Неналежне надання інформації, гальмування відповідей на запити і навіть махінації з оформленням заяв про злочини – у своїй роботі представники ЗМІ чи не щодня стикаються з перешкоджанням журналістській діяльності. Як відстояти своє право на отримання інформації та чи змінилась ситуація на краще з прийняттям закону – розповіла головний юрисконсульт, секретар НСЖУ, медіаюристка Тетяна Котюжинська під час дводенного тренінгу з безпеки журналістів, що відбувся 2 і 3 грудня у пресцентрі «СтопКору».
«Безумовно, журналісти в усьому світі стикаються з проблемою перешкоджання їм, ненадання їм інформації або затягування відповідей на запити, недопущення їх до певних установ. Немає такого, щоб це явище перемогли один раз і назавжди. Щоразу це постійна робота. Журналіст змушений не просто збирати інформацію, а ще й доводити, що він має на це право», – зазначає пані Тетяна.
За її словами, схеми такого перешкоджання типові в усіх структурах – від ЖЕДів до правоохоронних органів.
«Я прекрасно знаю, як, наприклад, у райвідділі Києво-Святошинського району, завжди, коли отримують заяву, оформлюють її як звернення громадян. Тобто ти заяву про злочин подаєш, а вони у відповіді пишуть: на ваше звернення громадян… Допоки ти не ходиш, не оскаржуєш, не проявляєш характер, вони спокійно це роблять. І так точно всі решта державних органів. Це вже відбувається на системному рівні», – зауважила медіаюристка.
Експерт наголошує: перекваліфіковувати заяву про злочин на звернення правоохоронці не мають жодного права. У такій ситуації єдина можлива і вірна практика для журналіста – бути спокійним, наполегливим, фіксувати подібні порушення та заявляти про них до відповідних вищих інстанцій.
Пані Тетяна також навела приклад Великої Британії, де, на відміну від України, немає спеціального закону про доступ до публічної інформації. Британські репортери мають змогу подавати так звані «запити наосліп», не ідентифікуючи власну особу. Для цього в уряді країни створено спеціальний департамент, який має ідентифікувати, чи дійсно цей запит отриманий від журналіста. І така ідентифікація може тривати по 196 днів.
В Україні, попри чітко прописані у законодавстві терміни надання відповідей на запити, на практиці очікувати на необхідну інформацію медійникам теж іноді доводиться місяцями. А замість ґрунтовної відповіді досить часто надходять стандартні «відписки». З цією проблемою представники ЗМІ можуть звертатися до суду, аби через рішення суддів змусити той чи інший орган прискорити надання відповіді, однак у цьому випадку репортерам доведеться сплатити чималий судовий збір.
«Коли ще не існувало у нас закону про доступ до публічної інформації, була поширена така практика: журналіст надає запит, просить повідомити певну інформацію. Йому надсилають відповідь: ми вам цю інформацію повідомити не можемо. Журналіст іде до суду, а там кажуть: а що ви оскаржуєте, вам же надали відповідь? Хоча й не по суті. Конверт із відповіддю є? До побачення. Зараз можна оскаржувати, в принципі, все. Але це – купа здоров’я і грошей», – резюмувала Котюжинська.
