександра нібито не опанувала українську мову за чотири роки війни (про що вона сама писала), однак згодом, виступаючи на засіданні робочої групи, вона цілком впевнено спілкувалася українською. І тепер знову відео, повністю згенеровані ШІ: і зображення, і аудіо. Можливо, я чогось не розумію, але розслідування і справді вагомі знахідки відбуваються зовсім інакше.
Водночас варто зазначити, що пані Олександра, усвідомлюючи, сподіваюся, можливі ризики цієї ситуації, стала єдиною, хто, наскільки мені відомо, замість багатосторінкових публікацій звернулася до EAZA та інших організацій із запитом про допомогу. Відповідь вони отримали із запевненням у намірах підтримати. Втім, варто розрізняти заяви про готовність допомоги та її реальне надання.
Саме пані Олександра, користуючись правовою системою, полюбляє разом з ШІ складати листи до зоопарку з практично повної перевіркою.
Авжеж, це ще одна схема тиску: завантажити працівників якомога більшою кількістю задач, щоб десь знайти якусь людську помилку та до неї причепитися.
До речі, чомусь ГО "А-Хімса" на мій запит не знайшло часу відповісти.
Тож далі буде.
Читати: Олена Лазуткіна "Маніпуляції навколо тварин: смертність у зоопарках".
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram-каналі та Facebook!
Допоможи зламати корупційні схеми – надішли сигнал у чат-бот.
