Великий спорт – великі фінанси, а отже, і широке "поле" для закулісних інтриг та можливих зловживань. Фігури впливових футбольних функціонерів – Андрія Павелка та його "зама" Вадима Костюченка – вже привернули увагу як ЗМІ, так і правоохоронних органів. Чому спалахнув скандал в Одесі, відомій перемогами "Чорноморця" та сильними футбольними традиціями? До чого тут скомпрометоване керівництво УАФ? І чи врятує український футбол призначення на головну посаду Андрія Шевченка? В ексклюзивному інтерв'ю "СтопКору" розповів спортивний ветеран, віце-президент Федерації футболу Одеси Петро Чілібі.
Петро Чілібі – колишній футболіст, виступав на позиції захисника та півзахисника. Сьогодні віцепрезидент Асоціації ветеранів футболу України, перший віцепрезидент Федерації футболу міста Одеса, Федерації футболу Одеської області. Один із засновників та головний тренер ветеранського футбольного клубу "Рішельє" (Одеса).
У 2017-18 роках у кількох регіональних федераціях футболу України відбулися кардинальні зміни. Тоді замість чинних організацій створювалися нові юридичні особи, які згодом включалися до колективних членів УАФ, а попередників звідти виключали. Зокрема, на користь нової організації блокували і роботу "неугодної" Федерації футболу Одеської області. Замість неї тоді створили Одеську обласну футбольну асоціацію, яку сьогодні очолює колишній міністр охорони здоров'я, а тоді – губернатор Одещини Максим Степанов.
Розкажіть, будь ласка, про ваш конфлікт. Що трапилося із федерацією футболу Одеської області, хто її ліквідував і як взагалі це трапилося?
Федерація футболу Одеської області в Україні діяла понад 30 років. Так само і існувала Федерація футболу Одеси. Мене вони не могли переобрати. Мені почали пропонувати, щоб я став віцепрезидентом. А замість мене президентом мав стати син Бібергала Григорія Михайловича. Це той, який колись був президентом "Чорноморця", а його син – взагалі людина ні звідки.
Ось уявіть собі, як може бути відома людина президентом Федерації футболу Одеської області та стати заступником президента, який займатиметься розвитком футболу? А цей товариш Бібергал, Діма, молодий хлопчик тридцяти років, який читати тільки навчився нещодавно, очолюватиме Федерацію футболу на Одещині. Як це можливо? Хто собі таке дозволить? Я їм відмовив. Потім мені почали пропонувати ще якісь речі, почали пропонувати мені, щоб я займався футболом. А Діма чи той, хто буде замість мене – хотіли когось взяти з бюджетного Комітету Верховної Ради України, з Одеської області – продаватимуть футбольні майданчики.
І що означає продавати майданчики?
Нам же оголосили, що ми будуємо заводи, і майданчики будуть даватися безкоштовно. А місцева влада робитиме основу, фундамент під майданчики, під футбольні поля. На Одещині всі знають, що майданчики продавати не можна. Я також їм відмовив. Кажу: я такими справами не займаюсь. Я займаюся організацією футбольних змагань і все. Я маю футбольне ім'я, рідкісне прізвище. Мене всі знають, тож я такими справами не займаюся.
Мене потім викликають на Банкову до Павелка. Алан Плієв зустрів мене. Сказали: Петя, будь ласка, приїжджай терміново до федерації, Будинок футболу. Я на машину. І одразу ж 500 кілометрів приїхав. Мене, простого колишнього футболіста привезли на Банкову. Прямо у кабінет до Павелка. Андрій Васильович мені розповів деякі плани, що будуватиме базу для збірної. Так і так. І треба зробити отак, щоб ти був віцепрезидентом, а в тебе буде народний депутат.
І як би я не проти, за великим рахунком, щоб був народний депутат, але яка моя роль тоді, навіщо я тоді потрібен?
Якщо народний депутат, ви мені поясніть, що я маю робити? Ну, не майданчики продавати я маю. Я маю займатися футболом. Коротше, минає два чи три тижні, знову дзвінок: приїдь до Києва. Я знову до Києва. Але я вже пішов на зустріч із Миколою Петровичем Павловим. Це мій друг був, тренер київського "Динамо". Справжній друг та людина.
Ми зайшли до Павелка до кабінету, він сидить так гарно, екран великий показав, якою буде база збірної України з усіх видів футболу: жіноча, дитяча, національна збірна, молодіжна збірна. Все, що можна. Це супер, говорю. Це те що треба. Молодець! Але кого ти можеш замість мене? І навіщо це робити, поясни мені. Він сказав: "Все, ми тебе чіпати не будемо, все буде нормально. Проводь конференцію".
Я поїхав до Одеси, а ми вже виконкомом прийняли, що до Нового року треба провести у кожній регіональній федерації конференції. Я проводжу конференцію, запрошую всіх, кого треба, в делегати, оформляю всі документи, юристи оформили все. І настає день конференції. А за три дні до конференції я був у губернатора (на той момент Максим Степанов – ред.), і губернатор мені каже: "Петя, наша федерація класна, я тебе вітаю від мого імені. Подякуй усім делегатам, а я не можу потрапити у федерацію на конференцію".
Я йому: "Максиме Володимировичу, дайте мені, будь ласка, офіційний папір, що ви вітаєте нас, дякуєте за виконану роботу і побажаєте нам на наступні чотири чи п'ять років успіхів Федерації футболу Одеської області". Він дає такий гарний лист, надрукований на фірмовому бланку, підписує.
Але я вже знаю, що щось готується проти нас.
Я відразу приходжу до Федерації футболу, кажу: "Хлопці, нам губернатор дає дорогу, нам для цього написав начальник управління у справах молоді та спорту такий же лист. Вітаю. Дякую". Федерація футболу на Одещині працює на повну потужність. Футбол росте. У нас процвітає те, що треба. І ми виставляємо в інтернет цей лист губернатора.
Цей лист побачили у Києві – Павелко Андрій Васильович та його "права рука" чи "ліва нога" Костюченко Вадим. Вони побачили цей лист, мало не збожеволіли. Почалися дзвінки самому губернатору. Губернатор наступного дня мені телефонує: "Петя, поверни мені, будь ласка, цей лист. Тут на мене такий наїзд пішов".
А я цей лист одразу ж віддав народному депутату Барвісі Віталію. Він зараз очолює Одеський район. Цей лист так у нього й лишився. Я говорю: " Як я можу забрати цей лист? Якщо я віддав народному депутату цей лист, і він через три дні буде на конференції ".
І пішло-поїхало. Мені терміново із Києва дзвінки: дай, будь ласка, списки делегатів. Це Костюченко дзвонить, згодом Юра Титаренко, юрист Федерації футболу України. З асоціації телефонують: ми не зарахуємо тобі цю конференцію. Вони не могли мене переобрати, це неможливо, бо в мене лише влітку була чергова конференція, мене обрали одноголосно. Я нормальна людина, вмію дружити і, тим паче, ветеран футболу.
День конференції. Приїжджаємо ми. Ми орендували приміщення у "Чорноморця", на другій станції Фонтану маємо офісний центр "Чорноморця". Приїжджаємо на початку десятої ранку, об 11:00 початок конференції, має бути реєстрація делегатів. Відчиняємо двері, відчиняє хлопець-сторож, а там уже знаходиться ціла купа народу.
І незрозуміло хто ці люди.
Ми взагалі нічого не зрозуміли. Один показує посвідчення: "Я помічник Павелка". Як це стосується футболу? Тут конференція проходитиме. Починається реєстрація делегатів. Вони одразу піднялися нагору з відеокамерами, все знімають. Забрали у мене мандати. Там і наші відеокамери були. Я взагалі такого ніколи не бачив, за жодного президента УАФ схожого навіть не було. Знімають усю цю історію, у кожного паспорт перевіряють. У мене не реєструють шістьох людей.
І найцікавіше – дзвонили всім делегатам, я ж їм дав список делегатів, у всі райони області, та перехоплювали людей в автобусах та поїздах. Забороняли через мерів міст, місцевих адміністрацій, щоб люди не їхали на конференцію. Я ще такого не бачив. Вони дзвонять, вибачаються. Це взагалі повний нонсенс. Уявляєте? І в результаті мені не вистачає однієї людини, і мене не зареєстрували. Ледь до бійки не дійшло.
Сам Костюченко побоявся прийти. Костюченко був у готелі, як мені сказали. І вони зривають конференцію. Підійшов до мене Титаренко і каже: "Петю, перенесіть конференцію на кінець року, на грудень місяць. Ми не зарахуємо твою конференцію. Тобі не вистачає однієї людини для початку конференції ".
Але ж я зібрав, і депутати народні були, і президент Федерації футболу міста Рєзнік Ігор Йосипович був, колишній голова виконкому нашого міста Одеси. І мої члени виконкому. І Титаренко розповідає їм: "Павелко ніколи не підпише, не продовжить тобі термін у вашій федерації".
Я переношу цю конференцію.
Проходить грудень, готую нову конференцію, все як годиться, все чітко готую, проводжу. Вони хотіли знову зірвати її, але ні. Пройшла конференція, все гладко пройшло, гарно. Вони там щось постояли, пошуміли, покричали. Просто вони у юстиції її не реєструють. Одночасно відбувається "їхня" конференція.
Вони зрозуміли, що мене переобрати вони не можуть, і наш виконком, бо там усі шановні люди, і вони роблять паралельну конференцію в іншому готелі в Аркадії. Приїжджає туди знову ж таки Титаренко. Приїжджає Костюченко. Приїжджають Бібергал, Запісоцький. І паралельно практично проходило дві конференції.
Звичайно, Павелко дає добро тій федерації. Мою не реєструє. А за рішенням виконкому Федерації футболу України ми маємо провести конференцію та зареєструватися в юстиції до 1 січня. До 1 січня мене не реєструють, а їх зареєстрували.
І він Степанова змушує стати президентом федерації.
Максим Степанов стає президентом Федерації футболу на Одещині. Ми проводимо свою конференцію. Нас не реєструють, але реєструють уже на початку року, у січні місяці. І відразу відбувається у нас виконком Федерації футболу України у місті-герої Дніпрі. І Костюченко, і Павелко відвідують тих ізгоїв у готелі, в будиночку біля моря, а решту відвідують в одному готелі.
Заходимо до холу. Реєстрація проходить, як завжди. До мене кожен другий делегат, мої колеги з інших областей підходять і кажуть: "Вибач, нам доведеться голосувати, щоб тобі не давали права, оскільки ти не встиг. Павелко вчора збирав нас". Уявляєш, ти заходиш на цей виконком Федерації футболу України, знаючи, що ти вже "збитий льотчик", як Павелко сказав колись.
Костюченко тоді пропонував мені машину "Форд", яку закуповували для Федерації футболу, але я відмовився. Потім казав: ти будеш віцепрезидентом Асоціації ветеранів футболу України. Я сміявся, це повний маразм. Я вже віцепрезидент Асоціації ветеранів футболу і сам створював комітет Федерації ветерана футболу України. І чемпіонат Європи світу ми виграли.
Я б сказав куди простіше направити Костюченка – у те місце, де зараз є Павелко. Вони – одна й та сама зв'язка, Костюченко пов'язаний з ним за повною програмою. І Костюченка, і Павелка знають усі точно. Звідки та як він (Костюченко – ред.) потрапив у футбол, теж ніхто не знає.
Як ви зараз бачите розвиток українського футболу? Хто міг би очолити УАФ?
Я сподіваюся, що Андрій Шевченко буде президентом. Я б на його місці чесно задумався про це. Я думаю, що лише авторитет Шевченка, можливо, і його нова команда дадуть надію.
А як ви ставитеся до того, що Костюченко розповідає, що він буде заступником Шевченка, якщо той очолить УАФ?
Він завжди був за Павелком. Він там знаходиться як людина, яка, "із бруду в князі", м'яко кажучи, потрапила. Але я долю не можу знати. А так, Павелко та Костюченко завжди поруч йшли. Це своєрідна політика. Це ж, на жаль, президенти футбольних клубів, вони також мають певне лобі, певні важелі якісь мають. Кожен хоче, щоб його клуб краще виступив. Їх також можна зрозуміти.
І як Костюченко потрапив, хто його рекомендував – достеменно ніхто не знає. Але ж потрапив, як черв'як, заліз туди і їсть усе це. Але я думаю, що йому недовго залишилося перебувати при цій владі. Потрібно бути божевільним, щоб його залишити у Федерації футболу. Це просто неймовірно буде. Це буде плювок у спину всім регіональним федераціям, усім асоціаціям та всім комітетам нашої Федерації футболу. Усі знають, хто такий Костюченко. Цим мають займатися правоохоронні органи та громадськість.
Від редакції:
Нагадаємо, чинний президент УАФ Андрій Павелко та генеральний секретар організації Юрій Запісоцький ще з цього літа перебувають у СІЗО як фігуранти у справі про корупцію, пов'язану з виготовленням штучної трави для футбольних полів. Тим часом під Києвом триває будівництво елітного маєтку першого віцепрезидента Української асоціації футболу (УАФ) Вадима Костюченка, якому нещодавно інкримінували кримінальну справу, пов'язану з підробкою документів або їх використанням.
Журналісти пов'язують будівництво зі справою "Заводу Павелка" з виробництва штучної трави та будівництва за державні гроші із завищенням вартості футбольних майданчиків, де фігурував і Вадим Костюченко, який згодом зацікавився НАБУ.
"СтопКор" продовжує уважно стежити за перебігом справи футбольних функціонерів і вже готує до виходу в ефір масштабне розслідування про можливі зловживання в УАФ та роль у них віцепрезидента федерації Вадима Костюченка. Підписуйтесь на наш ютуб-канал, щоб не пропустити!
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!
