Понад тридцять років у суддівській мантії — і за цей час його ім’я неодноразово з’являлося у медіа через резонансні рішення. Самовідвід у справі проросійського блогера, мільйонні доходи та нерухомість близьких, яка то декларується за 11 гривень, то переходить від одного члена родини до іншого.
Цього разу у фокусі уваги СтопКору — Олександр Васильєв, секретар судової палати Івано-Франківського апеляційного суду. Свою суддівську кар’єру він розпочав ще у 1993 році в Макіївці, а сьогодні входить до трійки суддів-мільйонерів Прикарпаття.
Цим матеріалом ми завершуємо цикл аналітичних розслідувань про суддів Івано-Франківської апеляції. З матеріалами про його колег — Андрія Малєєва та Богдана Кукурудза — можна ознайомитися за посиланнями.
З Донецька до Франківська: історія в понад 30 років
Як ми вже зазначили, суддівська кар’єра Олександра Васильєва розпочалася у 1993 році. Тоді його було призначено на посаду судді Червоногвардійського районного суду Макіївки, де він пропрацював до початку 2002-го. Того ж року його безстроково обрали суддею Апеляційного суду Донецької області.
Після початку вторгнення росії на територію Донеччини кар’єра Васильєва продовжилася вже на заході України: у квітні 2015 року указом Президента його перевели до Апеляційного суду Івано-Франківської області. Нині він є секретарем судової палати Івано-Франківського апеляційного суду, де пліч-о-пліч працює з такими суддями як Богдан Кукурудз та Андрій Малєєв. До речі, до доброчесності останнього питання виникли навіть у Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Громадської ради міжнародних експертів і про це ми детально розповіли у попередньому матеріалі.
За роки роботи ім’я Васильєва неодноразово з’являлося у медіа через рішення у резонансних справах. Так, у 2017 році в засобах масової інформації повідомляли, що він скасував рішення першої інстанції та закрив справу щодо колишнього полковника міліції Михайла Ільницького, якого перед цим визнали винним у керуванні автомобілем у стані сп’яніння та злісній непокорі патрульним. Суддя послався, зокрема, на те, що нібито не було доведено, хто саме перебував за кермом, а в матеріалах поліції були процесуальні недоліки.
Як згодом писало видання "МІСТО", таке рішення викликало обурення з боку активістів.
Ще один епізод — справа проросійського блогера Руслана Коцаби. Як повідомляла агенція Укрінформ, у лютому 2015 року його взяли під варту за підозрою у державній зраді та перешкоджанні діяльності Збройних Сил України. Справа отримала значний суспільний резонанс і протягом наступних років неодноразово розглядалася судами різних інстанцій і наразі досі не дійшла до фіналу.
Та як писала агенція новин "Firtka", Васильєв, як і його колега Богдан Кукурудз, також заявив у ній про самовідвід, пояснивши, що часто відвідує окуповану територію, де має близьких родичів, а також рухоме й нерухоме майно. На думку самого судді, це могло стати підставою для сумнівів у його неупередженості.
А в період сплеску коронавірусу, у 2020 році, Васильєв скасував постанову першої інстанції, якою священника УПЦ МП Миколу Зеленюка оштрафували на 34 тисячі гривень за порушення карантинних обмежень під час літургії.
Утім, увагу журналістів свого часу привертали не лише рішення Васильєва. Під час його роботи в Донецьку в тому самому апеляційному суді працювала і його донька.
Донька-помічниця: "поширена та нормальна практика"?
Отож, Валерія Олександрівна Васильєва у 2012–2015 роках працювала помічницею судді в Апеляційному суді Донецької області — саме тоді, коли там суддею був її батько. Ця історія свого часу потрапила в поле зору журналістів під час конкурсу до нового Верховного Суду. Сам Олександр Васильєв тоді пояснював, що не бачить у цьому нічого незвичного, називаючи роботу дітей суддів помічниками поширеною практикою.
Нині, за даними реєстрів, Валерія має ФОП із видом діяльності "діяльність агентств працевлаштування" і навіть робить коштовні подарунки батькам. Принаймні про це свідчать записи в декларації її батька.
Та на цьому її поява в нашому дослідженні родини Васильєвих не закінчується. Донька судді володіє квартирою та нежитловими приміщеннями у столичному ЖК "Республіка". А у 2023 році саме на неї було оформлено ще два об’єкти нерухомості — цього разу в Івано-Франківську. І подальша доля цього майна викликає запитання.
Квартирні питання сім’ї Васильєва
А тепер детальніше розкажемо про кілька квартир до яких є запитання. Так, у 2023 році Валерія Васильєва стала власницею квартири площею 92,2 кв. м та господарського приміщення площею 17,4 кв. м в Івано-Франківську. Їхня сукупна задекларована вартість становила 1 млн 329 тис. 588 грн.
Цікаво, що одразу після цього користуватися нерухомістю почав її батько. Обидва об’єкти з’явилися в декларації Олександра Васильєва як майно, яке він орендує у доньки. У 2024 році суддя продовжував декларувати користування квартирою та господарським приміщенням.
Однак уже наступного року власниця нерухомості змінилася. У листопаді 2025-го Валерія подарувала обидва об’єкти своїй матері — дружині судді Нелі Васильєвій. Загальна задекларована вартість двох негрошових подарунків становила ті самі 1,329 млн грн.
Таким чином, за два роки нерухомість пройшла доволі цікавий шлях усередині однієї родини: спочатку власницею стала донька, користувався майном батько, а згодом донька подарувала його матері. І в цьому контексті постають логічні питання: за які кошти Валерія Васильєва придбала ці об’єкти у 2023 році? Чому після придбання ними почав користуватися саме її батько? І чому зрештою нерухомість у вигляді подарунку перейшла до його дружини?
Та окрім цієї квартири є ще одна, яка знаходиться хоч і знаходиться в тимчасово окупованому Донецьку, але викликає не менше запитань. Так, у декларації судді за 2016 рік вперше з’являється його теща - Сумятіна Лідія Василівна, на яку задекларовано 4 об'єкти нерухомості у м. Донецьк: квартиру площею 60,42 кв. м, житловий будинок (37,6 кв. м, 20 061 грн), нежитлове приміщення (31,4 кв. м, 5 601 грн) та земельну ділянку (757 кв. м). І вартість даної квартири, за даними декларації, нібито становить аномально низькі одинадцять гривень. Не одинадцять тисяч гривень, а саме 11 гривень.
Суддя-мільйонер
Ні для кого не секрет, що заробітна плата суддів далека від мінімальної зарплатні в Україні. Однак суддю Васильєва дійсно можна назвати гривневим мільйонером, принаймні в останні роки його роботи.
І щоб розуміти динаміку росту доходів судді, почнемо з 2015 року. Тоді його зарплата становилаблизько 264 тис. грн за рік. Уже у 2017-му — майже 594 тисячі, а у 2018 році річний заробіток уперше перетнув мільйонну позначку і становив понад 1,12 млн грн.
У 2019 році Васильєв отримав майже 1,72 млн грн зарплати, а також почав декларувати пенсію. Наступного року його зарплата вже перевищила 2 млн грн. У 2025 році зарплата судді сягнула 2 млн 916 тис. грн, ще понад 283 тис. грн він отримав пенсії. Тобто загалом лише ці два види доходу принесли Васильєву близько 3,2 млн грн за рік.
Для порівняння: у 2015 році зарплата судді становила 263,7 тис. грн. Таким чином, за 11 років його річні надходження від зарплати та пенсії зросли приблизно до 3,2 млн грн.
Зростали й доходи дружини: у 2025 році Неля Васильєва задекларувала понад 586 тис. грн зарплати. А сукупний дохід родини того року, з урахуванням отриманого нею від доньки майна становив понад 5,11 млн грн. А серед готівкових заощаджень Васильєвих станом на 2025 рік перебуває 12 000 грн, 2 000 USD та 8 600 EUR, на банківських рахунках декларанта та дружини залишалося загалом близько 64 428 грн.
Майно Васильєва та близьких
За роки роботи родина Васильєвих накопичила нерухомість у кількох регіонах України. Самому Олександру Васильєву належить тільки одна квартира площею 87,1 кв. м у ЖК "Озерний Гай", що знаходиться у селі Гатне на Київщині, право власності на яку він набув у квітні 2024 року.
У декларації її вартість вказана як понад 2,1 млн грн. А от на сайтах з продажу нерухомості вартість схожої квартири становить близько 90 тисяч доларів, що в перерахунку на гривні за курсом доллара 2024 року становить три з половиною мільйони гривень.
Дружині Нелі Васильєвій належить житловий будинок площею 87,5 кв. м у селі Горохолин Ліс на Івано-Франківщині по вул.Чорновола. будинок ***, а також дві земельні ділянки за цією ж адресою — площею 2500 та 1162 кв. м. Право власності на всі три об’єкти виникло на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2024.
З 2025-го до її активів тепер належать і подаровані донькою квартира площею 92,2 кв. м та господарське приміщення в Івано-Франківську у ЖК "Містечко Липки" за адресою вул. Мазепи Гетьмана, 164, кв.***. На майданчиках з продажу нерухомості вартість квартир у даному житловому комплексі і навіть з меншою квадратурою може сягати 100 тисяч доларів США, що в перерахунку на гривні становить понад чотири з половиною мільйони.
Крім того, у власності дружини судді є житловий будинок у Донецьку по вулиці Суворова, будинок ***. Це житловий будинок з надвірними побудовами, загальною площею 49,4 кв.м. Право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2010.
Донька судді Валерія Васильєва після коштовного подарунку матері не залишилась просто неба, молода жінка має двокімнатну квартиру площею 61,1 кв. м у столичному ЖК "Республіка", яку придбала у 2021 році, а також кілька нежитлових приміщень в цьому ж житловому комплексі. Вартість квартир тут стартує від трьох мільйонів гривень за однокімнатну квартиру.
На цьому тлі вже одинадцять років стабільним залишається автопарк родини. Протягом 2015–2025 років у деклараціях фігурують ті самі три автомобілі: Mitsubishi Outlander 2008 року, Nissan Note 2008 року та "Москвич 2140" 1986 року випуску.
Що у підсумку?
Історія Олександра Васильєва показує поступовий шлях у судовій системі — від районного суду Макіївки до Івано-Франківського апеляційного суду. За цей час його річні доходи від зарплати та пенсії також показали ріст від сотень тисяч до мільйонів гривень, а його родина обзавелась нерухомістю у Києві, Київській та Івано-Франківській областях, а також декларує майно на Донеччині.
Однак найбільше запитань залишає історія нерухомості в Івано-Франківську. У 2023 році квартиру та господарське приміщення загальною задекларованою вартістю 1,33 млн грн придбала донька судді. Користуватися ними почав Васильєв, а через два роки донька подарувала обидва об’єкти його дружині.
За чиї кошти фактично придбавалася ця нерухомість? Чому її спочатку оформили на доньку, якщо користувався нею батько? І чим пояснюється подальше дарування майна матері?
Ці питання редакція СтопКору адресує самому Олександру Васильєву та компетентним органам. Варто зазначити, що сам факт родинних операцій із нерухомістю не свідчить про порушення, однак їхня послідовність потребує пояснення.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!
